www.ji-magazine.lviv.ua
Юрій Райхель, журналіст
Земельні вибори в Німеччині і тріумф залізного канцлера Меркель
Земельні вибори в землі
Шлезвіг-Гольштейн, що відбулися 7 травня, завершилися перемогою партії Меркель
- Християнсько-демократичний союз (ХДС)
Земельні вибори
в Німеччині зазвичай не мають загальнонаціонального значення. Виборців там
більше цікавлять місцеві проблеми, ніж загальнофедеральні.
У минулому неодноразові поразки правлячої в Бонні й тепер у Берліні партії на
земельних виборах анітрохи їй не заважали домогтися переконливої
перемоги на виборах федеральних. Донедавна місцеве голосування
розглядали як непрямий результат популярності партії та її керівництва. Цього
разу ситуація змінилася і суттєво.
Зліт і падіння популістів
У політичній історії післявоєнної
Німеччини завжди вистачало популістів. Як лівих, так і правих. У певні моменти
вони домагалися непоганих результатів не лише на місцевих, а й на федеральних
виборах.
Проте практично ніколи їм не
вдавалося повторити свій успіх і більшість із них кануло в лету. Виняток
становлять ліві. Як колишні комуністи, так і близькі до них ідеологічно ліві соціал-демократи.
Перших підтримують на сході країни в землях, утворених на території колишньої
НДР, другі мають ядерний електорат у всіх землях, але він поступово
скорочується.
Правий
популізм, не лише в Німеччині, харчується так званим євроскептицизмом. Це
своєрідна форма націоналізму. Додатковий імпульс він набув від посилення хвилі
міграції, пов’язаної з конфліктами в Сирії та Лівії. У певний момент
здавалося, що хвиля протистояння міграції, яка здійнялася, захлесне Європу, а
Німеччину із Францією перш за все. Саме тоді почався, як здавалося,
тріумфальний рух правих популістів із партії Alternative
fur Deutschland, AfD (Альтернатива для Німеччини, АДГ).
У 2016 році AfD
на земельних виборах у Саксонії-Ангальт отримала 24%
голосів, у Мекленбурзі – Передній Померанії – 21% –
рідній землі Ангели Меркель, у Берліні – 14,2%. Усе це землі колишньої НДР.
Цікаво, що при русі на захід успіхи AfD були меншими.
У Баден-Вюртемберзі лише 15%, у Рейнланд-Пфальці –
13%, у Нижній Саксонії – 7,9%.
Усе це відбувалося на тлі британського
Вrexit і консультативного референдуму в Нідерландах,
а також успіхів правих популістів в Австрії, Національного фронту у Франції.
Звідси думка, що об’єднаній Європі настав кінець. Звичайно, найбільше раділи в
Москві. Відкорковували шампанське за Трампа і
рахували дні, коли на прийдешніх виборах у головних європейських країнах євроскептики здобудуть рішучу і остаточну перемогу.
Розчарування було невдовзі.
Для початку Трамп виявився зовсім не своїм. Навіть
навпаки. В Австрії праві популісти отримали відчутний удар. Їхній
кандидат у президенти не пройшов. Навесні поточного року новини з європейських
електоральних полів для Кремля почали надходити ще невтішніші.
У
Нідерландах на парламентських виборах Партія свободи на чолі з Гертом Вільдерсом домоглася
відносного успіху, який можна вважати схожим на поразку.
На земельних
виборах у Саарі AfD задовольнялася лише 5,9%. Показово,
що колишні комуністи з ультралівої партії Linke
отримали 12,9%, втратили приблизно 4% в порівнянні з минулими виборами.
Однозначні невдачі правих призвели до тертя і розколів. Частина керівництва
пішла з AfD, і тепер створює нову.
Результати
виборів у Саарі мали ще один вимір. Незадовго до них змінилося
керівництво Соціал-демократичної партії, СДПН. Її новий лідер Мартін Шульц
представлявся новим типом керівникаі суттєво підняв рейтинг партії. Про нього
заговорили як про майбутнього канцлера і що правлінню Меркель настав кінець. Майбутні
тоді вибори у трьох землях мали визначити тренд на німецькій політичній сцені
до вересня, коли відбудуться вибори в бундестаг.
Мартін Шульц
Усе це
пояснює підвищену увагу до земельних виборів у землі Шлезвіг-Гольштейн. Вони
мали відповісти на два питання. По-перше, чи набуло падіння популярності правих
з AfD стійку динаміку або в них ще є суттєвий
електоральний потенціал? По-друге. Осічка соціал-демократів і особисто Шульца в
Саарі, що СДПН втратила близько 1% голосів і суттєво відстала від християнських
демократів – це тенденція чи проста випадковість?
Ще однією
характерною деталлю виборів у Шлезвіг-Гольштейн стало значне падіння
інтересу до правих з AfD. Їхні можливі результати
мало кого турбували.
Усе підтвердилося в голосуванні 7
травня. За даними опитувань, християнські демократи з партії Ангели Меркель ХДС
і соціал-демократи із СДПН повинні були мати приблизно рівні результати,
причому другі трохи більше. Бюлетені розподілилися протилежно. ХДС не лише
утримав свої позиції – 32%, але додав 1,2%. Їхні опоненти і можливі партнери в
коаліції соціал-демократи отримали 27,2%, їхні втрати становили 3,2%.
Праві з AfD
отримали 5,9%, а ліві з Linke не подолали
п’ятивідсотковий бар’єр і в ландтаг не увійшли. Замість них там будуть ліберали
з Вільної демократичної партії з 11,5% і зелені з 12,9%.
