www.ji-magazine.lviv.ua

Юрій Райхель, журналіст

Ситуація в Перській затоці продовжує загострюватися. Щодня зростає кількість арабських і мусульманських країн, що розривають дипломатичні відносини з Катаром. Проте ближні та дальні країни надають посередницькі послуги, щоб зупинити ескалацію

Емір Кувейту шейх Сабах аль-Ахмед аль-Джабер ас-Сабах має намір зустрітися з керівництвом Саудівської Аравії та Катару. Через це відклали візит в емірат короля Йорданії. Ще до цього емір Кувейту провів телефонні переговори з еміром Катару шейхом Тамімом бен Хамад Аль Тані. Одночасно в Кувейт прибув для зустрічі з керівником країни радник короля Саудівської Аравії принц Халед аль-Фейсал бен Абдель Азіз, який передав еміру послання саудівського монарха.

Дуже занепокоїлися в турецькій столиці. Про тісні зв’язки Туреччини і Катару відомо давно. Президент Ердоган навіть говорив про стратегічне партнерство, а в 2014 році країни домовилися про розгортання в Катарі турецької військової бази.

У Вашингтоні теж уважно придивляються до ситуації і закликають сторони конфлікту до стриманості. Державний секретар Тіллерсон у досить стриманих висловах заявив про готовність сприяти мирному врегулюванню. І тут США можна зрозуміти. У Катарі розташована велика американська військово-повітряна база «аль-Адід». Побудована, до речі, переважно на гроші емірату. Поряд розмістився центр управління штабу CENTCOM (United States Central Command — Центральне командування збройних сил США). Зокрема, до його зони відповідальності входять Ближній і Середній Схід, а також Центральна Азія. На базі «аль-Адід» дислоковано понад 10 тис. американських військових, що навіть перевищує чисельність армії Катару.

Наростання кризи

Відносини Катару та його сусідів по Перській затоці були складними досить тривалий час. Невелика за площею і населенням країна має величезні запасами природного газу. За експортом, переважно в зрідженому вигляді, Катар на третьому місці в світі. Це дає великі фінансові надходження: за доходами на душу населення, більше ніж $120 тис., Катар посідає перше місце в світі.

Від такого фінансового достатку і великі політичні амбіції. Саме Катар фінансував так звану «арабську весну». Спецназ цієї держави зіграв вирішальну роль у поваленні лівійського лідера Муамара Каддафі. Єгипетська організація братів-мусульман спиралася на щедру фінансову допомогу Катару в її протистоянні з президентом Мубараком. І, звісно, в Сирії багато опозиційних організацій та їхніх бойових загонів отримують фінансову і матеріальну допомогу з Катару через Туреччину.

Додамо до цього потужний пропагандистський апарат, у центрі якого телеканал Al-Jazeera. В арабському світі завдяки високому професіоналізму та оперативності він заслужив великий авторитет. Не останню роль канал Al-Jazeera відіграв на початку «арабської весни», тим самим викликавши великі підозри і навіть неприйняття можновладців.

Зокрема, наприкінці травня влада Єгипту заблокувала сайт 21 засобу масової інформації, включно з сайтом катарського телеканалу Al-Jazeera. Як повідомляє державне інформаційне агентство MENA, поряд із катарським телеканалом заблоковано сайт телеканалу Al-Shark, що веде мовлення з Туреччини. Агентство MENA посилається на джерело в єгипетській службі безпеки, яке заявило, що ці ЗМІ заблокували за «підтримку тероризму». Ці самі телеканали також заблокували Саудівська Аравія і Бахрейн.

У 2014 році між Катаром і його сусідами вже виник конфлікт, який призвів до відгуків послів Саудівської Аравії та ОАЕ. Після посередництва Кувейту ослабла напруга, і посли повернулися. Проте відносини не покращилися. Тісні зв’язки Катару з Іраном і фінансування ваххабітських організацій, ХАМАС і «братів-мусульман» викликали обурення у Ер-Ріаді та в інших столицях Затоки. Так чи інак, але цей нарив мав прорватися. Залишалося лише зрозуміти, коли це станеться.

