www.ji-magazine.lviv.ua

Ґлен Ґрант

Ця стаття була написана британським офіцером і військовим експертом Ґленом Ґрантом, який працював в якості радника міністра оброни України.

Він працює в Україні з 2010 року та постійно в якості радника - з 2014.

Основні тези цього листа були написані два роки тому і недавно були передані вищому військовому керівництву України.

Стаття була написана, тому що нещодавно згода Сполучених Штатів про постачання оборонних озброєнь створила атмосферу злочинної безпечності в країні серед військового керівництва держави, і в цьому Ґрант і деякі інші радники бачить стратегічну небезпеку.

Той факт, що в Україні буде більше сучасної зброї прекрасний. Але головне не це, а стратегічна і оперативна можливість експлуатації даних засобів.

Недавні успіхи збройних сил на Донбасі тільки допомогли в створенні атмосфери безпечності, адже багато людей завдяки їм помилково повірили  —  що українська армія реформована і розвинена в достатній мірі, щоб протистояти російській агресії.

Це не відповідає реальному стану справ.

Ця стаття не ставить перед собою завдання перелічити всі можливі проблеми, але вказує на проблеми оперативного і стратегічного характеру, щоб, якщо Україні доведеться відбивати російську агресію, вона могла це зробити якнайбільш ефективно.. Мої погляди, як і погляди багатьох інших професійних офіцерів і військових радників, з якими я консультувався під час написання, з того часу не змінились.

Цей документ не має своєю метою подати повний перелік проблем, а скоріше, підкреслити стратегічні та оперативні потреби армії задля перемоги у разі майбутнього зіткнення з російською армією.

Головною проблемою нинішніх Збройних Сил України є те, що вони все ще розбудовуються та підтримується на засадах формування совєтської армії. Це нерозумно, тому що такий підхід руйнує і вбиває дух вільної людини у оновленій Україні, а саме це є вирішальним фактором, який забезпечить виграш в будь-якому конфлікті. Зміна цієї застарілої філософії для нації має вирішальне значення, оскільки "невелика совєтська армія не може виграти у війні проти великої совєтської армії". Щоб перемагати, Збройні Сили України повинні стати мобільними та гнучкими, тобто бути сильними там, де Росія слабка.

Це означає, що Збройні Сили України повинні зосередитись на молодших командирах та розвивати додаткові можливості армії з точки зору доктрини, навичок, методів, обладнання та підготовки, задля швидкого руху до будь-якого місця призначення і здатності нанести сильне ураження. Цей документ визначає ключові сфери, які заважають цьому, та вказує основні напрямки розвитку.

Ґлен Ґрант

Як Україні збудувати армію, яка розіб’є Путіна

«Путін просто мусить знищити таку Україну, яка існує зараз. Залишити її недоторканою означає знищення і його самого, і його амбіцій. Він мусить виграти війну також через військові злочини, які він вчинив: масові поховання, тортури на Донбасі і в Криму та збиття літака рейсу МН-17. Все це для нього, як військового злочинця, відкриває прямий шлях до Гааги. Він мусить виграти, тому що Україна розвивається як нова нація, і це виставляє його як невдаху. Він мусить здобути перемогу, тому що правда знищить і його, і його Росію.

Путін просто мусить вторгнутися в Україну. Але він ще не готовий. Проте свідчення того, що він готується до цього є абсолютно чіткими. Він продовжує воювати і вбивати на Донбасі. Він продовжує війну, продовжує випробовувати нову зброю, муштрує людей, відпрацьовує нові методи війни в Сирії. Він посилює угруповання військ і сил в Криму. Він посилює Калінінград щоб блокувати підкріплення, яке може прийти з Заходу. Він крадькома залишає військове обладнання в Білорусі. Він продовжує переоснащувати армію, особливо танками та сучасними технологічними системами. Все це виходить далеко за межі будь-яких потреб мирного часу. Він витрачає свої вже обмежені національні ресурси на військових, замість задоволення інших потреб. Він продовжує готуватися до стратегічної війни на заході, яку бачить неминучою, а це означає, що Україна не зможе уникнути нападу і стане його головною жертвою. Російське Міністерство Оборони відкрито озвучує у засобах масової інформації, що воно потребує ще три роки для переозброєння армії на заході, зокрема танками, та завершення її виучки. Тому Україна має не згаяти цей час..

