www.ji-magazine.lviv.ua

Віктор Покусa, полковник ЗСУ, учасник АТО

Для чого мені все це? Формально, я не несу відповідальності за якість роботи нашої державної і військової влади. Це вони, а не я, дивляться в очі історії. Розуміють вони чи ні, але суд історії для них буде неминучим і справедливим. Але… я не можу дозволити собі бути байдужим. Навіть, якщо я всього лише простий громадянин, це все одно мій народ, моя держава, моя армія. І байдуже пройти, побачивши всю глибину недоліків в їх організації і діяльності - поза моїми силами.

Продовжуючи викладення моєї альтернативної Стратегії оборони України, чесно попереджаю читачів, що подальший текст має стилістику службового документа, наповнений специфічною професійною термінологією й призначений для вузького кола спеціалістів з державного і військового управління. Якому (колу спеціалістів) насправді це в свій час було так потрібно (реально - до лампочки), що я змушений викладати ці міркування в публічному полі, з запізненням принаймні на 2 роки, і не прості роки, а роки ведення війни.

Початок в ч.1 Критика. 

Продовження

Доктринальні передумови і основи Стратегії

(аспекти Воєнної доктрини України)

1) Воєнні загрози

Воєнні загрози (зовнішньої природи) з боку наявних і імовірних воєнних противників розглядаються Україною як єдині, що спроможні загрожувати самому існуванню українського народу і його держави, їх цілісності і суверенітету.

Воєнні загрози Україні можуть проявлятися у вигляді актів війни у всіх їх можливих формах і проявах, що ведуться зовнішньою організованою політичною і воєнною силою - воєнним противником, як правило, іншою державою, групою держав, або недержавною, здебільшого терористичною, організацією. За певних обставин, зовнішня воєнна загроза (сила) може інспірувати та провокувати появу внутрішніх осередків збройної боротьби, в тому числі і замаскованих під внутрішній громадянський збройний конфлікт.

Війна, у всіх її відомих формах і способах ведення, в тому числі й прихованих, є однією з найдавніших форм здійснення політики, способом силового розв'язання міждержавних конфліктів різного генезису. На сучасному етапі глобального розвитку людства міждержавні війни різної інтенсивності все ще можливі та є об'єктивною реальністю, до якої Україні необхідно бути готовою.

Україна на теперішній час знаходиться в стані локального збройного конфлікту з Російською Федерацією, який зберігає небезпеку переростання в широкомасштабну міждержавну війну, з перспективою втягування в неї інших суміжних держав та її переростання в війну регіональну. Воєнні загрози Україні на теперішній час розглядаються в контексті поточного збройного конфлікту з Російською Федерацією та її реальних можливостей по його веденню.

Наявні воєнні спроможності РФ, що на теперішній час все ще суттєво переважають оборонні спроможності України, надають їй можливості реально загрожувати самому існуванню українського народу і його держави, їх незалежності, територіальній цілісності і суверенітету.

Воєнними загрозами Україні на теперішній час являються:

Ø достатньо високі бойові можливості ЗС РФ, пов'язані з їх здатністю здійснювати широкий і швидкий маневр силами й засобами, досягати значної ударної і вогневої переваги на обраних напрямках, проводити глибокі наступальні операції у високому темпі, завойовувати панування в повітрі, широко застосовувати аеромобільні і повітряні десанти, масовано вести диверсійні дії на ключових маршрутах і об'єктах, ефективно здійснювати бойове та всебічне матеріально - технічне забезпечення значних наступальних угруповань військ на велику глибину та на широкому фронті;

Ø можливість переходу РФ до ведення широкомасштабної війни з застосуванням всіх наявних у неї засобів ведення збройної боротьби, включаючи ядерну зброю, з метою нанесення рішучої воєнної поразки Україні та окупації основної частини чи всієї її території;

Ø спроможність РФ проводити ряд послідовних стратегічних наступальних операцій, з метою поетапного досягнення нею першочергових стратегічних цілей, якими імовірно є: захоплення важливого політичного і економічного центру міста Харків, розширення зони окупації на Донбасі до адміністративних меж Донецької і Луганської областей, пророблення сухопутного коридору до окупованого Кримського півострову, розширення бази збройного конфлікту (прихованої окупації) на значні території сходу і півдня України;

