www.ji-magazine.lviv.ua

Петро Шуклінов

Три роки, 36 місяців, пройшло від часу анексії Криму - відправної точки російсько-української війни, розв'язаної московським режимом Владіміра Путіна. Нинішній рік є руйнівним для економіки РФ а тому багато в чому ключовий. Якщо українській владі і їх союзникам в Європі вдасться реалізувати свій план (послідовна пролонгація режиму санкції без будь-яких поступок Москві) - бійня в українському Донбасі остаточно перетвориться для глави Кремля на другий Афганістан, занадто дорогу і безглузду операцію.

Сама Москва, загрузнувши в болоті власних інтриг, намагається вийти з війни без ганьби. Зробити це можна тільки нав'язавши Донецьк і Луганськ на своїх умовах, організувавши маленьку "Новоросію". Але тактика, обрана два роки тому, плодів так і не дала, а надії на кардинальні зміни настроїв в Європі і США - залишилися нездійсненою мрією. В результаті палаючий російський потяг продовжує таранити Європу, але вже швидше за інерцією.

Тим небезпечнішою ситуація стає для українців: затиснута санкціями Росія, не маючи можливості реалізувати свій план А (створення "Новоросії"), не має іншого виходу, крім як посилювати тиск на Україну. Тому що є ще один спосіб зняти санкції - зруйнувати мінські угоди, вивести з Мінська українську делегацію, знищивши саму державу - або новим прямим вторгненням, або шляхом провокації справжньої громадянської війни з погромами в Києві, або великим політичним скандалом, який призведе до достроковими виборів, що продемонструє, що в Україні більше нема з ким говорити і держава не відбулося. І в цій грі Кремль готовий робити ставку на найбільш радикальний сценарій. Тим більше сама влада в Україні часом допомагає його реалізації, застосовуючи у своїй роботі корупційні методи своїх попередників.

Як Москва сама допомагає Києву

"Єдине бажання Росії зараз - вискочити з Донбасу, але так, щоб ніхто не назвав це відступом", - говорить співрозмовник з переговорної групи в Мінську, описуючи настрою і поведінку московської делегації. Він стверджує, що Росія, як і раніше, намагається реалізувати сценарій інтеграції Донецька і Луганська на своїх умовах - з амністією, особливим статусом, правами бойовиків і фактичною федералізацією України. Але розуміє, що цього не буде. Тому робить ставку на зрив мінських угод і внутрішню дестабілізацію України іншими шляхами.

Якщо в 2015-му році зустрічі у Мінську давали хоча б теоретичний результат - сторони напрацьовували якісь папери, сперечалися про формулювання, ділилися концепціями і можливими сценаріями реалізації мінських угод, то останні півроку в столиці Білорусі на багатосторонніх зустрічах з Донбасу - договірний штиль.

"Лайка на засіданнях, звичайно, залишилася. Але вихлопу немає абсолютно. Росія вперто не хоче визнавати очевидне: так, як хочуть вони, не буде ніколи. З цієї війни Москва вийде тільки з труною Новоросії на руках ", - додає інший співрозмовник з числа українських переговірників, нагадуючи росіянам про перший пункт мінських угод - припинення вогню.

"Забезпечити абсолютну безпеку, не створюючи паралельно умов для будівництва стабільного мирного життя, неможливо", - сказав представник Москви Боріс Ґризлов після останньої зустрічі в Мінську. Сказав так, ніби не було 36 місяців брехні, включаючи Дебальцеве, "Іловайська коридор Путіна", удари Градів через кордон, російських полонених солдатів в Україні. І для Європи така брехня виглядає очевидною.

Росія розраховувала, що Німеччина, а слідом за нею і Франція допоможуть в рамках Нормандського формату в реалізації плану "спочатку визнання терористів - потім припинення вогню". Очікування РФ охолодив новий міністр закордонних справ Німеччини Зіґмар Ґабріель на зустрічі з главою МЗС РФ Серґєєм Лавровим, де він прямо сказав: Москва повинна домогтися від підконтрольних їй бойовиків повного припинення вогню. "Це має важливе значення для зміцнення режиму припинення вогню, який залишається дуже крихким", - заявив Ґабріель.

Здавалося б - більш прозорого сигналу від Заходу отримати неможливо. Але Москва, контролюючи всі процеси в окупованій частині Донбасу, яка, крім військ, ввела в місцевий обіг ще і російський рубль, продовжує вдавати, що це не її відповідальність. Чим дуже допомагає позиції України на міжнародному рівні. Україна розраховує отримати додаткову підтримку від Німеччини і Франції на зустрічі нормандської четвірки на Мюнхенській конференції з безпеки. Втім, Росія теж чекає підтримки. Чи дочекається?

