www.ji-magazine.lviv.ua

Ольга Головка

24 липня відбулася телефонна розмова лідерів країн-учасниць «нормандського формату» - президента України Петра Порошенка, федерального канцлера Німеччини Ангели Меркель, президента Франції Еммануеля Макрона та російського президента Володимира Путіна

Після двохгодинного спілкування, лідери наголосили на необхідності повного припинення вогню на сході України, виведення важкого озброєння та розведення сил, із цілодобовим моніторингом ситуації СММ ОБСЄ. Крім того, домовилися далі працювати над «дорожньою картою» імплементації Мінських угод.

Politeka з’ясувала, які висновки можна зробити за підсумками телефонних переговорів «нормандської четвірки», чи вдалося Еммануелю Макрону задати новий імпульс переговорам, та чи варто очікувати якихось конкретних результатів від розмови лідерів найближчим часом.

Олександр Палій, політичний експерт:

– Видно, що лідери наполягали на необхідності дотримання безпекових вимог мінського пакету. Тобто питання, що безпека має бути насамперед, як Сполучені Штати Америки, так і європейські партнери цілком підтримують. Вони хочуть результату – припинення конфлікту. І це має відбутися якнайшвидше, ще до  обговорення політичних та інших умов. Тобто українська позиція, яку ми озвучували досить довго, нашими західними партнерами вже сприймається. Про вибори й амністію практично ніхто не говорить. Однак, Росія категорично відмовляється припинити війну, бо сподівається  за допомогою воєнного конфлікту змінити в Україні владу, поставивши своїх маріонеток та взявши країну під контроль.

Президент Франції Еммануель Макрон націлений на досягнення реальних результатів. Це добре. Зараз позиції французького керівника по Україні міцні. Поряд із сильним голосом німецького канцлера Ангели Меркель з’являється й сильний голос  президента Франції. Для України це вигідно.

Щодо конкретних результатів переговорів, очікувати їх найближчим часом не варто. Швидше за все, буде як завжди. Росіяни щось там зімітують, а коли американський представник Курт Волкер поїде з України, вони знову візьмуться за своє, сподіваючись, що військовою дестабілізацією їм вдасться вплинути на ситуацію в нашій країні. Їхня ціль – розхитати Україну.

Вівця помирає за два тижні від нервів, якщо поряд весь час прив’язаний вовк. От і росіяни сподівалися, що українці – це така вівця. Але не вийшло. Виявилося, що росіяни – не такий вже й вовк. Війна для України – звична справа, як би сумно це не звучало. Аналізуючи нашу історію, бачимо, що українці у цьому сенсі мають нормальну нервову стабільність.

Володимир Огризко, дипломат, екс-міністр закордонних справ:

– Головний підсумок переговорів «нормандської четвірки», що без зміни позиції Заходу, ситуація не має перспектив швидко змінитися у позитивному для України напрямку. Взаємні заклики нічого реального не дають. Лише стимулюють агресора до подальших злочинів. Тому маємо переконати Захід, що санкції проти Російської Федерації варто значно посилити. Вони мають бути тотальними й максимально болючими для Росії. Лише у цьому випадку є шанс на зміну політики Кремля. У іншому – матимемо те, що маємо.

Зі спільної заяви Макрона й Меркель, та їх закликів припинити бойові дії й дотримуватися «Мінську», поки що активної позиції Франції не видно.

Не думаю, що ці переговори матимуть практичний результат. Домовилися про зустріч дипломатичних радників, але це вже не перша домовленість і не перша зустріч. А результатів практично немає. Тому без зміни підходів ситуація не зміниться.

Андрій Миселюк, директор Інституту соціально-політичного проектування «Діалог»:

– Від початку було зрозуміло, що телефонні переговори у «нормандському форматі» не принесуть кардинальних змін. Як правило, такі зміни відбуваються лише після того, як Росія попередньо максимально загострює ситуацію на Донбасі. Так з’явилися «Мінськ-1» та «Мінськ-2».

Зараз Кремль вдається до затягування конфлікту на Донбасі, використовуючи зручний і милозвучний для Заходу термін – «дорожня карта». Є Мінські угоди. Усі розуміють, що їх не виконують. Київ звинувачує в цьому Москву, Москва – Київ. І тут Росія наголошує, що Мінські угоди самі по собі не повний документ, їх недостатньо для врегулювання конфлікту. Для цього ще потрібна «дорожня карта». Насправді, це затягування ситуації. Перша спроба впровадження «дорожньої карти» закінчилася нічим. Зараз Росія знову вдається до цього ходу.

Враховуючи, що у переговорах бере участь новий президент Франції Еммануель Макрон, цей хід може бути вдалим.

Макрон має своє бачення ситуації та бажання грати активнішу роль. Зараз цього не робить, бо ще триває підготовчий етап – формулює стратегію, розроблює тактичні кроки, які застосовуватиме для своїх цілей.

Конкретних результатів від переговорів найближчим часом очікувати не варто. Припинення вогню не вигідне Росії, яка визначає порядок денний на Донбасі. Тому Кремль підтримує цей конфлікт у замороженому стані. Різниця між Заходом і Росією полягає у тому, що Захід розглядає Мінські угоди, як шлях для досягнення миру і припинення кризи, а Москва – як засіб підтримувати конфлікт у замороженому стані.

25 07 2017

https://politeka.net/ua/reading/468798-peregovory-normandskoj-chetverki-pustaya-boltovnya-ili-predmetnyj-razgovor/