Що зараз Путін стратегічно робить щодо України?

По-перше, він зв’язав Збройні Сили України в одному місці, через що вони повільно втрачають не лише боєприпаси, але і бойовий дух. Він добивається того, щоб українці відчули себе безпорадними. Він грає в політичні ігри з Заходом навколо Мінських угод та миротворців, що відволікає інші країни від його справжньої гри. Інші країни, напевно, це розуміють, але вони занадто перелякані політичними та фінансовими наслідками переозброєння своїх країн. Лише США, Польща і країни Балтії серйозно ставляться до цієї загрози. Інші чекають і сподіваються, що все це вгамується. Навіть НАТО працює лише впівсили, тому що, наприклад, не може зарадити військовій слабкості таких країн як Болгарія.

На жаль, сподівання не є дієвою військовою доктриною. Путін також намагається розколоти Захід як політичний моноліт, зменшуючи шанси України отримати політичну підтримку чи підкріплення, коли він врешті вирішить діяти. І у цьому у нього є очевидні успіхи.

Переконання, яке словом та ділом демонструє національне керівництво держави, про те, що "війна йде на Донбасі і вона й надалі буде відбуватися тільки на Донбасі", є найнебезпечнішою політичною та військовою помилкою України. Путін хоче і робить все, щоб всі так і думали. Європа та США хочуть і потребують цього ж. Путін, поки готує свою армію для великої гри, із задоволенням губить український людський капітал на Донбасі  - з обох сторін. Нещодавні російські навчання, під час яких літаки ВКС РФ сідали на міські дороги показують всю серйозність намірів РФ, з якою можна порівняти хіба що серйозну позицію лише деяких країн НАТО. Сепаратисти - це просто гарматне м’ясо. Їхнє завдання - "відтягувати час", поки Росія готується. Вони також є частиною російської стратагеми. Високопосадовці Збройних Сил України вважають, що вони перемагають, а насправді вони зациклилися на дуже локальних тактичних успіхах. Вони і Міністерство Оборони України втрачають шанси, тому що вони не готуються з достатньою швидкістю до стратегічної оперативної війни, яка відбуватиметься швидше за все не на Донбасі і це не дасть змоги задіяти вже готові до війни сили… Поки Україна набирає переваги у тактичній та статичній війні, вона втрачає позиції у грі більшій, Росія рухається швидше, а тому починає стратегічно домінувати.

Закріплення військ за однією оборонною позицією, як того вимагають Мінські домовленості, є помилкою, тому що це надає противнику стратегічної переваги. Росія щодня цим користується. Втрата стратегічної переваги  —  це найбільша поразка будь-якого національного чи військового керівництва (можна вивчати будь-яких військових стратегів, і всі вони говорять про те ж саме, що фіксована оборона суперечить законам війни).

Росія просто визначиться, де українські війська є слабкими і або прорвати оборону, або просто їх обійти. Військова диспозиція українських військ на Донбасі постійно перебуває під критичною загрозою оточення, яке є типовим стратегічним маневром Росії. Російські війська під час навчань регулярно відпрацьовують саме цю тактику. Окопна війна, окрім всього іншого, породжує серед солдатів і штабістів окопний менталітет, який теж суперечить всім правилам війни, якщо Україна хоче перемогти. В політичному плані не може бути альтернативи Мінську, але він повинен бути прийнятий як те, що він є насправді — як стратагема, яка спрямована на прив’язування Збройних Сил України до одного місця. У цьому сенсі Росії все дуже добре вдалося.

Українська армія покращується, але в цілому вона не є однією з найкращих у Європі, оскільки вона має ряд критичних організаційних недоліків. Поставка Україні Джавелінів цього не виправить, а може навіть нашкодити.

Дуже часто дивовижну хоробрість і незначні тактичні успіхи приймають за оперативні та стратегічні перемоги.