Ø спроможність РФ провести окрему і відносно тривалу повітряну наступальну операцію, в т. ч. з застосуванням ядерної зброї, з метою нанесення тяжких людських і матеріальних втрат та примушення України до воєнної капітуляції чи значних воєнних і політичних поступок;

Ø здатність РФ до тривалого підтримання збройного конфлікту на Донбасі з метою матеріального і морального виснаження України;

Ø здатність РФ розв'язати терористичну і диверсійну війну, вести підривну діяльність в глибині території України, направлених на залякування широких верств населення та дезорганізацію системи державного управління, підрив їх волі до продовження збройного опору РФ;

Ø спроможність РФ проводити широкомасштабні інформаційно - психологічні операції, узгоджені з діями своїх збройних та диверсійно - підривних сил, направлені на дезорієнтацію і дезорганізацію українських сил збройного опору.

Імовірність реалізації тих чи інших воєнних загроз Україні з боку РФ є рівнозначно високою, та залежить від розвитку зовнішньо політичної обстановки в регіоні і світі, внутрішньополітичної обстановки в Україні і РФ, оперативної обстановки на лінії бойового зіткнення на Донбасі та в суміжних прикордонних районах.

2) Принципи організації оборони України та застосування її воєнної сили

Народ України і його Держава (далі Україна) проголошують свою повагу до суверенітету та територіальної цілісності інших народів і їх держав, а також свою відмову від застосування воєнної сили першими у своїх політичних стосунках з ними.

Країна - агресор, що здійснила збройну агресію проти України, втрачає повагу України до її суверенітету і територіальної цілісності, та робить можливими дії України воєнного характеру проти її воєнної сили, території, матеріальних здобутків і населення.

За відсутності зовнішньої збройної агресії проти України, застосування нею воєнної сили за межами своїх кордонів можливе в складі міжнародних миротворчих сил та при реалізації її міжнародних зобов'язань в рамках союзницьких відносин.

Україна визнає та декларує готовність дотримуватися положень міжнародного Права Війни. В разі, якщо організована сила, що здійснила збройну агресію проти України, відкрито, системно і масштабно порушує положення міжнародного Права Війни, і цим набуває воєнної переваги та суттєво ускладнює відбиття її збройної агресії, Україна залишає за собою право в свою чергу відмовитися від виконання положень міжнародного Права Війни, в частині, що реально сприятиме відбиттю зовнішньої збройної агресії.

Україна цим проголошує і виражає рішучу готовність захищати всіма доступними способами, в тому числі і збройним шляхом, своїх найвищих цінностей - своїх громадян, їх права, здоров'я і життя, свою територіальну цілісність, повноту свого суверенітету над всіма належними їй матеріальними і культурними ресурсами та здобутками.

Україна декларує нездоланну рішучість в тому, що її боротьба, в тому числі і збройна, з зовнішніми по відношенню до неї організованими силами (державами, їх об'єднаннями, недержавними, наддержавними організаціями) за непорушність і недоторканість своїх найвищих цінностей - буде безперервно тривати до тих пір, доки порушені права, суверенітет і недоторканість, як кожного її громадянина, так і України в цілому, не будуть відновлені, або за неможливості відновлення - компенсовані.

Україна виражає рішучість боротися зі збройним агресором, що намагається порушити її територіальну цілісність і суверенітет, всіма доступними їй воєнними способами і засобами, а також тими, що можуть стати доступними в ході такої боротьби.

Україна проголошує готовність мобілізувати всі доступні їй людські і матеріальні ресурси для протидії зовнішній військовій агресії, вести збройну боротьбу рішуче, вміло, наполегливо, економно, до останньої можливості для продовження воєнного і громадянського спротиву.

В ході відбиття зовнішньої збройної агресії Україна буде прагнути досягти цілковитої воєнної перемоги над противником, в тому числі і на його території, з метою усунення політичних передумов та матеріальної бази для відновлення ним збройної агресії проти України в майбутньому.

В разі реальної загрози застосування чи після застосування противником проти України ядерної, хімічної або бактеріологічної зброї, іншої зброї масового ураження чи не конвенційної зброї, Україна декларує готовність вийти за рамки будь яких діючих міжнародних обмежень, оволодіти зброєю масового ураження (ядерною, хімічною, бактеріологічною) та застосувати її проти конкретного агресора в якості акції справедливої відплати.

