Соломія Воробець (м.Львів), Арсен-Юрій Мотузишин (м. Відень)

Економний варіант українського латинопису

Останнім часом дуже часто приходиться при написанні українських слів використовувати літери латинської абетки. Як це рекомендує Конгресова бібліотека США. Нижче покажемо, що цей т.зв. «унормований», назвемо його ще проанглійський 21-літерний варіант транслітерацій має ряд недоліків. Доцільніше використати нами запропонований «проєвропейський» або економний варіант написання слів із залученням діакретиків, який містить 33 (як і в українській абетці) латинські літери.

Із таблиці, поміщеній у брошурі «Спілкування по-сучасному» (м.Львів. видавництво « ліга-прес», 2010р. І випущеній Львіською обласною науковою бібліотекою видно, що у цьому проанглійському варіанті відсутня низка латинських літер, як-то: «с, j, w, q», які б економніше і автентичніше відповідали звучанню українських слів.

Далі, покажемо, як записувати літери « х, ч, щ, я » тощо, а також обґрунтуємо введення пом’якшувального знака (м’яка), який графічно тотожний апострофу « ’ ». Без м’яка не обійтися, бо виникатиме смислова неоднозначність, наприклад kamin (камін) та kamin’ (камінь). Ще м’як застосуємо для скороченого позначення гривні, наприклад h’(100грн.) М’як писатимемо поряд з літерою «С» у словах перед голосними «а,о,u », наприклад с’аr (цар), c’ukor (цукор), c’okit (цокіт). В інших випадках для позначення звука «ц» м’як не потрібен, наприклад cina (ціна),cement (цемент). Вважаємо, що варто писати «с» у запозичених словах: Canada,Cuba, 5cm (5см), 100cal (100калорій).

У запропонований нами варіант введемо йотовані літери: ä(я), ö(йо), ї (ї), ü(ю) та ĕ (є), наприклад lön (льон), lübov (любов), moĕ (моє), Kyїv (Київ), naciä (нація).

На початку слова або після префіксів використаємо літери «j», наприклад jasen (ясен), Juda (Юда), zajava (заява), а також у середині слова перед приголосними, наприклад lijka (лійка). Можливо літеру «j»(з крапкою) краще записувати ,як «ĵ » (з пташкою), щоб західноєвропейці не плуталися при прочитанні деяких слів через їхні «journal» чи «jazz».

Шиплячі літери позначатимемо використовуючи діакретики: č (ч), š(ш), ž(ж), sč (щ). Якщо на першому етапі допустимо використовувати проанглійські sh, ch, shch, то диграф (дволітерний комплекс) «zh»недопустимий, бо зустрінемося з таким казусом : як іноземцю прочитати слово «zhoden», чи як «згоден», чи як «жоден». Ще кумедніше виходить зі словом «uzhodzhennä». Тут перший диграф «zh» слід читати як «зг», а другий – як «ж». Українську літеру «х» запишемо латинкою теж як «х» або краще як «х» наприклад , Xаrkiv.

Доцільно використати літеру «q» (к’ю) у суфіксах типу «-цьк, -ськ, -льк» тощо для пом’якшення попередньої приголосної, наприклад polqa (полька), бо є ще polka (полка , поличка). Таких прикладів безліч, наприклад «bulqa» (булька, бульбашка), bulka (булка, булочка) тощо.

У дифтонгах «ай,ей,ой,уй, яй, юй» використаємо другу літеру «і», наприклад «znai»(знай), сеі «цей», bij (бій), moїj (моїй). Дифтонги «аu, еu» потрібні тільки для запозичених слів: auto(авто) , Аustriä (Австрія)

Літері «ґ» надаємо ширше поле діяльності. Крім чисто українських слів «ґуля, ґава, ґудзик» писатимемо через «g» деякі запозичені слова, хоча їх вимовляємо через «г», наприклад «gaz, geny, kg, geografiä».

У йотованих словах не використовуватимемо апостроф. Він зайвий. Тому пишемо pät’ (п’ять), Prypät’ (Припять). Хоча допустимо після губних «б, в, м, п» записувати дволітерно: sviato, biuro, Vietnam». У більшості випадків українській літері «в» відповідатиме «v» (ве), наприклад «voda, vikno». Літері «w»(назвемо її «вy»,а не дубльве).

Нагадаємо такі сфери застосування:

а) позначатимемо нею прийменник «в», наприклад «w nöho»(в нього);

б) записуватимемо слова,що мають дублерів з літерою «у», наприклад «wranci, Wkraїna» ;

в) використаємо «w» у словах іншомовного походження: Widen’, 7kw(7квт);

г) записуватимемо слово «wolä» в значені «свобода», бо через «v» позначимо слово «volä», тобто прагнення , стремління;

д) виокремимо слова «wy,was,wam,wamy»,які стосується однієї шанованої особи, від слів «vy, was»і.т.д.,що позначають кількох осіб.

Запропонований нами економний варіант варто було би ґрунтовно обговорити і можливо деякі його позиції є надто категоричні. Наприклад , чи потрібно слова, що містять літеру «і» та на які розповсюджується правило чергування голосних записувати через «ї», наприклад rїk (бо року),rїč (бо речі), svїj (бо свого), але zmij (змій), zlodij (злодій).

М ’якість останнього приголосного у слова, що закінчуються морфемами

«–ень,-еть,-ель» тощо замість м’яка може забезпечити йотована ĕ (є), наприклад «serpєn, palєc, wčytєl».

Задля спрощення варто у словах з подвоєними шиплячими залишати діакритичний значок лише на другій літері, наприклад «Slovaсčyna, Zaporizžä», як також звук «щ»писати теж аналогічно, наприклад Polsča, sčo (що).

Мабуть краще відмовитися від згаданого двохпозиційного комплексу «с ’» і ввести нову 34 –ту літеру «ç»(це з борідкою), наприклад huçul (гуцул), çvyntar (цвинтар), junaçtvo (юнацтво).

Повідомте нашому редактору Григорію Вашу оцінку статті по телефону 067-348-05-05.

Це вже друга спроба вдосконалити український латинопис. Наша перша стаття появилася у «Віснику» Львівського товариства «Тернопільщина», випуск 10-11,стр.205-206 за 2014р.

Рецензував наш рукопис поет, перекладач, професор Львівського університету ім. Франка Андрій Содомора, його поради щодо стислості викладу нами враховано і зроблено.