Хоча ознаки загострення й були, все сталося несподівано. Приблизно через два тижні після візиту президента США в Саудівську Аравію. Багато хто припускає, що Дональд Трамп дав відмашку проти Катару.

Дружба з Іраном та інші гріхи

Поряд із підтримкою тероризму Катар звинувачують у дружбі з Іраном. Справді, в Досі не поділяють антиіранського запалу Ер-Ріада.

Формально загострення почалося після того, як 23 травня катарське державне інформагентство Qatar News Agency (QNA) процитувало еміра країни шейха Таміма бін Хамада Аль Тані. Як випливало з повідомлення, він заявив, що Іран — серйозна регіональна й ісламська держава, з якою необхідно налагоджувати контакти, а не провокувати конфлікт.

Окрім того, катарський емір запропонував дослухатися до думки таких організацій, як ХАМАС, оскільки вони теж представляють частину мусульманського світу. Далі в тексті QNA йшлося про те, що між США і Катаром «зберігаються протиріччя».

Цікаво, що цей текст із сайту QNA незабаром видалили, а Міністерство закордонних справ через Al-Jazeera заявило про злом сайту агентства. Проте публікація розійшлася по всьому світу,  а сусіди побачили в ній підтвердження своїх давніх підозр.

Як результат – уже дев’ять країн розірвали дипломатичні відносини з Катаром, а Йорданія знизила їхній рівень відкликанням посла. Найімовірніше, на цьому процес не зупиниться.

Справа не лише у формальному розриві відносин. Перекрито єдиний сухопутний кордон із Саудівською Аравією і зупинено товарний потік у Катар. Як наслідок – населення в паніці почало змітати з прилавків продукти харчування та воду.

Звісно, не йдеться про цілковиту блокаду країни. Залишаються морський і повітряний шляхи постачання товарами через Іран. Це коштує значно більше, але багатий емірат на певний час може собі це дозволити.

Узагалі в причинах конфлікту простежуються дві лінії. Про іранську вже згадувалося. Для Саудівської Аравії та її союзників у Затоці та інших арабських країнах це виклик, який вони довго терпіли, але тепер вирішили покласти цьому край.

За всієї важливості цю причину не слід переоцінювати. Про досить тісні економічні та фінансові зв’язки Катару та Ірану стало відомо не вчора. Все це чудово знали. Зокрема, про доволі тісне співробітництво в розробці газового родовища Північний купол, іранська назва — Південний Парс.

Маленький за територією Катар давно вибився в регіональні лідери. Звідси не лише економічний, але й політичний вплив. Доха часто йшла проти єдиної арабської течії.

Дійшло до того, що в 1996 році на своїй території відкрили ізраїльське торгове представництво, хоча пізніше його роботу припинили.

Зв’язки арабських країн з Ізраїлем – не новина. У Каїрі є ізраїльське посольство, Йорданія не приховує свої торгові відносини з Тель-Авівом. Однак у цьому Катар пішов проти загальної лінії держав Затоки на чолі з Саудівською Аравією.

Ба більше – в Сирії Доха веде власну лінію, що майже цілковито суперечить політиці Саудівської Аравії. У Дохи і Ер-Ріада різні прагнення в цій країні. Тут Катар очевидно схиляється в бік Туреччини, зокрема й у підтримці тих бойовиків, яких саудити вважають терористами.

Куди не кинь – виникає гострий клин між Катаром і Саудівською Аравією, і в цьому слід шукати основну причину конфлікту.

Є й інший бік. Катар став джерелом проблем для дуже багатьох, передовсім арабських, країн.Однак не лише для них. Про його підтримку терористів у африканських країнах на північ і південь від Сахари писали багато газет.