Оперативна ефективність - це здатність перекидати війська у будь-яке місце і вигравати битву. Україна на разі цього не може. Стратегічна ж ефективність військ спрямована на досягнення чіткої національної мети, яка в свою чергу формує засоби для проведення операцій там, де вони потрібні для досягнення цієї мети.

У українського уряду поки що немає такої логіки мислення, ні на національному рівні, ні в рамках Міністерства Оборони України та у військового корпусу. Військові не можуть здійснювати активних дій на оперативному рівні, оскільки вони для цього не структуровані відповідним чином, і вони, звичайно, цього не роблять. Однак сьогодні Росія відпрацьовує операції саме мобільних батальйонних груп. Якщо Збройні Сили України по факту і за способом військового мислення залишатимуться у такому стані, в якому вони є, то це стане точною гарантією поразки, якщо війна стане мобільною, якою вона, вочевидь, і буде. Армія повинна набути стратегічних, оперативних та структурних змін.

Що це означає? Збройні Сили України дуже добре роблять те, що вони роблять зараз, але вони не мають можливості перейти на інший стиль війни, тому що відсутні доктрини, оснащення та підготовка до цього. Бачення мобільної армії відсутнє на всіх рівнях керівництва Збройних Сил України. Армія є слабкою з точки зору якості старших командирів та штабів, а також критично слабкою в галузі зв’язку, логістики та медичних послуг. Існує також проблема недовіри між військами та командуванням. Ще менша довіра є до роботи штабів. Бойові військовики їх просто зневажають, і часто з поважних причин. Досі ще існують підрозділи, які до сих пір не отримують запчастин і таких простих речей, як батареї для ліхтарів навіть після чотирьох років війни. Це злочин. Система постачання існує, але не має достатньої стійкості та запасу міцності для того, щоб забезпечувати підтримку військ, які будуть мобільними. Якщо виникне потреба підтримки двох або більше фронтів, вона буде просто не справиться.

Прикладом може служити забезпечення продовольством, яке постачається на теперішню лінію фронту за контрактом  —  ця система не зможе забезпечити проведення такої операції, як Іловайська чи Дебальцівська, якщо вона триватиме два-три тижні. Війська будуть просто голодувати. Штаби секторів є слабкими у всіх сенсах цього слова, і, будучи довший час статичними, вони розвинули менталітет "чекати, спостерігати і нічого не робити" або "спостерігати, доповідати, без наказу вогонь не відкривати" .

Ця ідеологія взагалі не відповідає вимогам будь-якої майбутньої війни.

Штаби повинні бути активними і контролювати оперативну ситуацію у будь-який момент. Штаб АТО такий саме недолугий і, таким чином, ще більш небезпечний для нації. Сподіваюся, що новий командувач це все перетрусить.

Що робити?

По-перше, необхідно змусити війська стати активними, тому що пасивність знищує бойовий дух. Необхідно створити новий пакет стратегічних наказів, який буде спонукати підрозділи до цілодобового домінування над простором перед ними. Заохочуйте їх знищувати будь-яке заборонене Мінськом озброєння, яке не знаходиться в зонах зберігання, і знищувати будь-які російські підрозділи, які нападатимуть на них у межах зони їх відповідальності. Домінуйте вночі. Переробляйте системи управління, зв’язок та артилерію, щоб стати супершвидкими, відповідаючи точно, коли ворог атакує. Самооборона є найвищим юридичним правом, доступним для будь-якої країни, тому активна оборона є юридичним правом кожного солдата. Дайте загальні накази про те, що після кожного російського нападу має бути сильна контратака у місці нападу чи в іншому місці на фронті. Ворог скрізь один і той самий, тому захист не може бути географічно обмеженим. Захоплюйте нові території і створюйте нові передові позиції. Переконайтеся, що військові інженери готові до таких дій. Просувайтесь невеликими кроками і карайте будь-яку російську агресію. Наразі від поточної ситуації вигоду отримує тільки Росія.

