Павло Правий

Хто заздрить Путіну

Чи хотів би я бути на місці Путіна?

А ви би хотіли?

Поклавши руку на серце – хотіли б?

Уявіть. Тобі – 65. Практично ювілей. До 70 можеш і не дотягнути. І от ти сидиш практично в бункері. Дача, яку охороняють сотні перевірених десятки разів бодігардів і сховані у кущах системи протиповітряної оборони. Їх не видно, але ти знаєш, що вони там.

А біля тебе – холуї. Нікого крім холуїв. Секретарі, кухарі, покоївки, водії, лікарі, прибиральниці, швейцари, виночерпії, офіціанти, садівники, доглядачі за кіньми, псами і страусами. У всіх – білозубі посмішки. Штучні, як і самі зуби.

А дружини поруч немає – сам вигнав. Просто тому, що розповніла і постаріла. А тобі молоденькі подобаються. Чим молодші, тим краще. Аліна. Аліна? А де Аліна? Черговий цьом-цом зранку. Черговий. Від слова «чергувати». Чи навпаки. Вона його не любить. Звісно, що так. В ліжку відвертає обличчя і не дає цілувати в уста. Не любить – його. Лише посаду.

А доньки давно чужі. «привіт-привіт» - по телефону. Два слова. А сьогодні привітання – по СМС. Як і від Людмили.

Озирнешся навколо – нікого.

А з привітаннями підповзають плазуни. Тричі перевірені. І подарунки перевірені тричі. На вибухівку, отруту і полоній. І шампанське, яке з відразою доводиться пити з черговим гостем під прицілами схованих за фальшивими стінами снайперів – перед цим скуштовано спеціальними людішками.

А тисячу разів перевірений секретар, ніяковіючи, зіщулившись, мов гонець перед турецьким султаном, скоромовкою доповідає: привітання з днем народження НЕ надіслали: президенти США, Франції, перші міністри Британії, Італії, Нідерландів, Японії, Індії, Бразилії, канцлер Німеччини теж не надіслала...

А хто надіслав?

Секретар підбадьорюється й чітко доповідає: Азербайджан, Сербія, Вірменія, Туркменістан, Киргизстан, Таджикістіан, Білорусь…

І ти млявим порухом руки відправляєш секретаря геть.

А шампанське, тричі перевірене хіміками та продегустоване камікадзе – сичить, мов гадюка.

І тобі раптом пригадується як було ще 10 років тому. Велика Вісімка. Дружні посмішки й обійми керівників провідних держав світу. І ти, такий молодий і береш участь у вирішенні справді важливих питань. А зараз… Привітання від президента Монголії…

Навіть шаленими грошима, що їх нацарював собі – і тими покористатися ніколи. Ти помреш, а вони так і залишаться на таємних рахунках.

Та не це пече найбільше. Що напишуть в підручниках історії про тебе? Ти, що взяв країну в нормальному стані, й міг рухати її далі, але привів до прірви і тепер Сибір уже віддано китайцям. Олександр ІІІ продав Аляску за 7,2 мільйони доларів. Це десь 7 мільярдів нині. І його проклинають. А тобі довелося за копійки віддати.

І це прізвисько. І ця пісенька, яку співатимуть в т. ч. і росіяни…

Все, що залишиться після тебе…

Ні, я б не хотів би бути на місці Путіна…

11 11 2017

http://pavlopraviy.blogspot.com/2017/10/blog-post_11.html#more