В разі скоєння зовнішніми організованими силами обмежених збройних акцій, направлених проти України, свободи, життя і здоров'я її громадян (типу терористичного акту, збройної провокації, тощо), Україна проголошує готовність у відповідь твердо дотримуватися принципу невідворотності адекватної відплати виконавцям і організаторам таких збройних акцій, та готовність відкрито чи приховано здійснювати акції справедливої відплати в було якому місці Світу.

Поточним воєнним противником України являється Російська Федерація, яка здійснює воєнну окупацію частини суверенної території України, утримує в окупації громадян України, підтримує (веде) з Україною збройний конфлікт перемінної інтенсивності, чинить інші акти війни проти України у різноманітних їх формах, як в прихований, так і в відкритий спосіб.

Україна бачить вирішення збройного конфлікту з Російською Федерацією тільки через повне відновлення суверенітету України над окупованими територіями та їх населенням, в тому числі і збройним шляхом, припинення актів війни Російської Федерації проти України у будь якій їх формі, компенсацію Російською Федерацією всіх нанесених в ході поточного збройного конфлікту Україні та її громадянам матеріальних і моральних збитків. Крім цього, Україна буде намагатися набути твердих об'єктивних (на противагу декларативним) гарантій відмови Російської Федерації від ведення агресивної політики проти України на середньострокову перспективу.

3) Завдання державної влади та громадянського суспільства України в сфері оборони

Основоположні принципи організації оборони України та застосування її воєнної сили мають виражатися, демонструватися і втілюватися в життя органами державної влади, громадянськими спільнотами і окремими громадянами.

В своїй оборонній політиці, не нехтуючи міжнародними союзницькими чи партнерськими відносинами, Україна має намагатися досягти одноосібної здатності до перемоги над наявним воєнним противником або готовності до ведення успішної збройної боротьби з найсильнішим з імовірних противників, усвідомлюючи, що воєнне союзництво чи партнерство між державами в історичному розрізі практично завжди було явищем тимчасовим і перемінним.

На теперішній час фактичним воєнним противником України є Російська Федерація, що обумовлено окупацією нею значної частини суверенної території та населення України, тривалим підтриманням нею збройного конфлікту з Україною перемінної інтенсивності.

Захист України від зовнішньої збройної агресії є обов'язком кожного її громадянина. Громадяни приймають участь в ньому добровільно або на основі громадянського примусу, відповідно до їх фізичних та професійних якостей, в складі воєнної організації, створеної українською державою, чи в складі інших парамілітарних організацій, або самостійно.

В особливий період, пов'язаний з відбиттям зовнішньої збройної агресії, всі матеріальні цінності будь якої форми власності, необхідні для інтересів оборони України, можуть бути за визначеною процедурою та від імені України експропрійовані українською державою і її воєнними силами. Після завершення особливого періоду або ще в ході нього, експропрійовані матеріальні цінності підлягають поверненню або компенсації з боку української держави.

Організація оборони України має здійснюватися апаратом української держави, на основі загального громадянського військового обов'язку та з урахуванням всіх доступних матеріальних можливостей, що можуть бути використані в інтересах її оборони.

Система оборони України має в себе включати:

Ø спеціальні операції на території противника;

Ø стратегічне (дальнє) ракетне неядерне (або ядерне) стримування (ураження);

Ø оборонні і наступальні (контр наступальні) бойові дії на землі, в повітрі, на морі і в космосі;

Ø об'єктову оборону;

Ø територіальну (протидиверсійну, протидесантну, контр - рейдову) оборону;

Ø цивільну оборону;

Ø іррегулярну протидію противнику на окупованих ним територіях;

Ø резервування та завчасне накопичення людських, технічних і матеріальних ресурсів в інтересах ведення оборони;

Ø безперервну підготовку і відновлення резервів, виробництво технічних засобів і матеріальних ресурсів в достатній кількості та якості в ході ведення збройної боротьби;

Ø залучення технічних, матеріальних ресурсів, оперативних можливостей союзників і стратегічних партнерів в інтересах підготовки та ведення оборони.

