Георгій Почепцов, доктор філологічних наук, професор, експерт з інформаційної політики та комунікаційних технологій

Негативний вплив соцмедіа вже вийшов назовні

Сучасна людина потрапила в нове середовище, до якого виявилася не зовсім готовою.

Інформаційні "джунглі" позбавили її флеру сучасності, повернувши в більш первісну форму, коли індивід повністю розчиняється в колективі. Соціальні страхи та бажання, максимально трансльовані завдяки соцмедіа, стають її власними, і це створює єдину форму психологічного сприйняття й реагування. "Ми" і "Вони" значною мірою злилися воєдино.

Відбувається активація стадного інстинкту. Частково це пов'язано з очікуванням майбутніх соціальних катаклізмів, яке вже реалізувалося у вигляді виборів популістів по всьому світу. Чи то Трамп, чи Орбан мають врятувати своїх громадян від жахів прийдешнього світу. Імовірно, соцмедіа посилили індивідуальні страхи перед майбутнім, перевівши їх на соціальний рівень.

Негативний вплив соцмедіа вже вийшов назовні. У Великій Британії лікарі просять уряд стягувати з Facebook та Instagram додаткову плату — на вирішення породжуваних ними проблем із ментальним здоров'ям. Наприклад, занепокоєння, нещастя, депресія сягнули епідемічного рівня серед дітей та підлітків, шкодячи кожній п'ятій дівчинці-підліткові.

Що стосується дорослих, то британський учений Вільям Ван Гордон запропонував новий, третій тип залежності, за аналогією до наркозалежності. Хімічна залежність — від наркотиків та алкоголю, поведінкова — від ігор або комп'ютерних ігор. Третю він назвав онтологічною залежністю від себе. Учений каже: "Залежність від себе стає виснажливою з часом і примушує нас не звертати уваги на правду та мудрість реальності".

Для Гордона це образ Нарциса з грецької міфології, який закохався у своє власне відображення. Сьогодні це люди, котрі постять свої селфі для демонстрації свого стилю життя.

Ван Гордон підкреслює, що з допомогою соцмедіа люди конструюють інший рівень себе, спираючись на лайки, пости й фоловерів, що не відбиває реальної сутності людини. Цікава його думка також про те, що технології відчужують нас від реальності, від поточного моменту. І тут можуть допомогти ментальні практики буддизму.

Гордон сам 10 років був буддистським ченцем. Він бачить онтологічну залежність у тому, як ми бачимо своє існування: "Люди, в яких неправильний або помилковий погляд на себе, починають думати, що вони є центром світу, в якому всі інші форми життя, об'єкти, поняття менш важливі. Таке сприйняття світу породжує зворотний зв'язок залежності, який постійно підтримує цю віру в себе, що може призводити до функціональних порушень та ментальних хвороб".

Тим часом слід визнати, що не соцмедіа створили цю "пастку" для людини. Вона була завжди. Соцмедіа лише полегшили потрапляння в неї сучасних людей, оскільки дозволяють створювати штучний світ під себе.

Якщо замислитися про цей феномен у ще трохи іншому напрямі, розширюючи його, то онтологічна залежність радянської людини полягала в залежності не від себе, а від держави. Їй навіювали, що всі її думки та її щастя пов'язані тільки з державою. Цього не могло бути в західної людини, індивідуалізм якої був закладений значно раніше. Колективне щастя, життя завжди сильніші за індивідуальне, тому герої й віддають своє біологічне життя за соціальне виживання.

Ще одним виявом цієї залежності, вже знову індивідуальної, є колосальне відволікання людини від своєї роботи, на яке її штовхають соцмедіа. Дослідження, проведені в Лондонському інституті психіатрії, акцентують: постійне відвертання уваги та перерви мають дуже сильний ефект. Електронна пошта й телефонні дзвінки дають падіння на 10 пунктів у рівні IQ, що вдвічі сильніше за вплив куріння марихуани. Постійне переривання має той самий ефект, що й нічні недосипання.

У 2018 р. у Великій Британії виявили, що люди перевіряють свій смартфон у середньому кожних 12 хвилин, коли не сплять. 71% ніколи його не вимикає, 40% перевіряють його у перші п'ять хвилин після сну.

Екс-консультант Apple і Microsoft Лінда Стоун запропонувала для опису цієї проблеми термін "постійна часткова увага". У себе на сайті вона розповідає: "Коли я опитувала 18–22-річних, то помітила, що вони використовують комунікативні технології у спосіб, який я позначила як "напівсинхронно". Це не зовсім синхронно й також не асинхронно. Текстове листування часто використовується напівсинхронним способом". Тобто повна увага нині не використовується.

Останнім часом багато говорилося, що молоде покоління має здатність займатися одразу кількома речами. Виник навіть відповідний термін — multitasking. Однак насправді вони швидко переключаються між різними видами діяльності, а не одночасно займаються ними. Для цього потрібна фізіологічна адаптація до нових навантажень, у чому допомагає виділення адреналіну й кортизолу. Однак кортизол впливає на серотонін і допамін, не даючи нам стати щасливими та спокійними. Звідси вплив на наш сон і пульс.

Є певний зв'язок ментальності з уподобаним варіантом соцмедіа. Аналіз американської політичної онлайн-реклами показав, що організації, які мають ліві погляди, ширше представлені у Facebook і Twitter, ніж праві. Тим часом праві витрачають на рекламу в Google більше, ніж ліберальні групи. Оскільки саме там перебувають їхні прибічники.

Виник феномен поляризації поглядів. Частково це пов'язано зі зникненням "магістральних" ЗМІ — преси і телебачення, які задавали поміркованіші погляди та були домінуючими. Ці ЗМІ більше орієнтувалися на всіх, нинішні соцмедіа можуть бути орієнтовані на дуже різні групи.

Нинішня людина не хоче слухати іншого, не хоче визнати його правоту, вважаючи себе правою у всьому. Їй допомогли в цьому соцмедіа, де тепер може бути знайдений будь-який погляд. Люди з асоціальними поглядами легко знаходять своїх прибічників. Тобто інформаційне стадо тепер може бути сформоване на базі будь-яких переконань. При цьому не важливо, наскільки вони істинні. Важить лише їхня здатність запустити процес самопоширення. Саме звідси переважання негативу в таких вірусних посиланнях.

Свого часу М.Косінскі й Cambridge Analytica скористалися психологічним таргетингом для того, щоб виходити на людей, котрі запустять цей процес вірусного поширення найактивніше. Психологічні портрети, зроблені на базі лайків Фейсбука, дають змогу визначити їхню систему уявлень, її "больові точки". Саме це дозволило російським інформаційним інтервенціям впливати на американські президентські вибори.

У "стаді", навіть інформаційному, жити значно безпечніше й комфортніше, ніж на волі. Але довга історія створення і виховання вільної людини з допомогою освіти, книжок, газет не мусить обірватися на нас. Залишмо хоч трішки свободи наступним поколінням.

23 10 2018

https://dt.ua/SOCIUM/mi-vsi-potrapili-v-informaciyne-stado-291500_.html