Зараз міністри і їх помічники продовжують роботу над так званою дорожньою картою Мінська, яку можуть розглянути на зустрічі у Мюнхені. Але і в ній пункт номер один - припинення вогню. І поки Москва не забезпечить його - інші пункти виконуватися не будуть.

Нездійснені надії Кремля

Довгий час підтримувався міф про досить дружні відносини між Росією і Німеччиною. Сильне промислове та енергетичне лобі в Берліні виступало за пом'якшення санкцій проти Москви, що знаходило відображення в риториці політичних лідерів Німеччини. Але починаючи з 2015-го року, коли Путін кілька разів підставив особисто Меркель, давши їй ряд обіцянок, які так і не виконав, включаючи Дебальцеве, відносини між Москвою і Берліном дали тріщину. У період захоплення Дебальцеве в РФ вважали, що "Новоросія" ще може відбутися, а без транспортного вузла - точно ні.

Цього року Кремль, здається, вирішив остаточно порвати стосунки з Німеччиною. Радник Путіна Сергій Ґлазьєв назвав нового президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмайера - між іншим, супротивника розширення НАТО на схід - "співучасником нацистського путчу в Києві". Написав у себе в Twitter. Аккаунт - справжній. У минулому році Ґлазьєв підтвердив, що відкрив його. Але після реакції на пост видалено не тільки запис, а й сам акаунт. Здається, хтось поспішив з критикою напередодні зустрічі в Мюнхені. У Кремлі виправдалися, мовляв, заява радника - його особиста точка зору. "Жодним чином президент не розділяє цю думку", - сказав його прес-секретар. Але, здається, виправдовуватися вже пізно.

Чому у Москви здають нерви - зрозуміло. Жорстка лінія на конфлікт з усім світом одночасно за три роки так і не дала Росії нічого, крім нових проблем. Тим часом НАТО стало ще ближчим до кордонів Росії, зміцнюється і стає сильнішою, а антиросійські настрої через агресію РФ посилюються навіть серед найближчих і вірних друзів, на кшталт Білорусі.

Парадоксально, але риторика Москви в цілому на руку Україні. Про пом'якшення санкцій проти Москви ніхто з політичних важковаговиків Європи навіть не заговорює. Ключова роль в питанні пом'якшення відводилася саме Німеччині, яка в 2014-му мала стати арбітром між радикально налаштованими країнами Східної Європи і менш войовничими країнами півдня і центру. Але в 2017-му Берлін, судячи з усього, для Москви втрачений. "Мінськ не реалізований, а значить і санкції зараз знімати не можна", - заявила нещодавно канцлер Німеччини Анґела Меркель.

Надії Росії на нового президента США теж не виправдалися. До певного часу Дональд Трамп зберігав нейтралітет в питанні російсько-української війни і анексії Криму. Але за останній місяць президент США зайняв класичну для республіканської партії лінію протидії агресії РФ. Держсекретар США Рекс Тіллерсон заявив: Росія - це загроза, вона не має прав на Крим. "Росія повинна бути притягнута до відповідальності за свої дії", - заявив він. А сам Трамп дорікнув колишньому президенту Бараку Обамі за м'якість, тому що саме при ньому Путін посмів анексувати Крим. Більш того, сьогодні Тіллерсон пов'язав сирійське співробітництво з РФ з реалізацією мирних угод в Україні: не буде миру в Україні - не буде співпраці. "Не може бути ніякої співпраці з Москвою, якщо вона не дотримується своїх зобов'язань в нестійкому українському мирному процесі", - заявив він.

Уже кілька тижнів новинні програми і ток-шоу в РФ припинили хвалити Трампа і "покладати надії". За даними агентства Bloomberg, очевидна для телеглядачів зміна риторики телеканалів - зовсім не збіг. "Кремль наказав державним російським ЗМІ звести згадки про президента США Дональда Трампа до мінімуму", - повідомили журналісти видання. Один зі співрозмовників розповів їм, що причиною заборони стало зростаюче занепокоєння серед високопоставлених російських чиновників про те, що нова адміністрація США буде менш дружньою до РФ, ніж передбачалося спочатку.

