www.ji-magazine.lviv.ua

Руслан Рудомський

Про участь у бойових діях на Донбасі та диверсіях у Криму приватних військових компаній з Росії говорилося і писалося вже багато.

Саме вони перед цим брали активну участь в анексії Криму в лютому-березні 2014-го року, зокрема, в захопленні будівлі Кримського парламенту в ніч на 27 лютого, з якого все і почалося.

Саме їх безпосередня участь дозволила сепаратистам на початку збройного протистояння на Донбасі втримати чи відбити найбільш важливі об'єкти та населені пункти (Луганський аеропорт, включаючи трагедію з літаком Іл-76, Дебальцеве), і стримати наступ Збройних сил України.

За деякими даними, за весь час війни на Донбасі засвітились не менше десяти приватних військових компаній (ПВК) з Росії. Найбільш відомі з них: "Група Вагнера", МАР, "Єноти", та інші. Але то все з фактичної точки зору, а з юридичної – #іхтамнєт.

Взагалі, використовувати ПВК у таких конфліктах, як на Донбасі – перевірене часом найвигідніше їх застосування. Адже захоплення будівель міських та обласних адміністрацій є досить відповідальним процесом і покладатись на офіційні регулярні війська не доводиться, адже вони і не так вишколені, і більше бузять. Солдати регулярної армії можуть всіма правдами і не правдами саботувати отриманий наказ, тоді як головорізи з ПВК можуть зробити це швидко і не заморочуюсь над юридичною і моральною стороною питання.

В різний час повідомлялося про різні приватні військові компанії, але найбільше з них примелькалася на тимчасово-окупованій території України так звана "Група Вагнера". На нещодавньому брифінгу глава СБУ Василь Грицак назвав її найбільшої серед усіх ПВК на Донбасі та повідомив, що на сьогодні встановлено особи 1587 її членів.

З відкритих джерел відомо, що "Група Вагнера" являє собою закриту воєнізовану структуру, табір підготовки якої розташований в селищі Молькіно Краснодарського краю, на полігоні 10-ї бригади спеціального призначення ГРУ РФ. Видання WSJ називає творцем і натхненником "Групи Вагнера", наближеного до Путіна бізнесмена Євгена Пригожина. Очолює "Групу Вагнера" ​​підполковник псковської бригади спецназу ГРУ Міноборони Росії Дмитро Уткін (позивний "Вагнер", номер військового жетона – М0209).

Також, згідно озвученої Грицаком на тому ж брифінгу інформації, у серпні 2015-го року 1350 чоловік з "Групи Вагнера" були направлені до Сирії – в район Хомса і Латакії для проведення там наступальних операцій. Решта, очевидно, залишились на Донбасі.

До речі, 26 червня завдяки російському виданню "Фонтанка" стала відома схема співпраці російської ПВК з урядом Сирії. Мова йшла, зокрема, про російську компанію "Євро Поліс", пов'язану з бізнесменом Євгеном Пригожиним: воєнізовані підрозділи "Євро Поліс" (все та ж "Група Вагнера") за договором з сирійським урядом беруть участь у визволенні від ісламістів нафтових об'єктів, після чого фірма отримує дохід від продажу нафти.

Скоріш за все, щось подібне було й на Донбасі. Судячи з того, де воювали російські ПВК, вони могли увійти в долю як з реалізації антрацитового вугілля ("ЛНР"), так і контрафактного тютюну та тютюнових виробів (Дебальцеве). Але й не виключено, що ПВК на Донбасі працюють згідно контракту (чи будь-яких інших домовленостей) з урядом Росії.

До речі, дуже багато доказів участі російських ПВК у війні на Донбасі надходить саме з Сирії. Наприклад, російських солдатів – Григорія Цуркану та Романа Заболотного 22 вересня під час боїв за сірійське місто Дейр-ез-Зор бойовики ІДІЛ взяли у полон. А через деякий час після цього, брат Григорія Цуркану розповів про те, що його брат воював на Донбасі на боці бойовиків.

Але не треба думати, що ці приватні військові компанії – це суцільні "Рембо" чи "Нестримні". Особливо, коли мова йде про російські приватні військові компанії. Що "Група Вагнера", що інші не раз були помічені за тим, як вербували до своїх лав саме звичайне "гарматне м'ясо": людей з базовою військовою підготовкою, які так і не знайшли себе у житті і від безвиході за "пару баксів" готові були лізти під кулі.

Однак, судячи з усього, останнім часом рекрути не справляються вербувати новачків, а втрати російські ПВК несуть настільки серйозні, на них розраховувати вже не доводиться і тому Путін змушений був підписати указ, який дозволяє відправляти іноземців, які служать в російській армії, за межі Росії для участі у миротворчих та антитерористичних операціях.

Отож, як бачимо, приватні військові компанії на Донбасі все ж існують і навіть добиваються певних перемог, однак вони ніколи не зможуть замінити регулярної армії. У них не ті можливості і не ті завдання, тому війну за їх допомогою не виграти. Натомість, вони добре заточені на роботу під конкретні задачі, що наглядно продемонстрували в Криму і на Донбасі.

Якщо говорити про українські приватні військові компанії, то серед них можна виділити "Омега Консалтинг Груп", яка оформлена, як приватна консалтингова компанія, і "пропонує широкий вибір засобів забезпечення особистої безпеки, захисту стратегічно важливих об'єктів, товарів і послуг військового призначення, а також співпраця з комерційними і урядовими організаціями по всьому світу".

Чи звертались до її послуг українська центральна влада, чи влада на місцях, а також, чи брали вони участь у бойових діях на Донбасі – достеменно невідомо. Але, як би там не було, а все скидається на те, що приватні військові компанії дуже необхідні Україні. Хоча б для збереження в структурі оборони держави тих якісних солдатів, сержантів і офіцерів, які залишають армію, тому що хочуть ефективно воювати, застосовувати і освоювати нові тактики бойових дій, нові методи ведення бойових операцій – простіше кажучи, тримати себе у бойовій формі, а не топтати кирзу на плацу.

І щось підказує, що до кінця війни ми ще не раз почуємо про приватні військові компанії, при чому, з обох боків барикад.

10 10 2017

https://www.depo.ua/ukr/war/scho-zabuli-na-donbasi-vagner-ta-inshi-privatni-viyskovi-...