www.ji-magazine.lviv.ua

Сергій Стельмах, політичний оглядач

Останнім часом Кремль через різні ЗМІ й навіть зовні респектабельних політологів проштовхує тезу про майбутню «велику угоду» з адміністрацією Дональда Трампа. Нібито американці можуть відкласти питання Криму в дальній ящик, погодившись на перетворення України на російську колонію. Коли кілька експертів і видань майже хором висловлюють ідентичні тези, виникає підозра, що вони виступають за однією «методичкою». Перипетії «гібридної війни» проти України й постійні інформаційні спецоперації Москви навчили українців украй скептично ставитися до новин про майбутній «злив» Криму чи Донбасу з боку західних партнерів.

Основною аудиторією нинішньої інформаційної спецоперації є не українська чи європейська громадська думка, а, перш за все, населення Росії. Серед горезвісних 85 відсотків треба підтримувати впевненість у майбутній «перемозі» у вигляді визнання Криму й перетворення України на російського сателіта. Навіть «причесані» соціологічні дослідження показують, що підданих російського президента Володимира Путіна починає обтяжувати безрезультатне «вставання з колін» ‒ росіяни все частіше цікавляться питаннями економіки і власного добробуту, ніж нищівними геополітичними успіхами Кремля. І тут адміністрації російського президента крити нічим.

Після того, як ЄС і Вашингтон продовжили санкції (причому, США посилили тиск за анексований Крим), Москва відповіла в уже звичній манері: влаштувала істерику в телевізорі, підвищивши градус агресивної риторики. Росіяни відкрито перейшли на нацистський лексикон. Спочатку відзначився ніби експерт Центру військово-політичних досліджень МДІМВ (університет МЗС Росії) Михайло Александров, який  запропонував  накрити Україну килимовими бомбардуваннями. Потім скажений «економіст» Михайло Хазін  закликав окупувати Україну, розчленувати її, заборонити українську мову й культуру, потім «зайве населення» вивезти на російський Далекий Схід. Він постійно виступає в російських ЗМІ, просуває політичні установки, вигідні адміністрації президента Росії. Цей персонаж ‒ гідний продовжувач ідей нацистського ідеолога Альфреда Розенберга. Такий собі російський «гібридний фашизм».

Російські царедворці та їхня інформаційна обслуга намагаються переконати самих себе, що перемога вже близько, Україна обов'язково впаде, а Крим упаде в руки, немов стигле яблуко. В іншому випадку їм доведеться зізнатися самим собі, що три останні роки вони не з колін вставали, а впевнено тонули в болоті власних непомірних амбіцій, витратили купу грошей, угробили тисячі життів, не вирішивши жодного стратегічного завдання. Навпаки, їх постійно штовхають за анексію півострова й війну на Донбасі. Їх дратує, що наша країна не «розвалилась» і не «замерзла» без російського газу, як це сотні разів пророкували телевізійні хіроманти. Кремлівські «стратеги» можуть лише лякати українців великою війною, шантажувати «сирійським сценарієм», вимагаючи забути про Крим чи надати «особливий статус» окупованим районам Донбасу.

Апогеєм «стратегічного планування» став нещодавно опублікований у німецькому таблоїді Bild  «план Генрі Кіссінджера»  (архітектора зовнішньої політики в адміністрації Річарда Ніксона) щодо України. Впало в око, що «план» аж надто повторює заповітні кремлівські мрії: американці визнають Крим, Україна і країни СНД залишаються в орбіті Москви; світ ділиться на сфери впливу. В нібито «плані» колишнього держсекретаря США, немов у каламутній воді, відобразилася остання «кримська фантазія» Володимира Путіна.

Звісно, пан Кіссінджер ‒ патріарх американської дипломатії і, незважаючи на поважний вік, залишається авторитетною фігурою. Припустімо, інформація про підготовку такого «плану» відповідає дійсності. Безпосередньо такою роботою займаються фахівці з його консалтингової фірми. Велике питання полягає в тому, чи готові американські Білий дім і Конгрес ухвалити цей документ?

Нагадаємо, ще влітку 2014 року люди з команди Генрі Кіссінджера займалися розробкою  «плану Бойсто», який в основних деталях повторював нинішній «план». Тоді інтереси України не були представлені взагалі. Нашій країні було запропоновано змиритися зі втратою Криму й відмовитися від планів щодо інтеграції в НАТО. Знаменно, що тоді співголовою й ідейним натхненником «плану Бойст» був керівний директор консалтингової компанії Kissinger Associates Томас Грем.

Про статтю Пінчука на холодну голову

Богдан Яременко

Але адміністрація Барака Обами загалом і в цілому проігнорувала цей проект із однієї простої причини: жертва Кримом і Україною взагалі не вбереже Захід від подальших агресивних дій із боку Путіна. У Вашингтоні добре пам'ятають, наскільки знахабнів Кремль після війни з Грузією. Команда Обами дала Путіну шанс, закрила очі на його витівки й пішла на «перезавантаження» стосунків. Підсумком такої політики стала анексія українського півострова. Навіть недосвідченій у світових справах людині зрозуміло, що потурання в Криму й на Донбасі стимулюватиме росіян до подальшої агресії. Нинішній російський режим, сп'янілий «Кримнашем», уже не може існувати без війни.

Тепер команду Дональда Трампа намагаються «нагодувати» аналітичними викладками трирічної давності, які, м'яко кажучи, застаріли. Більше того, дивним виглядає те, що «наполеонівський план» Путіна опублікували в таблоїді, а не в профільному виданні. Після ‒ інформація «розповзалась» у кремлівські ЗМІ, які, таким чином, намагалися переконати росіян у реальності «великої угоди» з американцями. Паралельно з цим Кремль намагається шантажувати українське суспільство масовими вбивствами, геноцидом і ліквідацією України як держави. Все це ‒ ланки одного інформаційного ланцюга, кінці якого ведуть у високі московські кабінети.

До середини минулого року Путін відносно успішно маніпулював західними демократіями, манкіруючи міжнародними нормами. Проблема США і ЄС була в тому, що вони грали за правилами, а Кремль їх нахабно порушував, анексувавши Крим, знищуючи людей на Донбасі й у Сирії. Тепер статус «світового бандита» вже грає проти Росії, яка гостро потребує примирення з Заходом на прийнятних умовах. Інакше на російський режим чекає економічний крах. Москва, незважаючи на грізний оскал, у черговий раз благає американців: «Залиште хоча би Крим!». Путіну дуже потрібна велика угода з американцями, але проблема в тому, що йому нічого запропонувати натомість. І Дональду Трампу це вже відомо.

30 12 2016

http://ua.krymr.com/a/28204473.html