В Єгипті Доха підтримувала братів-мусульман і терористів на Синайському півострові. У Бахрейні через телеканал Al-Jazeera противники керівної династії отримували пропагандистську підтримку. Антиурядові рухи підтримували з Катару в Лівії та ОАЕ. Недивно, що ці країни були першими, хто розірвав дипломатичні та інші зв’язки з Катаром. Як зазначив у газеті «Комерсант» експерт інституту «Діалог цивілізацій» Олексій Малашенко, Катар — це «крихітна держава, яка вважає себе незалежним центром мусульманського світу, що дуже дратувало Ер-Ріяд». Додамо, що не менше дратував і Каїр, який зберігає надії на відновлення своєї важливої ролі в арабському світі.

Зараз, коли США почали серйозну боротьбу за відновлення своєї ролі на Близькому і Середньому Сході під прапором боротьби з міжнародним тероризмом, зменшення можливостей Катару фінансувати та матеріально підтримувати організації типу ХАМАС або братів-мусульман цілком вкладається в таку стратегію.

Наслідки

Цікаво, що певне підвищення цін на нафту відразу після оголошення про бойкот Катару доволі швидко зійшло нанівець, навіть почалося падіння.

На перший погляд це дещо дивно, оскільки Катар має досить скромний рівень видобутку нафти. Здавалося б, хвилюватися варто було споживачам катарського газу. Передовсім Японії, Південній Кореї, Індії і Китаю. Проте нічого особливого не сталося. Доха запевнила своїх торгових партнерів, що жодних перебоїв у постачаннях газу не буде. Ціни коливаються в межах звичайних. Із нафтою ситуація складніша.

Зрозуміло, що жодної єдності арабських країн немає і в найближчому майбутньому не передбачається. Як наслідок – може бути порушена домовленість про скорочення видобутку, і на ринок вийде додаткова кількість цього вуглеводню. Ось ринок і відіграє таку ситуацію.

Військових дій проти Катару теж не буде. В них ніхто не зацікавлений. Найімовірніше, будуть наполегливі пошуки можливого врегулювання з необхідним збереженням обличчя, що вкрай важливо на Сході взагалі, а в арабському світі – тим паче.

Так чи інак, але Катару доведеться дещо скоротити або зробити менш очевидною підтримку організацій, які його найближчі сусіди вважають терористичними. Якщо говорити, зокрема, про ХАМАС, то це тверда вимога, Єгипет і Каїр задаватимуть тон у загальному хорі засудження Катару з цього приводу.

Складно припустити, що Доха відмовиться від співпраці з Тегераном. Тут компроміс знайти дуже важко, це може стати основним каменем спотикання в налагодженні відносин із Саудівською Аравією.

Можливий і конфронтаційний варіант. У всякому разі, на початку. Сторони страшенно образяться одна на одну, і почнуть таємну діяльність із підриву внутрішньої ситуації. Тут Катар має перевагу порівняно з Саудівською Аравією. На відміну від своєї великої сусідки, Доха має суцільно сунітське населення, рівномірно розподілене по невеликій країні. Внутрішня ситуація досить стабільна.

У Саудівській Аравії ситуація прямо протилежна. Східна провінція, де розташовані головні родовища нафти, населена переважно шиїтами. На погляд саудівської влади, це робить їх уразливими для підривної діяльності Ірану. І цим теж може скористатися Катар. З огляду на це конфронтаційний сценарій не в інтересах сторін, його навряд чи буде реалізовано. Проте він залишається як пропагандистський матеріал.

Дестабілізація в Перській затоці не в інтересах впливових зовнішніх гравців. Навіть Іран, принаймні зовні, виступив за переговори. До цього його підштовхне і теракт у Тегерані. Найімовірніше, вживатимуть усі заходи, аж до тиску на фігурантів протистояння, з метою максимально швидкого врегулювання ситуації.

8 06 2017

https://politeka.net/ua/446116-izhoy-perskoyi-zatoky-kryza-v-katari-yaka-nikomu-ne-vyhidna/