Оперативно - стратегічний механізм оборони України має передбачати:

Ø до початку та при підготовці противника до збройної агресії проти України - здійснення спеціальних операцій на їх території по підриву їх спроможності до збройної агресії, що розширюються й поглиблюються (стають інтенсивніші) з початком і в ході його агресії;

Ø проведення прихованої мобілізації мінімально необхідних ресурсів, критично важливих для організованого проведення найбільш важливого початкового етапу відбиття агресії;

Ø за наявності явних ознак скорого переходу противника до збройної агресії - нанесення йому випереджуючого першого вогневого (ракетного, авіаційного, артилерійського) удару по його системі державного і військового управління, ключовим об'єктам енергетики, стратегічним і оперативним запасам боєприпасів і ПММ, ключових транспортних вузлах і стратегічних переправах, ракетних базах та позиційних районах ракетних частин, аеродромах базування авіації, військово - морських базах і корабельних угрупованнях в морі, військових угрупованнях в районах зосередження та на рубежах розгортання, з подальшим перенесенням зусиль далекого вогневого ураження противника на підрив його військового промислового потенціалу та ураження його резервів; випереджуючий перший вогневий удар може бути доповнений і посилений випереджуючим наступальним ударом військ по угрупованням противника, що завершують розгортання в прикордонних районах;

Ø ведення протиракетної, протиповітряної, проти - диверсійної, протидесантної і контр - рейдової оборони важливих об'єктів державного та військового управління, енергетики, промисловості й транспортної інфраструктури;

Ø завчасно підготовлену першу оборонну операцію регулярних збройних сил, що проводиться з метою локалізації збройної агресії по рубежу державного кордону, нанесення військам агресора максимальних втрат, виграшу часу та прикриття організованої мобілізації головних сил "озброєного народу";

Ø повітряну оборонну (контр наступальну) операцію, як складову першої оборонної чи в якості окремої стратегічної операції, з метою відбиття ракетно - авіаційного нападу противника, нівелювання можливої переваги противника в повітрі, її перехоплення та подальшого завоювання;

Ø бойові дії в космосі, з метою виведення з ладу космічного угруповання противника, та забезпечення умов для безперешкодного функціонування власного космічного угруповання (після його створення);

Ø проведення військових операцій (оборонних, наступальних (контр наступальних) з урахуванням і опорою на завчасне інженерно - технічне обладнання театру воєнних дій, наявний його геофізичний і політико - економічний стан, ведення тривалої й стійкої оборони природних і штучно утворених бар'єрних рубежів, політико - економічних центрів, ключових транспортних вузлів, завчасно обладнаних в інженерному відношенні оборонних смуг;

Ø ведення завчасно підготовленого іррегулярного спротиву на окупованих противником територіях, з метою максимального сприяння діючій армії;

Ø безперервне і послідовне нарощування зусиль з глибини, проведення наступних оборонних і наступальних (контр наступальних) операцій з метою розгрому основних сил агресора і відновлення положення по державному кордону;

Ø рішуче перенесення бойових дій на територію противника, ведення наступальних операцій з метою підриву (знищення) його потенціалу до продовження збройної агресії та її відновлення в близькому майбутньому;

Ø ведення територіальної оборони та цивільної оборони;

Ø безперервну підготовку резервів та виробництво засобів постачання для діючої армії в необхідній їх кількості і якості;

Ø безперервний збір і аналіз набутого бойового досвіду, оперативне впровадження його результатів.

В ході своєї підготовки до оборони, Україна має:

Ø постійно вивчати зовнішньополітичну обстановку та досконально знати свого поточного воєнного противника - РФ, інших своїх найбільш імовірних воєнних противників;

Ø постійно укріплювати внутрішньо - суспільну і політичну єдність та консолідацію для відстоювання загальносуспільних цінностей;

Ø мати воєнні сили, реально спроможні відбити збройну агресію як з боку РФ, так і з боку будь якого з інших найбільш імовірних воєнних противників; в ході їх розбудови добиватися рішучої якісної переваги своїх воєнних сил над воєнними силами РФ та інших найбільш імовірних воєнних противників; готувати свої воєнні сили воювати "не числом, а вмінням";

Ø мати систему загальної мобілізації людських і матеріальних ресурсів, що надає можливість виступити на боротьбу з агресором в якості "озброєного народу";

Ø завчасно підготувати в інженерному відношенні інфраструктуру та імовірні театри воєнних дій, підготувати до тривалої оборони важливі політико - економічні центри і транспортні вузли;

Ø активно вести роботу по попередженню зовнішньої збройної агресії, в тому числі і шляхом завчасного і всебічного послаблення РФ та інших своїх найбільш імовірних воєнних противників;

Ø активно шукати можливості наростити свої оборонні спроможності шляхом встановлення воєнних союзницьких та стратегічних партнерських відносин з провідними регіональними і світовими державами, їх об'єднаннями.

