www.ji-magazine.lviv.ua

Максим Вікулов

Демонстрація російським лідером диво-зброї в стилі «Зоряних воєн», найімовірніше, мала за мету налякати цивілізований світ і примусити його до діалогу з Кремлем. Однак, замість зловісного ремейка Мюнхенської промови 2007 року, світу було продемонстровано якийсь незрозумілий спектакль

Традиційне звернення президента РФ Володимира Путіна до Федеральних зборів різко відрізнялося від усіх попередніх. Нарікаючи на те, що зі створеним Путіним режимом ніхто в цивілізованому світі не бажає розмовляти, президент РФ докладно розповів про нібито наявні новітні розробки російського ВПК, щедро супроводжуючи розповідь комп’ютерною анімацією.

Непотрібний «Сармат», якого не існує 

Зокрема, йшлося про нову міжконтинентальну балістичну ракету «Сармат». Яка, за словами російського лідера, легко подолає американську систему ПРО. Меседж було підкріплено комп’ютерною 3D-графікою, на якій якась ракета падає на американську територію в штаті Флорида.

Журналісти та користувачі соцмереж одразу ж звернули увагу, що ролик являє собою нарізку з фільму про ядерний щит СРСР, знятого в 2007 році, а також – із турецького мультика 2012 року. І в цьому немає нічого дивного – показати справжнє відео не можна: ракету розробляють доволі давно. Спочатку вона мала надійти на озброєння в 2015 році, потім терміни зрушилися на 2020-й. Коли насправді комплекс надійде на озброєння – незрозуміло, на сьогодні було проведено лише кидкові випробування. Які до того ж пройшли не зовсім вдало.

А ось у чому з Путіним важко посперечатися – в тому, що «Сармат», після постачання на озброєння (тобто невідомо коли), буде здатний подолати американську систему ПРО. Річ у тім, що і попередник «Сармата» – комплекс «Сатана» – теж долав будь-яку американську ПРО: у світі не існує системи, здатної зупинити масований удар міжконтинентальними балістичними ракетами. Система протиракетної оборони, яку розгортає наразі Пентагон, покликана захистити США від нечисленних примітивних ракет КНДР та Ірану, та й то незрозуміло – чи справиться. Російська ж бравада та анімаційні ролики можуть призвести лише до одного: до того, що у Вашингтоні й справді почнуть перейматися через російську загрозу й спробують створити систему, здатну перехопити всі 700 російських МБР (хоча, повторимося, не факт, що це можливо в принципі).

Крилаті ракети з непередбачуваною траєкторією: як заразити радіоактивними відходами пів-Росії

Родзинкою програми стала історія про крилату ракету з ядерним двигуном, необмеженою дальністю і непередбачуваною траєкторією польоту. Почнімо з того, що ядерний реактор на невеликих крилатих ракетах поставити неймовірно важко, та й сенсу в цьому жодного немає: будь-яка ракета рухається завдяки реактивному імпульсу, утвореному через згорання ракетного палива. І навіть якщо припустити, що такий двигун вдасться зібрати й поставити на крилату ракету, то він буде, по-перше, дуже повільним – у кращому разі ракета полетить зі швидкістю «кукурузника». По-друге, він буде надзвичайно небезпечним: є високий ризик того, що радіоактивні частинки будуть просто потроху сипатися з двигуна, перетворюючи всю траєкторію польоту (передовсім на території самої Росії) на зону радіоактивного зараження. Ба більше, якщо ракета на випробуваннях впаде не туди (а на випробуваннях це буває постійно), то будь ласка – ось він, міні-Чорнобиль.

Що ж до заяв Путіна про «необмежений радіус польоту», то тут і коментувати нічого. Якщо було б у Росії щось із необмеженою дальністю – росіяни б давно вже долетіли до Марса, потім – до Юпітера, і кинулися б далі – кудись до Альфи Центавра. Але ресурс ракет, на жаль, обмежений. Тому – Альфа Центавра відкладається.

А от щодо «непередбачуваної траєкторії польоту» – то тут сумніватися не доводиться. Нещодавно, під час гучних навчань «Захід-2017», російський ударний вертоліт Ка-52 якраз і пальнув за непередбачуваною траєкторією, вбивши кількох глядачів під Санкт-Петербургом. А до того непередбачувану траєкторію явив горезвісний «Бук», що знищив борт МН17. Та й узагалі – російські бомби передбачуваністю вирізнялися вкрай рідко.