Особливістю
землі Шлезвіг-Гольштейн є той факт, що там проживають данська і фризька
національні меншини. Їхні інтереси захищає Союз південношлезвігських
виборців – земля Шлезвіг-Гольштейн розташована на півдні півострова Ютландія.
Це унікальна для Німеччини партія, бо єдина звільнена від потреби проходження
п’ятивідсоткового бар’єра і тому завжди присутня в земельному ландтазі. На
останніх виборах Союз набрав 3,3% голосів, і матиме своїх депутатів.
Історично належність Шлезвіг-Гольштейна була причиною воєн між Данією і Пруссією. З
другої половини XIX століття ця територія увійшла до складу Пруссії, а потім
Німеччини. У 1920 році північний Шлезвіг за результатами плебісциту було
повернуто Данії, а за конституцією ФРН права і мови данської і фризської меншин захищені, зокрема і подібним чином.
Місто Любек,
земля Шлезвіг-Гольштейн
Тепер вся
увага до виборів у найнаселенішій землі – Північний
Рейн-Вестфалія. Однак там основна боротьба
розгорнеться між ХДС і СДПН. Праві і ліві популісти зсуваються на політичну
периферію. Певний вплив вибори у Шлезвіг-Гольштейн, безсумнівно, матимуть і на
виборців у землі Північний Рейн-Вестфалія.
Відновлення Європи
Попри всі негативні наслідки через
наплив мігрантів, єдність ЄС не лише не ослабла, а навіть зміцнилася. Факт
виходу Британії нічого в цьому не змінює.
Зараз мало хто згадує, що спочатку
Європейська економічна спільнота – попередник ЄС – замислювалася його творцями
французьким президентом де Голлем і німецьким канцлером Аденауером як противага
Британії та США. Англія довго розглядала європейську єдність як загрозу для
себе і не завжди охоче йшла на співпрацю з європейськими організаціями. Так що Вrexit цілком можна розглядати, як повернення до первісного
стану.
Треба
віддати належне далекоглядності Ангели Меркель, її залізній хватці,
коли в обстановці тотальної критики через наплив мігрантів і буквально стогонів
з усіх кінців вона сказала своїм співвітчизникам та маловірам в інших країнах: Wir schaffen das
– Ми впораємося з цим. І впоралися. Не лише в Німеччині, але й інших
країнах. Проблеми, звичайно, залишаються, але їхня гострота стала незрівнянно
меншою.
Другий дуже
важливий факт. Потенціал підтримки так званих євроскептиків
не росте. Навпаки, він знижується і безпосередньої загрози єдності Європи не
має. Президентські вибори у Франції закріпили цю тенденцію. Поразка
Національного фронту, до речі, уже друга, показує, що суттєвих перспектив
супротивників європейської єдності в одній із головних країн континенту,
принаймні, не більшає, якщо не меншає.
У цих умовах
майбутні вибори в землі Північний Рейн-Вестфалія і
потім вересневе голосування в бундестаг набуває внутрішньополітичний характер
для Німеччини. Хто стане старшим партнером у коаліції ХДС і СДПН, для доль
Європи не має особливого значення. Як Меркель, так і Шульц – переконані
європейці.
Президент
Франції Макрон у своїй політиці
орієнтуватиметься на партнерство з Німеччиною і це дасть додаткову динаміку
доцентровим процесам в Європі.
Кому від
усього цього погіршало, так це Путіну і Ко. Очевидно промальовується сталість курсу
ЄС і НАТО на протистояння з Росією. Зміцнення позицій європеїстів
нічого хорошого московській політиці не несе, тому її центр ваги
зміщуватиметься в бік спроб можливих домовленостей із Вашингтоном.
Знову на порядку денному давно
виношуваний у Першопрестольній обмін пострадянського простору на Сирію та
Північну Африку. Розуміючи, що у тривалій війні в Сирії у Кремля немає жодних
перспектив, а також загроза подальшого зниження цін на нафту, у Москві
поспішають використовувати якісь козирі, що залишилися, і закріпити за собою
хоч щось.
Навіть у цьому разі не все просто.
Про внутрішні проблеми в Росії поки не говоримо, хоча вони чинять на Кремль усе
більший тиск у зв’язку з наближенням президентських виборів у березні
майбутнього року. Зупинимося на зовнішніх.
Зміцнення
внутрішнього становища в Європі означає, що там щодо Росії займатимуть усе
твердішу позицію. І на це повинен зважати Вашингтон. Просто
так щось на когось міняти там без урахування думки, принаймні, Берліна і Парижа не
будуть. Та й Лондон теж до цього не залишиться байдужим. Тут не таке велике
поле для маневрів.
Ще більше воно звужується з
урахуванням позиції монархій Перської затоки. Там зовсім не схильні поступатися
Росії, зокрема через її зв’язки з Іраном. Просто піти із Сирії Москва не може,
а Вашингтон не може і не хоче їй нічого гарантувати. Хоча перемовини Лаврова і Тіллерсона характеризуються як конструктивні, видається, що
це дипломатична фігура мови і не більше.
Усе це має
безпосереднє відношення до України. Імовірність відтворення
великої коаліції в Німеччині стає явною. До того ж Меркель залишиться
канцлером. Це фактор позитивний. З іншого боку, нашій владі слід
готуватися до посилення тиску на неї в сенсі реформування країни. І це ще один
плюс виборів у німецьких землях.
12
05 2017
https://politeka.net/ua/436529-zemelni-vybory-v-nimechchyni-i-triumf-zaliznoho-kantslera-merkel/
|