Максим Розумний - політолог, філософ, поет

Будівництво якогось нового українського модерну в нашому нинішньому стані (моральному, ментальному і матеріальному) неможливе

Повернення в модерн для нас - це тільки повернення в СРСР. Зростання цін на вуглеводні дозволило Путіну зробити такий перфоманс для росіян, але на нас нафтодоларів не вистачило, тому українцям у цій виставі була відведена роль "ужасних бендеровцев".
Цікаво, що й повернення у домодерну архаїку є досить неповним та ілюзорним.
Коли я кажу знайомим націоналістам, що вони - імітатори, то вони мабуть ображаються. Але я наводжу аргументи.
По-перше, етнічний націоналізм, в якому дехто знаходить прихисток від суперечливої дійсності, спирається на стихійну і безумовну етнічну солідарність, яка є у курдів, пуштунів та інших домодерних спільнот. В українців етнічна солідарність відсутня: українець не довіряє іншому українцю тільки тому, що він українець. Ці шари традиційної моралі і культури були спалені в топках модерну, їх знищили революції, партійні квитки, доноси, розкуркулення, дачі, автомобілі й телевізор.

Від модерну в Україні залишилися самі руїни, але, як казав Паніковський, "они золотые"

Максим Розумний

По-друге, ідеологія, символіка й риторика сьогоднішніх націоналістів взята з реалій 70-річної давнини. Тоді вона була живою, тому що відповідала цивілізаційному контексту і реальному стану української спільноти. А зараз вона є частиною уявного світу невеликої групи людей, у яких немає жодного шансу (а можливо й наміру) спроектувати її на дійсність. Можна лише зіграти роль в російській виставі "победа над фашизмом".
Поверенення до пройдених щаблів відбувається завжди, коли руйнуються вищі (складніші) рівні організації - особистості чи спільноти, неважливо.
Але це повернення має свої особливості, сформульовані у влучній українській приказці - не буде баба дівкою.