|
Jaroslaw Serednicki Skarby zamku Podgorzeckiego Taką wystawę odkrył 21 marca 2017 r. Minister kultury Ukrainy Jewgen Niszczuk w Lwowskej nacjonalnej galerii sztuki imeni Borysa
Woznickiego. Na niej przedstawiono 200 eksponatów kolekcji ukraińskiej – portretów, obrazów na sujety bibliejskie,
dzial skoly wloskiej, flamandskej i, glówne, polskej. A do tego
jeszcze skulptury, broń i rzecy interjeru. W salach podana takźe bogato ilustrowana
informacja komputerowa o historii zamku, jego wlaścicielach i kulturnych nadbaniach za kilka stolieć. Obrazy w jednej z sal wystawy. Moźna bez końca opowiadać o kazdym eksponacie zamku Podgorzeckiego, który doszedł do nas przez stóliecia. Przez Pierszą wojnę światową, przez rządy Rosji carskiej, Niemiec, Ukrainskej Republiki Ludowej i wreszcie przed 6 tygodni rujnującej
okupacji bolszewickej w
1920 roku. A w 1939 i 1944 roku
tam znowu gospodarowali sowieci. I dzivić
się
wielkiej codziennej pracy chraniciela zamku Borysa Woznickiego.
Ale o dzialach sztuki trudno powiedzieć wszystko.
Trzeba pryjechać do Lwowa i zobaczyć ich. Wystawa będzie
czynna do sierpnia 2017 roku. A po tomu obejrzeć sam zamek w Podgorcach i zrobić
wszystko co w twoich silach źe by on nie stojal
jako ruina, a tam byla wystawa eksponatów-skarbów sztuki nie tylko z fondów Lwowskej galerii, ale i z muzejów Warszawy, Krakowia i Tarnówa.
Ekspozycja broni starozytnej У
рамках робочої поїздки Міністр культури України Євген Нищук
взяв участь у презентації у Львові виставки «Скарби Підгорецького
замку». У
Львівській національній галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького
відкрили виставку експонатів, які свого часу прикрашали інтер’єри найбільш
репрезентабельної королівської резиденції Центрально-Східньої
Європи - Підгорецького замку. Виставка
представляє понад 200 експонатів, українська частина колекції – твори живопису,
скульптура, зброя, ужиткове мистецтво. Цілісна, продумана режисура експозиції з
елементамиінтерактивності має свій образ, втілила
такі аспекти і форми популяризації музейних цінностей, які є адекватними
сьогоденню. Вперше у Львові виставка організується з
використанням новітніх технічних засобів – тачскрінів,
комп’ютерної техніки, проводяться зйомки за допомогою дронів. «Ця
виставка вражає буквально з першої
хвилини. Ми бачимо, наскільки величні мистецькі скарби зберігають стіни Підгорецького замку. Це ті твори мистецтва, які має
побачити кожен. Дуже важливо, і я хочу відзначити в цьому наполегливу роботу колективу Галереї та
сучасного дизайнера Сергія Петлюка, яким вдалося в
такий природній спосіб поєднати та представити старовинні артефакти з сучасними
технологіями», - сказав Євген Нищук під час
презентації виставки. «Талант
творців замку цілісно і гармонійно поєднав контраст камерності з масштабністю,
поетичний хаос з охайністю, пропорційність з асиметричністю, серйозність з
веселощами, таїну з відвертістю. Все це давало упевненість і гарантувало
враження від дії архітектурного образу – яскравої оази для буття
польсько-українських магнатських династій. Цей образ, і справді, водночас
бентежить уяву і заспокоює душу, хвилює розум і зцілює серце», -
розповідає куратор виставки Оксана Козинкевич. Експозиція
має на меті привернути увагу до визначної пам’ятки архітектури, яка потребує
спільної опіки. Адже після реставрації замку в його стіни можуть назавжди
повернутись твори із цієї колекції. Підгорецький
замок – визначна пам’ятка архітектури України. Споруджений у 1635-1640 роках на
замовлення коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського
відомим архітектором Андреа дельАква
та інженером Гійомом де Бопланом, він мав свою багату
історію, яка пишеться ще й сьогодні. Його колекція вважалась найбагатшою на західно-українських землях. Велика її частина збереглась до сьогодні і є власністю музеїв України (ЛНГМ
ім. Б.Г.Возницького, Львівський історичний музей,
Львівський музеї історії релігії) та Польщі (Окружний музей у Тарнові, Національний музей у Кракові, Історичний музей
міста Кракова, Національний музей у Варшаві, приватні збірки). Стаття надрукована з невеликим
редагуванням у двомісячнику "Bunt mlodych duchem! у Варшаві (березень-квітень 2017 р.). Ярослав Середницький |