www.ji-magazine.lviv.ua

Євгеній Білоножко

18 січня Верховною Радою України був прийнятий проект Закону про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях (№7163), більш відомий як «закон про реінтеграцію Донбасу».

         Здавалось би, законодавчий акт з такою ідеєю повинен був стати документом, навколо якого консолідується вся сесійна зала, будь то «Опозиційний блок» чи «Блок Петра Порошенка». На жаль, сталось не так, як гадалось. Після бурхливих дискусій та обговорення тисяч поправок, вказаний законопроект був підтриманий 280 народними обранцями, що становить лише трохи більше ніж мінімально необхідна для ухвалення закону цифра у 226 голосів. Проти проголосували 36, утримались 2, не голосували – 33 депутати (за даними офіційного сайту Верховної Ради України).

         Переважна кількість голосів «проти» надійшла з боку представників «Опозиційного блоку». Тут все очікувано.

Крім того, вказане голосування проігнорувала фактично у повному складі депутатська група «Відродження».

         Ці депутатські групи, утворені із недобитків колишньої «Партії регіонів» ніколи не відрізнялись патріотичною позицією, тому аналізувати їх черговий «фігвам» немає необхідності, всім і так зрозуміло, де їх знайшли і від чого відчистили.

         Але викликає здивування значна кількість народних депутатів із числа провладних «Блоку П.Порошенка» та «Народного фронту», які проігнорували розгляд такого важливого, фактично доленосного для країни законодавчого акту.

Цікаво, чим же займалися народні обранці у робочий час, та ще й під час розгляду надважливого законопроекту? Можливо у слуг народу були більш важливі державні справи! Отож, чим займалися народні депутати у той час, коли вирішувалась доля українського Донбасу.

За списками «БПП» першим із відсутніх на голосуванні, значиться народний депутат Брензович В.І. За інформацією «Вікіпедії», народився народний обранець у с. Запсонь Берегівського району Закарпатської області, є угорцем за національністю, та очолює «Товариство угорської культури Закарпаття».

     Згідно із даними офіційного сайту «Верховної ради України», вказаний нардеп є головою підкомітету з питань міжнаціональних відносин Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, а також заступником співголови групи з міжпарламентських зв’язків з Угорщиною. При цьому, особливою дисциплінованістю він не відрізняється (за даними електронної реєстрації, був відсутній на 47% пленарних засіданнях). 

Дуже цікавою є статистика, яку дає стосовно діяльності вказаного депутата рух «Опора» (https://rada.oporaua.org/deputaty/deputati/4626-brenzovych-vasyl-ivanovych). Зокрема, за даними «Опори», всього Василь Іванович голосував проти фракції 42 рази.

     При цьому, він не вважав за необхідне підтримати позицію колег по фракції у питаннях декомунізації, заборони георгіївської стрічки, бюджету 2018 року та електронного декларування! З таким послужним списком не дивним стає і його відсутність під час розгляду законопроекту про реінтеграцію Донбасу. Звичайно, можна – це списати на внутрішньо партійний плюралізм, але ж аж таке.

     Так де ж був народний обранець 18 січня, замість робочого місця у парламенті? Все виявилось дуже сумно. Виявляється, він полетів на зустріч з Міністром закордонних справ Угорщини Петером Сійярто. Може, вирішувати важливі державні питання?

     У статті на сайті «Радіо Свобода» під назвою «Сійярто:Угорщина не сприятиме засіданню НАТО-Україна на рівні міністрів оборони» (https://www.radiosvoboda.org/a/news/28983649.html), яка опублікована 18 січня о 23 годині 18 хвилин, зазначається про зустріч Василя Брензовича та Петера Сійярто, після якої останній зробив заяву про те, що «позиція Угорщини, як і раніше, залишається незмінною: Будапешт не підтримає євроінтеграційні прагнення Києва, поки ним порушуються європейські і міжнародні права», а також «міністр додав, що із часу ухвалення рішення Венеційською комісією жодних консультацій між українською владою, урядом Угорщини та представниками угорської меншини на Закарпатті не було». Хочеться сподіватися, що така інформація не продиктована тим, набалакав угорському  посадовцю слуга українського народу Василь Брензович.

         Для з’ясування точного часу вказаної зустрічі, ми вирішили пошукати першоджерело повідомлення про візит Брензовича до Угорщини. Так, на сайті угорського уряду (http://www.kormany.hu/hu/kulgazdasagi-es-kulugyminiszterium/hirek/a-magyar-kormany-kesz-a-megallapodasra-ha-az-talalkozik-a-karpataljai-magyarok-erdekevel) відповідний прес-реліз із фотографією Брензовича на фоні угорського прапору розміщений 18 січня о 12 годині 24 хвилини, тобто ні за яких обставин Брензович не міг у цей час бути у м.Київ на засіданні Верховної Ради.

     Відповідно, народний депутат України в той час як мав бути у пленарному залі Верховної ради та приймати участь у розгляді одного із найважливіших законів за всю новітню історію України, насправді розказував міністру іншої країни про якісь надумані проблеми етнічної групи, яку представляє. Результатом цих переговорів став черговий демарш Угорщини відносно України. Хочеться сподіватися, що український депутат не є слугою двох Панів, можливо Брензович помилився з парламентом? Можливо, жити по-новому Брензович планує не в Україні, а в іншій країні. Хочеться сподіватися, що керівництво партії та фракції, з промовистою назвою Солідарність, приймаючи рішення про реінтеграцію Донбасу зможе інтегрувати своїх членів.