Одна з останніх ставок РФ - кандидат в президенти Франції Марін Ле Пен, великий друг Москви. Але вона, судячи з останніх опитувань, у другому турі ризикує програти прихильникові єдиної Європи Емманюелю Макрона. Не в останню чергу через своїх обіцянки подумати про Frexit: спостерігаючи за економічними проблемами в Великобританії, мало хто з країн ЄС бажає повторити експеримент і на собі. Втім, перемога Ле Пен нічого не гарантує в будь-якому випадку: Трамп теж багато чого говорив перед виборами.

Що далі

Другий рік в Росії і у окупованих нею містах Донбасу триває хвиля вбивств. Серед ліквідованих - найодіозніші терористи. За однією з версій, це зроблено для того, щоб в Києва було менше претензій до питання амністії. Мовляв, бачите, найгучніших бойовиків ми самі "амністували". Серед українських політиків ця версія не знаходить підтвердження. Вони кажуть, що ще півтора роки тому вимагали від Москви прибрати зовсім не пішаків, а ватажків - Захарченко і Плотницького.

"Думаю, ми ще поговоримо про амністію, якщо Росія припинить вогонь, і, за прикладом польових командирів, так само вчинить і з цими хлопцями - амністує їх будь-яким зручним способом: ліфтом, машиною, в кабінеті. Але це, звичайно, не має значення . Судячи з усього, реалізується зовсім не та стратегія, про яку всі думають ", - говорить високопоставлений співрозмовник в українській владі.

Представники офіційного Києва переконані, що за смертю ключових фігур бойовиків в Росії і в окупованих містах на сході України стоїть бажання прибрати всіх свідків, хто так чи інакше причетний до найспекотніших періодів російсько-української війни: хто отримував зброю з РФ, на власні очі бачив російських офіцерів і генералів, брав участь в організації інтервенції російської армії в Україні, збивав літаки, вертольоти, виступав в якості зв'язкового.

"Насправді під загрозою смерті зараз багато людей, - говорить представник української розвідки - Ми прогнозуємо, що ці вбивства продовжуватимуться, поки не помруть всі, хто міг би в суді підтвердити роль Москви у подіях в Донбасі і Криму. Повірте, більше всього ці люди потрібні нам саме в суді, а не в могилі ".

Україна, як і раніше, в цьому році зосередиться на збереженні мінських угод, сковуючи санкції щодо економіки РФ. Угоди, кажуть наші представники в мінській групі, повинні виконуватися послідовно - так, як записано. Але в Києві не відкидають інших варіантів. Нехай буде більше варіантів і дискусій, кажуть дипломати. Завдання одне: витягнути заручників на свободу, припинити вогонь і не дозволити Москві позбутися санкцій. А звільнення окупованих територій України пов'язує виключно з миротворчою місією і контролем над кордоном - іншого варіанту просто немає. На необхідності місії і відновлення контролю наполягатиме міністр Павло Клімкін на зустрічі міністрів в Мюнхені.

В кінці, якщо не спрацює і дестабілізація, затиснутий в кут московський щуряка - висловлюючись фігурально - напевно спробує плюнути на всі міжнародні контакти і повернеться до сценарію 2014-го року, що ясно випливає з однієї з останніх реплік самого Путіна: "Останнім часом ми бачимо серйозне загострення ситуації на південному сході України. Мета цього загострення очевидна - зірвати мінські угоди. Сьогоднішні влада України явно не готова до мирного вирішення цієї складної проблеми і робить ставку на силове вирішення. Більш того, відкрито говорить навіть про організацію диверсійно терористичної, підривної роботи, в тому числі і в Росії. Нас це не може не турбувати ".

Іншими словами, якщо щось і повинно по-справжньому сьогодні хвилювати Україну, так це реформа армії. Адже справжня реформа ще не проведена. Зброї, техніки та боєприпасів все ще недостатньо. Консолідацією суспільства і не пахне, а влада в Україні часом лише заважає їй, заглиблюючись в корупційні схеми. Але, перебуваючи в затишних квартирах і заміських будинках, багато хто, включаючи українських політиків, почали забувати, на що схожа справжня війна і що сьогодні з себе представляє сирійське Алеппо - колись величезне місто, де жили мільйони людей, наплювавши на всі умовності, росіяни стерли його з лиця землі за пару місяців. Нерозумно вважати, що, вичерпавши інші інструменти дестабілізації України, Москва погодиться з поразкою. Досить імовірно, що останнє слово буде за зброєю. Адже вмирати, як і всі три роки до цього, буде не оточення Володимира Путіна, а прості росіяни, яких переконали.