www.ji-magazine.lviv.ua

Максим Карповець

Про Львів було достатньо сказано у попередніх числах часопису, тому цей випуск продовжує і коментує вже відомий образ. На відміну від раніших чисел, у ньому небагато авторів: Богдан Білан, Ольга Котовська, Ярослав Янчак і Маркіян Нестайко. Переважає авторська оптика Білана.

Число складається з есеїв, пов’язаних між собою дуже умовно. Відкриває його історія про перші пошти у Львові, якими п’ятсот років тому користувалися лише заможні люди, а листування іноді перетворювалося на цілу пригоду. Варто звернути увагу і на текст, присвячений початкам існування Львівської картинної ґалереї, а водночас — контрабанді у Львові. Білан також розкаже і про Пінзеля — першого українського митця, виставка якого відбулась у Луврі.

Оповідачева стратегія — показати невідомі деталі відомих речей, зосереджуючи увагу на повсякденності міста. Найцікавішим есеєм у цьому контексті є текст про жебрацтво. Багато сказано про хитрощі, до яких вдавалися львівські жебраки, і наведено кумедні розповіді, якот про леґендарного жебрака Яся (справді психічно хворого), який «попереджав перехожих під готелем “Жорж”, аби вони не купували борщ у його матері, бо там, мовляв, втопився щур». Вдалими есеями про невідомі факти Львова можна вважати історію про нафту («Чарівна лампа Іґнація Лукасевича»), спосіб та місця відпочинку львів’ян («Львів’яни на відпочинку сто років тому»). Однак авторові не завжди вдається розкрити повсякденність, фіксуючи її лише на рівні фактажу й цифр. Хотілося би більше почути не так про те, де мешкали «знані нам усім львів’яни», але й про те, як вони жили. Про звички, повсякденні ритуали, незвичні маршрути ані Богдан Білан, ані інші автори не розповідають. Зрештою, частину потрібного матеріялу можна віднайти у попередніх номерах.

У статті Ольги Котовської про єврейський Львів використано чимало документів та історичних текстів. Перипетії між проґресистами та ортодоксами у Львові — основна тема цієї ґрунтовної розвідки. Про єврейський Львів можна прочитати у числі «Гебрейський Львів», але матеріял Котовської містить і нові факти. Зокрема, авторка зосереджується на невідомій історії родин Мізесів та Орштайнів, ориґінально об’єднуючи в монолітний гобелен дві, здавалося б, різні єврейські родини. Родина Мізесів належала до «проґресивно мислячої єврейської буржуазії», а сучасник Якуб Орнштайн намагався, навпаки, зберегти традиційні ритуали общини. Саме цього другого називали «великим інквізитором Галичини» і з його постаттю пов’язували розкол львівського єврейства.

Недоліком цього числа є дещо довільний, несистемний виклад матеріялу. Та, попри це, невідома історія відомого Львова — добра нагода доповнити свої знання про життя міста.

https://krytyka.com/ua/reviews/yi-2014-no-68-nevidomyy-lviv