|
Марюс Лауринявичус, aналітик Гудзонівського Інституту в ВашингтоніЧерез 4-5 років Росія розпочне нову війнуАналітик Гудзонівського
Інституту в Вашингтоні Марюс ЛАУРІНЯВІЧУС в інтерв'ю
"Апострофу" розповів про те, чому першою жертвою Росії в Європі стала
Литва, чого насправді домагається Путін, чому Україні варто тягнути час, і чи
загрожує небезпека балтійським країнам. - Пане Лауринявичусу, перше питання, яке одразу виникає, як в
Литві сприйняли обрання
Дональда Трампа президентом США, який
відомий своїми висловами про необхідність налагодження відносин з Путіним? - Однозначної
думки з цього приводу немає. Є люди, які дуже занепокоєні цим фактом, а є
ті, хто каже, що треба зачекати і побачити, що Трамп
буде робити далі. Дехто заявляє, що взагалі нічого не зміниться. Саме ж
литовське суспільство по-різному до цього ставиться. - Як Ви
вважаєте, наскільки зміниться зовнішньополітичний курс США? Чи не стане
політика, так би мовити, налагодження відносин ще одним прикладом провалу в цій
сфері, як це було з політикою «перезавантаження» при Обамі? - Я думаю, що це стане величезною
помилкою, і не тільки відносно балтійських країн чи України, а більше - для США
і, звичайно ж, для ЄС. Я завжди кажу, що Росія, тобто, кажучи точніше,
кримінальний мафіозний клептократичний режим, який
нею керує, представляє загрозу для всього західного світу. Тому з цим режимом
не можна шукати спільну мову, як не можна знайти її з мафією. Основу цього
режиму складає КДБ, а в них завжди був тільки один ворог – США. Тому тут не
можна виокремлювати певні держави, це загроза для всієї західної цивілізації.
Ці люди зроблять все для того, щоб спочатку послабити, а потім й перемогти
Західний світ. - Що Ви
розумієте під словосполученням "перемогти Західний світ"? Як це буде
реалізовуватись? - В реальності кремлівський режим
вже продемонстрував свої методи роботи. Їх короткострокова мета - знищити
основні підвалини, на яких тримається європейська цивілізація, тобто
інституційно – ЄС та НАТО. В останній період Москва активно цим займається. І
треба визнати, що їх діяльність поки досить успішна. - Впевнений,
що не треба зайвий раз нагадувати, що Росія веде гібридну війну не тільки проти
України, а й проти всього Заходу. Як це проявляється в Литві?
- Тут треба використовувати іншу термінологію.
Коли мова йде про Росію, то не можна застосовувати терміни, які
використовуються в західній науці. Нинішній режим Росії не бачить жодної
різниці між війною і миром. І це потрібно чітко розуміти. Все те, що, Кремль
зараз здійснює, називається гібридною війною. Це просто маленькі деталі
тотальної війни, яка ведеться проти Заходу. Мета проста і очевидна - знищити
європейські цінності, не дати їм поширюватися. Це можна назвати віпонізацією (weaponization) клептократії. Тут треба внести
ясність, чим же відрізняється корупція від клептократії.