Надайте наказ на підготовку ВМС України до затоплення всього Чорноморського флоту в Севастополі, знищення російських танкерів в українських водах та знищення Керченського мосту будь-якими комбінованими засобами. До виконання може ніколи не дійти, але підготовка та навчання необхідні для підтримання моралі. Підготуйте морську піхоту, щоб захистити від вторгнення з моря в Одесу та Маріуполь. Їм потрібні чіткі військові задачі з підготовки, щоб підтримати їхню мораль до того часу, як буде вирішене питання з розквартируванням. ВМС України потребують підвищення рівня шляхом їх залучення до навчань та військової підготовки.

ВПС повинні регулярно тренуватися разом з сухопутними бригадами. Кожна бригада повинна мати засоби зв’язку з літаками ВПС та персонал для співпраці з ВПС.

Переконайтесь, що всі бригади готують плани оборони у разі відступу та ведення бою у інших районах бойових дій. Бригади повинні навчитися робити це як єдиний підрозділ і не потребуючи детальних наказів з сектору. Але нові райони бойових дій та плани повинні бути розроблені і бригади повинні регулярно тренуватися за ними, включно з командирами секторів та штабами. Всі командири повинні знати, що робити в надзвичайних ситуаціях, якщо вони повинні наступати, відступити або переходити до абсолютно нового місця за надзвичайних обставин. Повинні бути підготовлені чіткі плани постачання військ, щоб підтримувати динамічний бій, а не лише стабільний стан траншейної війни.

Генеральний штаб є ланкою небезпечно слабкою він має обмежене військове мислення, слабо розуміє ситуацію і має слабку військову уяву. Вони абсолютно застрягли в совєтському минулому, зокрема у питаннях того, як командувати та організовувати оперативні структури та проводити навчання (я бачу це на кожному засіданні Офісу Реформ). Вони не розуміють суті сучасних технологій і того, що вони можуть зробити для військ. Навіть цивільні волонтери більше розуміють суть сучасного поля бою, ніж вони. У них майже немає справжніх військових експертів.

Структурні зміни

Мобільне поле бою потребує мобільних штабів. Сектори та штаби АТО статичні а тому, є першочерговими цілями для російських ударів. Штаби секторів повинні вийти з своїх поточних місць розташування на місця і стати мобільними штабами на колесах. Вони повинні змінювати позиції кожен тиждень. Начальниками сектора повинні бути лише ті офіцери, які успішно командували бригадою. Їх слід залишити командирами до перемоги або поки вони не будуть просунуті по службі. Персонал штабів секторів повинен бути змінений на молодих офіцерів (капітанів і майорів) та командирів з батальйонного рівня з досвідом бойових дій. Реорганізуйте сектори як дивізії.

Штаб АТО також повинен стати повністю мобільним і повинен переміщуватись кожні 2-3 тижні на нове місце. Командиром АТО повинен завжди бути той, хто успішно командував бригадою та сектором. Його слід залишити командувати до тих пір, поки він не досягне успіху або не виявиться непридатним. Командири будь-якого рівня не повинні призначатися, якщо вони не командували військами в бою. Персонал штабу АТО повинен бути змінений на молодих активних офіцерів (майорів та підполковників) з бойовим досвідом та найкращих офіцерів, які зараз перебувають у штаті тилових штабів або навіть тих, хто звільнився раніше. Зробіть штаб АТО дійсно об’єднаним штабом Сухопутних військ, Військово-повітряних сил, флоту, СБУ та Національної Гвардії. Штаб АТО слід назвати штабом Корпусу.

Поточна практика комплектування штабу АТО з тилових штабів є недосконалою, оскільки створює дві армії: бойову армію східного фронту та штабну армію. Вони не поділяють однакових етичних або ціннісних засад. Я чую це від військових кожен день. Це небезпечно для країни, оскільки ця ситуація експлуатується Путіним і її потрібно терміново змінювати.