При розбудові своїх воєнних сил в основу їх системи покласти механізм максимального розкриття морального, психологічного, фізичного, інтелектуального й професійного потенціалу людини - громадянина і воїна, та створення, збереження й наростаючого злагодження стійких військових професійних колективів.

Мати озброєння, військову техніку і предмети військового постачання в їх якості та кількості виключно як засоби реалізації й посилення бойових властивостей воїнів і стійких злагоджених військових колективів, а не в якості самостійної цінності, що протистоїть і переважає цінність людини - воїна і військового колективу. Відмовитися від розгляду людини як рольового придатка до високотехнологічної бойової техніки, навпаки, розглядати бойову техніку і озброєння як функціональний засіб, що покликаний посилювати інтелектуальні, вольові, фізичні і професійні якості воїнів, бойові властивості їх злагоджених колективів. Цінність життя і здоров'я воїна - професіонала та стійкість, цілісність і функціональність (боєздатність) їх злагоджених військових колективів має бути покладена в основу систем підготовки та бойового застосування військ.

Ведення бойових дій, бойове застосування військ має організовуватись на принципах максимально можливої економії сил і засобів, в першу чергу життя і здоров'я воїнів, та гарантованого виконання бойових завдань. Поєднання цих взаємно протиречливих принципів ведення війни можливе шляхом наростаючої професіоналізації воїнів, командирів і штабних працівників, злагодження їх професійних колективів.

При підготовці своїх воєнних сил до відбиття збройної агресії з боку РФ та інших найбільш імовірних воєнних супротивників необхідно зусилля зосередити на:

Ø набутті переваги над противником з розвідки (в повноті та своєчасності добуваємої інформації, оперативності її передавання, доведення та використання);

Ø забезпеченні високої стійкості та надійності воєнної системи управління, її високої інформаційної пропускної спроможності в імовірних умовах ведення воєнних операцій;

Ø блокуванні (нівелюванні) можливої переваги противника в повітрі, створенні умов для її завоювання своїми воєнними силами;

Ø створенні ефективної об'єктової і військової протиракетної оборони;

Ø набутті спроможності ведення розвідки, управління й бойових дій з космосу і в космосі;

Ø блокуванні (нівелюванні) можливого застосування противником ядерної та хімічної (бактеріологічної) зброї.

Воєнні сили та система Цивільної оборони України мають бути готові до дій в умовах застосування противником ядерної, хімічної та бактеріологічної зброї.

Підготовка України до відбиття збройної агресії РФ, у всіх можливих її формах та способах, має здійснюватися на основі поглядів і положень цієї Воєнної доктрини та відповідно до розробленої Стратегії оборони України, що повинна забезпечити умови для ефективного оперативного застосування її воєнних сил, з метою надійного відбиття імовірної широкомасштабної збройної агресії РФ та наступного відновлення територіальної цілісності держави. Своєчасна розробка і наполегливе й цілеспрямоване втілення Стратегії оборони України є обов'язком й прерогативою Верховного головнокомандувача ЗС України, та сферою контролю з боку Верховної Ради України.

Безпосереднє застосування воєнних сил України для відбиття зовнішньої агресії має здійснюватися відповідно до положень воєнного оперативного мистецтва й тактики, що відповідають сучасним поглядам воєнної науки на характер майбутнього бою і воєнної операції, забезпечують ефективне застосування воєнних сил України на полі бою (районі проведення військової операції) та надають тактичну і оперативну перевагу над імовірним противником. Впровадження в військах і штабах сучасного передового воєнного оперативного мистецтва й тактики є обов'язком і прерогативою Головнокомандувача ЗС України та сферою контролю з боку Верховного головнокомандувача ЗС України.

15 12 2016

http://censor.net.ua/blogs/4630/alternativna_strategya_oboroni_ukrani_ch2