Перше явище існує повсюди в тому чи іншому вигляді, але поки воно не
перетворюється в клептократію, держава намагається
боротися з ним. А коли устрій стає клептократичним,
то корупція стає вже необхідним елементом існування такої держави. В Росії
корупція досягла того рівня, що використовується як механізм контролю над
елітою країни і суспільством. Чому я про це кажу? Бо Литва стала
першою державою в Європі, де ця зброя була використана. Президент країни Роландас Паксас був відсторонений
від виконання обов’язків через оголошення йому імпічменту. Його найближче
оточення мало зв’язки не просто з різними "темними" структурами з
Росії, а відверто з мафіозними. Ось в такий спосіб мало відбутися захоплення
влади в Литві. Це був перший раз, коли росіяни спробували такий варіант взяття
під контроль країни, саме в Литві. Нинішній російський режим теж
постійно застосовує ці інструменти. Так було і з Україною, все через ту ж
повальну корупцію. Всі масштабні схеми так чи інакше ведуть саме до Росії. І
про цей аспект гібридної війни мало говориться. В Литві також використовуються
елементи інформаційної війни. Я ще хотів
би підкреслити, що особисто не вірю, що коли російські очільники задумають щось
проти балтійських країн, то це буде їх класична гібридна тактика, яка тільки
потім перетвориться в повномасштабну війну, як це було в Україні. В цьому
контексті, я говорив про це ще з часів анексії Криму, що якщо Росія наважиться
на якійсь протиправні дії проти країн Балтії, то їм загрожує повноцінна
конвенційна війна. При цьому, я зауважу, що гібридні
елементи такої війни, Росія вже випробувала в Таліні
щодо переносу пам’ятника Бронзовому Солдату. Спочатку місцевий уряд не знав, що
робити з цим, але таки справився з проблемою, не в останню чергу, завдяки
підтримці суспільства. І це показало росіянам, що гібридні методи не спрацюють
в балтійських країнах. Тому їм залишається тільки відкрита агресія. - Зараз
багато говориться про те, що з приходом Трампа,
невизначеністю в Європі, Москва може спробувати перевірити НАТО на дієздатність
в якийсь спосіб, особливо на готовність дотримуватися 5-ї статті Статуту
Організації. Наскільки це реально в контексті того, що Ви сказали раніше? - Кажучи про нинішній режим в Росії,
ми не можемо виключати нічого. Все може статися. Тому ці люди можуть запросто
почати провокації. Мої судження полягають в тому, що в найближчі чотири роки ми
побачимо деяке затишшя. Кремлівський режим буде робити вигляд, що до агресивних
дій не має наміру вдаватися. Насправді, вони будуть просто чекати, поки
зміниться влада в Німеччині та Франції. Крім того, треба пам’ятати, що
воєнна реформа в РФ закінчується на початку 20-х років, тому вони максимально
корисно використають цей час для підготовки. Вони будуть замилювати очі
показним співробітництвом. Але все ж я думаю, що це все одно закінчиться новою
війною. Так, не зараз, а через 4-5 років, коли вони зберуться з силами. - Нещодавно посол
Німеччини заявив, що Україні треба проводити вибори на тимчасово окупованих
територіях, незважаючи на присутність там російських військ, і вже потім
переходити до виконання інших пунктів Мінських домовленостей. Як бачиться Вам,
як аналітику, що Україні треба робити, а чого робити категорично не можна? - Все залежить від ситуації
всередині України. Це ж зрозуміло, що Донбас як такий Росії не потрібен. Їх
стратегія полягає в тому, щоб змусити Україну повернутися в фарватер їх
зовнішньої політики. Їм для цього потрібно мати просто покірну владу. Вони й
терпляче чекатимуть цього моменту. Це називається стратегічне терпіння. Москва
хоче щоб за Донбас платила Україна, а вони контролювали його, і через наданий
йому особливий статус впливати на зовнішню політику Києва. Вони не хочуть, щоб
Україна стала європейською країною. Я навіть не говорю про членство в ЄС, це
все технічні деталі. Але коли Україна стане успішною, то це буде приклад для
рядових росіян, що для їх країни є інший шлях, відмінний від нинішнього.
Україні треба бути сильною державою,
щоб не дозволити нав'язати Донбас на їх умовах. Я на місці української влади
вдався б до затягування часу, і за будь-яких умов не виконував Мінські
домовленості за версією Кремля і твердо стояв на своєму трактуванні. Силою
повернути Донбас і Крим буде надзвичайно важко і проблематично. Якщо Україна
хоче повернути ці території, то має стати процвітаючою державою, і люди, які
перебувають на тій території самі захочуть
повернутися. Це довгий шлях, але іншого виходу я не бачу. Військовий шлях
вирішення цієї проблеми виключений. Підтримка України на Заході зменшується,
всі вже втомилися від України. Тому, на жаль, тиск на Росію буде зменшуватися.
Тут є вихід - сконцентруватися на вирішенні власних внутрішніх проблем. Звичайно,
це все не так швидко, до того ж існують високі очікування від народу і Заходу,
але я налаштований оптимістично, все в України вийде. Анатолiй Шара 11 02 2017 |