Поточна система бойової логістики не була належним чином реформована. Існуюча система територіальної оборони є у такому стані, що велика частина бригадної підтримки була знята та ще не була замінена на щось інше. Особливо це стосується таких речей, як продовольча система, паливо та боєприпаси, медичне обслуговування на передовій. Поточна система не може підтримувати мобільну битву у будь-якому вигляді. Ви не можете належним чином матеріально підтримувати бій зі штабу, що перебуває на віддалі 400 км. Це так не працює. Оперативне, матеріально-технічне забезпечення та планування повинні бути близькими до поля бою та під управлінням командира, який відповідає за бойові дії. Це загальний військовий принцип. Повинна бути належна посада заступника командувача АТО з постачання, з належним логістичним штабом і персоналом, створеним у Дніпрі для підтримки зони бойових дій.

Командир, що відповідає за матеріально-технічне забезпечення повинен мати повноваження по управлінню усіма боєприпасами, логістичним транспортом та запасними частинами, медичними, ремонтними підрозділами та підрозділами військової поліції Корпусу та усіх запасів в зоні бойових дій або поблизу неї. Він повинен мати чіткі розпорядження та повноваження постачати і підтримувати військові сили та мати право вимагати негайної купівлі та постачання критичних запасів, не проходячи через ГШ та МОУ. Кожен сектор повинен мати належну логістичну організацію для підтримки бригад. Слід попросити США створити курси офіцерів з постачання в Україні та добитися того, щоб усі батальйони та бригади мали когось, хто їх пройшов.

Об’єднаний штаб у Міністерстві Оборони повинен бути якнайшвидше реорганізований до належного формату бойового штабу з найкращим Стратегічним командуючим. Він повинен мати повний карт-бланш Президента на ведення війни. Ця людина не повинна підпорядковуватись Генеральному штабу, а лише керівництву держави. Він повинен вести війну весь час, а не коли має час як зараз НГШ. НГШ, у свою чергу, повинен консультувати та забезпечувати загальний нагляд, а не воювати. Об’єднаний штаб повинен стати центром планування та ведення бойових дій 24/7, і ця роль повинна бути повністю усунена від ГШ. Об’єднаний штаб повинен бути укомплектований зрілими офіцерами та людьми, які воювали в зоні АТО, а також таких, що отримали поранення або вийшли на пенсію, і які чітко розуміють суть бойових дій. Цей штаб має бути належним чином об’єднаний з офіцерами ВПС, ССО, Національною Гвардією, СБУ та офіцерами ВМС, а не тільки з Сухопутними військами, і повинен бути координаційним центром усіх розвідувальних даних, що надходять до та з району бойових дій.

Залучення Генерального Штабу до операцій на Донбасі не залишає їм часу для виконання їх належної ролі формування військ та розвитку їх можливостей. Інакше кажучи, вони нехтують завтрашнім днем для отримання короткострокової вигоди сьогодні. Генеральний Штаб повинен зосередитись на плануванні майбутнього розвитку війська та довгострокової стратегії на майбутнє. Їх слід змусити правильно використовувати бюджет та оптимізувати видатки, особливо позбавляючись непотрібного персоналу. Вони повинні мати суворі бюджетні обмеження, і їхні плани мають щороку розглядатися Президентом і обговорюватися у Парламенті. Інакше кажучи, їхнє завдання повинно бути у вдосконаленні військової системи для наступної битви, а не втручання в нинішню.

Необхідно створити та навчити мобільний резерв командувача корпусу щонайменше у розмірі бригади, розміщеної у Дніпрі.

Слід розглянути можливість створення аеромобільного піхотного батальйону швидкого реагування з протитанковим резервом на основі наявних гелікоптерів як національного стратегічного резерву. Це потрібно для виграшу часу у разі раптової атаки або несподіваного прориву.

Добровільні резервні підрозділи повинні бути створені, обладнані та навчені як єдині підрозділи, а не на основі індивідуального резерву, як це є сьогодні. Цей індивідуальний метод був дискредитований багато років тому на прикладі воєн у багатьох країнах. Це не працює. Індивідуальні резерви не часто можуть вписуватися у діючі бойові підрозділи, якщо вони не служили в цьому підрозділі протягом останніх 1-2 років. Додані до нових підрозділів, вони потребують 3-4 роки тренування, щоб бути повною мірою боєздатними. Резервісти, які у великій кількості приєднуються до підрозділу, роблять його слабкішим, а не сильнішим, оскільки їм потрібен додатковий час на тренування, щоб допомогти їм освоїти особливості методів управління та культури підрозділу. Грузинська армія намагалась це зробити і програла. "Те, чому ти не навчаєшся під час миру, не спрацює під час війни".