Безпілотні некеровані підводні човни

Іще з цікавого Володимир Володимирович розповідав про створення безпілотних ядерних підводних човнів. Він сказав, що засобів протистояти їм у світі немає, що вони вже пройшли випробування в грудні 2017-го року, здатні рухатися на надвеликій глибині з необмеженою дальністю та вражати що завгодно: кораблі, авіаносці, берегову інфраструктуру.

Підводні безпілотники в світі є, їх доволі широко застосовують. Їх виробляють американці, китайці, запускають у серію індуси. Однак для того, на що всім тонко натякає російський лідер, ці роботи не придатні. Причина проста: під водою немає зв’язку, і таким апаратом не вийде ні управляти, ні відкликати його.Відповідно, у разі початку великої війни, де все вирішуватиметься протягом кількох годин, така штуковина абсолютно марна. Та й твердження про неможливість перехопити безпілотну субмарину як мінімум суперечливі.

Окрім усього цього, Путін взявся лякати ймовірного супостата лазерами та якимись гіперзвуковими літальними апаратами, що розвивають швидкість до 20 Мах (двадцять швидкостей звуку, більш як 20 тисяч кілометрів на годину – ред.). Що, знову ж таки, повна фантастика – ніхто не чув, щоб «інноваційна» промисловість РФ просунулася у виробництві матеріалів, здатних не згоріти на таких швидкостях.

До речі, необхідно відзначити, що російське ракетобудування в принципі переживає не найкращі часи. Хрестоматійний приклад – ракета «Ангара», розробки якої почалися в далекому 1995 році, яка мала полетіти в 2005-му. Але не полетіла. Чим, до речі, порушила всі контракти, зокрема міжнародні. Злетіла «Ангара» лише в 2014-му, й відтоді літала аж 2 рази. ВТретє, за твердженням віце-прем’єра РФ Дмитра Рогозіна, ракета повинна полетіти лише в 2021 році. Вартість проекту «Ангара» становила від 4 до 5 мільярдів доларів. Для порівняння: Falcon Heavy Ілона Маска обійшовся в 500 мільйонів, а розробка тривала 7 років.

Войовниче послання Путіна стало не лише віртуальною відповіддю за розгром 7 лютого під Дейр-аз-Зором, що продемонструвала цілковиту перевагу американської зброї над російською. Його також можна розцінювати як перекручене «запрошення Заходу до діалогу» в дусі Кім Чен Ина. І заклик, безумовно, почули. Лишень ефект вийшов зовсім на той, на який розраховувало кремлівське керівництво. Частина коментаторів просто посміялися над погано зробленими анімаційними роликами. Але інші серйозно занепокоїлися загрозою вільному світу, що виходить із Москви – не тому, що повірили в російську диво-зброю, а тому, що усвідомили рівень адекватності лідерів РФ.

Своєю неадекватною бравадою Володимир Путін може домогтися протилежного ефекту. Адже якщо у Вашингтоні та Брюсселі вважатимуть Росію загрозою рівня Північної Кореї, то це спричинить реальні, а не декларативні кроки щодо стримування російської загрози. З реальною гонкою озброєнь, яка може призвести лише до одного: розрив у військових можливостях, настільки наочно продемонстрований під тим-таки Дейр-аз-Зором, збільшиться ще більше. Просто тому, що ресурси сторін непорівнянні: оборонний бюджет РФ – близько 46 млрд доларів, США – майже 700 млрд, а ВВП Росії вдвічі менше за ВВП одного штату Каліфорнія.

Утім, навряд чи нинішня російська еліта надто замислюється про наслідки своїх висловів. Тим паче останнім часом справи для Кремля йдуть не дуже вдало: скандал із постачанням підопічними Сергія Лаврова кокаїну з Аргентини, нові розслідування Олексія Навального, програш «Газпрому» в Стокгольмі, вже згадувана військова катастрофа під Дейр-аз-Зором напередодні 100 річниці створення «непереможної» радянської армії. Тут мимоволі, вживши продукт аргентинської диппошти, почнеш фантазувати не лише про ракети з непередбачуваною траєкторією, а й про кваркові бомби, світлові мечі та галактичні крейсери.

6 03 2018

https://politeka.net/ua/reading/610035-putin-pobiv-antirekord-hrushhova-do-chogo-prizvede-raketnij-skandal/