Андрій Павлишин

Казахстан рушив на Захід

Російський націоналіст, расист і борець із "американським імперіалізмом" Міхаїл Дєляґін все розуміє слушно. Мабуть і наші "політики" також це розуміють, тільки відірватися від смачної цицьки "руского міра" не здатні.

Міхаїл Дєляґін про ухвалу перевести казахську мову на латиницю:

"Для Росії це жахлива новина, позаяк абетка бере пряму участь у формуванні культурних кодів, і переведення мови на латиницю означає культурний відхід на Захід, - до того ж не в чаді націоналізму й русофобії, як це було вчинено, скажімо, в Молдові чи кількох країнах колишньої Югославії, а "при здоровому глузді й добрій пам'яті", в рамках системної державної політики.

Це стратегічний, продуманий, осмислений вибір сучасного керівництва Казахстану, а не емоції чи непорозуміння.

Звісно, жаска безпорадність Росії супроти потворного приниження, яким стала демонстративна і безкарна ракетна атака США проти сирійської авіабази, а відтак публічного і так само безкарного ультиматуму Тілерсона, справила каталізуючий вплив, - проте зовнішня політика Казахстану визначається інтересами, а не окремими, хай навіть шокуючими подіями.

Строго кажучи, це дуже чіткий і промовистий вияв ставлення сучасного керівництва Казахстану до Євразійського економічного союзу і загалом до інтеграції з Росією: від нас хочуть отримувати доходи від співпраці, але майбутнє Казахстану й казахського народу (а також усіх інших народів, у яких може бути майбутнє в цій країні) цілком однозначно пов'язують із Заходом.

І винуватити в цьому виборі Назарбаєва безглуздо.

Він турбується про свою країну і свій народ, - і як носій степової і совєтської культур він чітко бачить неадекватність і слабкість сучасної російської держави, в якій пориви до розуму і відстоювання національних інтересів у зовнішній політиці жорстко обламує компрадорська "офшорна аристократія" [тобто, на думку Дєляґіна, Путін і його найближче "неросійське" оточення багатіїв-злодіїв. - прим. пер.], яка бажає бачити Росію колонією Заходу і руйнує її нещадною ліберальною соціально-економічною політикою в стилі 90-х років.

Така Росія не має майбутнього ні для себе, ні для інших.

Слушна реакція Росії та її народу на цей крок Казахстану може бути лише одна: оздоровлення й нормалізація держави, постановка її на службу народові Росії, завершення 30-річної епохи національної зради, перехід від розграбування країни до її розбудови.

І лише коли ми самі для себе створимо "Русский проект", - його можна буде пропонувати іншим у якості політичного вибору.

І якщо ми поквапимося, ми ще встигнемо принаймні почати реальну, а не фіктивно-демонстративну розмову про це з президентом Назарбаєвим, - хоча успішна дипломатія завжди ведеться безпосередньо з народом, через голови навіть найбільш дружніх і відповідальних урядів".

Невтомні жартуни одразу ж припустили, що стурбованому комунонацикові Дєляґіну йдеться про зелених чоловічків у Актюбинській і Кустанайській "народних" "республіках".