www.ji-magazine.lviv.ua

Адміністрація Президента дала чергову відповідь на запитання Василя Симоненка: «Де зараз ви, кати мого народу?»

Так, направлу, ганебну відповідь! 

А разом із тим, чіткий месидж: будьте прислужними/продажними, підлими/безчесними - вам за це не просто «нічого-не-буде», вам за це від системи будуть почесті і нагороди!

Указом Президента, 8 жовтня 2018 нагородили Орденом Ярослава Мудрого V ступеня суддю Григорія Івановича Зубця, котрий у березні 1984 жорстко і цинічно засудив на чергових 10 років суворого режиму + 5 заслання важко хворого правозахисника, перекладача, публіциста світлої пам’яті Валерія Марченка. Уся та «гебня», включно із «суддею» ТОЧНО знали діагноз і стан Валерія. Але рішення було прийняте на Луб‘янці і реалізоване Г. Зубцем у Києві. Через півроку Валерій Марченко помер в ленінградській тюремній лікарні ім Гааза. 

Чи, може я пропустив момент глибокого розкаяння Г.Зубця за «слабинки» молодості? Якщо дійсно пропустив, то наперед перепрошую.  

Але жодних ілюзій не залишилось щодо нашої «елітішки». Переважна більшість їх - «родом з луб‘янки та володимирської». Так, більшість із нас «родом-з-СССР». Але не усі з нас робили підлості і перступи. І кров співгромадян на руках є не в усіх. То нащо так відверто і брутально вивищувати «катів мого народу»?

Чисто по-людськи огидно: ця «елітішка» завжди хоче «плавати зверху», як те коричневе (але не шоколад) і завжди, при будь-якій владі і системі отримувати нагороди, почесті, подяки і «баблішечко». А система таких потребувала і потребує далі! 

Частина інформації про «видатні заслуги Г.Зубця перед Україною в галузі державного будівництва» є доступною у відкритих джерелах. Про деякі «конкретні заслуги» Г.Зубця чітко пише Вікіпедія. Але АП нагороджує «заслуженого суддю» і гуманіста. Швидше за все, з нагоди 80-річчя. А чому й ні, «здесь же все свои». Нагородити «восьмідєсятілєтнєго старічка» - це ж «святоє дєло». Хіба ні?  Чому тоді не нагородити посмертно Постишева? Йому цього року теж стукнуло 130? Та й Азарову 70 бахнуло. А, може, й нагородили, де ж знати. Інформація з мотиваційного листа до нагороди Г. Зубця теж виявилась  «конфіденційною». Рік тому Донецька обласна військово-цивільна адміністрація підготувала і надіслали на АП подання про присвоєння Олексі Тихому (посмертно) Героя України. Тихий, 90-ліття котрого відзначаємо цьогоріч, є уродженцем  Донеччини. Правозахисник, публіцист, педагог. Його також було замордовано в радянських концтаборах у травні 1984. (радянську владу, КГБ і вірних суддів, видно, дістали ті всі дисиденти і вони вирішили їх позбутися поодинці: у 1984-85 роках у тюрмах і концтаборах СССР загинули Олекса Тихий, Валерій Марченко, Юрій Литвин, Василь Стус). Присвоєння Олексі Тихому Героя України, окрім символічності визнання, було б хорошою  підтримкою донецького українства. Але в АП пояснили, що Тихого вже раніше нагородили помертно орденом «За мужність» і доста. Дійсно, а шо такоє? Фатіт!

І взагалі,  з тими принциповиими, громадянами, інако-мислячими і взагалі, всякими мислячими, государству суцільні проблєми. Другоє дєло суддя...

А може «судді» Зубцю й дали нагороду саме за те, що засудив Марченка, став зубцем системи, яка загриза-ла/є невгодних? Запит то на таких «суддів» зберігся! Брєд? Хто зна... А між тим, наприклад, минулого року виповнилось 45 років з часу видання легендарного самвидавеого часопису «Скриня». В АП чули щось про таке? Цього року є 30 років від заснування Українського Культурологічного Клубу в Києві та «Товариства Лева» у Львові! Що? Га? Не чули в АП про такоє?  Чи, може, когось з причетних відзначили? Як в «Чєбурашці» - про «суддю» є, а про «Скриню» нема.  Або я щось знову пропустив? Якось похабненько це все виглядає, безмозгло і «мєлко»...

Так ось, про суддю - геніальний Іван Світличний,  Жалісний сонет: 

Умій суддю свого жаліти,

Тяжкі гріхи йому прости,

Та ж він людина, як і ти:

У нього дома жінки, діти,

Їм треба грошей принести,

І треба - ніде правди діти -

З лайна собачого зуміти

Державний злочин довести.

Хотів би ти в тій шкурі бути?

В дугу свій горб і совість гнути?

Собача доля! Зрозумій

І не топчи багно в болото.

Жалій суддю свого достоту,

Як ми жаліємо повій

PS. 

Орден князя Ярослава Мудрого  — державна нагорода України для нагородження громадян за видатні заслуги перед Україною в галузі державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету України, розвитку економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров'я, за визначні благодійницьку, гуманістичну та громадську діяльність.

Андрій Радич