Підрозділи в районі бойових дій повинні бути реконструйовані таким чином, щоб всі бригади були злагоджені з власним штабом, запасним штабом та підрозділом зв’язку, включаючи і зв’язок з ВПС, трьома-чотирьома бойовими батальйонами з 350-550 людей, інженерною службою, артилерією (включно БПЛА), ППО, власною логістичною підтримкою та військовою поліцією. Переконайтеся, що бригади на передовій є повністю укомплектованими та залишаються такими, а потім тільки здійснюйте ротацію цілої бригади в зону бойових дій та з неї.

Необхідно розмістити національний резерв у розмірі двох бригад біля Києва.

Всі частини в Збройних Силах України, які сьогодні не використовуються на передовій, повинні бути перетворені на бойові підрозділи або підрозділи бойової підтримки. Всі підрозділи, які не є життєво важливими, мають бути переформатовані переважно за рахунок резервів та строковиків, а контрактники перепідготовлені для служби в бойових підрозділах.

Всі батальйонні та бригадні підрозділи повинні мати підготовлений штат розвідки та правильну командну організацію J2, від штабів підрозділів включно до Міністерства оброни. Проходження розвідувальних даних має бути двостороннім процесом, а не одностороннім як це є зараз.

Системні зміни

Система підтримки Збройних Сил України, яка забезпечує персонал та навчання, не змінилася настільки, наскільки це необхідно. Питання "чому це так" є питанням політичним і темою іншого документу. Але поки мислення в штабах залишається совєтським, ніколи не буде необхідних фундаментальних змін.

Основна необхідна зміна системи  —  це зміна лідерства. Совєтський менталітет вимагає контролю та покарання винних. Це потрібно замінити делегуванням, мотивацією та винагородою. Система, що базується на застосуванні влади, є застарілим похміллям совєтської епохи і не підходить для нової сучасної України. Це вбиває Збройні Сили України. Офіцери, які опираються тільки на застосування влади і контроль, повинні бути відстороненими, тому що вони ніколи не матимуть інтелектуального ресурсу чи мудрості, щоб навчати війська та воювати у динамічній війні.

Після трирічної підтримки Сполучених Штатів та Великої Британії яка має збільшити боєздатність військ, все ще залишається серйозна проблема стандартизації процедур, тренувань і тактики військового складу. Це особливо важливо для будь-яких майбутніх мобільних боїв, тому що всі батальйонні та молодші командири повинні мати спільний спосіб мислення для того, щоб проводити успішні операції. Ця система ще відсутня, і, мабуть, насправді було мало спроб її створити. Радників просто не просили допомогти його створити. У військових навчальних закладах викладаються совєтські бойові практики.

Наразі в армії є великий некомплект офіцерів. Молоді люди без досвіду і з сумнівною освітою беруть на себе командування ротами чи навіть вище (заступник командира батальйону, командир батальйону тощо). Система набору, просування та навчання не змінилася, щоб задовольнити реальну потребу у лідерах. У той же час якісні офіцери звільняються без будь-яких спроб залишити їх у Збройних Силах. Один радник навіть згадав приклад, коли офіцер без бойового досвіду став командиром батальйону на другий рік після закінчення навчання. Це злочин, і хтось повинен за це сісти у в’язницю. Всі курси професійних військових офіцерів повинні бути скорочені до 8 місяців бойової підготовки на місцях, щоб як можна швидше набрати молодих офіцерів у бойові підрозділи, використовуючи модель JROTC / ROTC. Академії повинні бути закриті, а кошти перенаправлені. Навчальні команди США та Великобританії повинні бути використані для підготовки всіх молодих офіцерів та командирів рот. Деякі найкращі офіцери повинні бути відкликані з фронту на нетривалий період, щоб приєднатися до тренувальних груп, а також для лекцій курсантам.

Мобілізація має бути переосмислена. Потрібно щоб вона стала процесом набагато більш узгодженим. Поточна совєтська система не працює. Набір повинен вестись до конкретних бригад та батальйонів, а не тільки до Збройних Сил в цілому. Керівництво бригад повинно залишатися незмінним, але кожна ротація повинна приносити свіжих молодих солдат та молодших офіцерів. Бригади повинні здійснювати ротацію всередині Корпусу та національного резерву, щоб вони могли тренуватися для мобільних операцій та у відповідності з вищими ніж є стандартами. Бригади повинні зберігатися як цілісні бойові одиниці.

З точки зору підготовки та бойових стандартів не повинно бути різниці між військовими підрозділами Збройних Сил, добровольців, поліції та Національної Гвардії. Гнучкість потрібна з точки зору використання військового складу. Поки війна не виграна, усі повинні просто діяти за одним стандартом. Командири різних сил оборони повинні регулярно відкомандировуватися до інших підрозділів, щоб отримати кращий досвід. Більшу частину Національної Гвардії слід віднести до бойових підрозділів. (Занадто багато стоять цілий день, не роблячи нічого корисного).

Для командування підрозділами повинні бути обрані кращі командири, незалежно від того, хто вони. Усуньте командирів бригад та батальйонів, які не мають бойового духу або були помічені у неетичній або злочинній поведінці.

Проведіть аудит сил і зніміть або різко зменшите штаби, підрозділи та військовослужбовців, які не приймають участі у бою, готуються до бою, або відпочивають після бою. Невикористаний персонал просто проїдає кошти. Переведіть гроші до іншого місця, адже вам потрібна кожна копійка. Будьте безжалісними щодо скорочення видатків.

Переконайтеся, що всі сфери роботи керуються командуючими, а не штабами. Змініть номенклатуру у відповідності до західних позначень. Називайте командира не "начальником ВМС", а "Командуючим флотом" і дайте йому/їй бюджет та повноваження діяти, командири не повинні покладатися на вказівки Генерального штабу. Така сама логіка стосується і Командуючого Збройних Сил, який повинен мати повноваження та завдання вести армію в бій. Якщо він не в змозі це робити, зніміть його. Дайте їм бюджет та відповідальність за залучення, підготовку і підтримку війська на місцях. Генеральний штаб вбиває Збройні Сили та ваше національне майбутнє. Вони не змінилися та радикально не покращилися, хоч від них цього очікували, з початку війни, тому замініть їх на молодших офіцерів та більш активних молодих цивільних службовців. Вони мали шанс та не використали його. Будьте безжальними в цих речах  —  виживання вашої нації від цього залежить.

Розділіть посаду начальника штабу на три окремі посади — Начальника сил оборони, начальник Генерального штабу та Начальника операцій (в об’єднаному штабі). Жодна людина не може одночасно і належним чином виконувати всі три завдання, і начальник штабу не має бути примушений це робити. Це надто багато для одного мозку і стратегічно небезпечно для нації.

Резюме

Ці зміни прості, але вони потребують термінових політичних рішень уряду, тому що їх імплементація забере досить багато часу. Час витрачається даремно, а час  —  це найважливіший національний ресурс у цій війні. Причина того, що багато змін не відбулись, в тому, що Генеральний Штаб контролює все, але має обмежений військовий досвід і має мало досвіду, як втілювати та проводити зміни. Дії, які потрібні займати від трьох до чотирьох днів, займають місяці, якщо вони взагалі відбуваються. Але більше того, політичне бажання відзначити і похвалити армію за її чудові результати поки що затьмарює їм розум, замість того, щоб проводити величезні і життєво необхідні кроки, які насправді потрібні.»

British defense expert Glen Grant has been working in Ukraine since 2010 and almost permanently since Russia’s war against Ukraine started in 2014. 

31 01 2018

https://www.kyivpost.com/article/opinion/op-ed/glen-grant-ukraine-can-build-army-beat-putin.html