www.ji-magazine.lviv.ua

Олексій Арестович, військовий експерт

Які проблеми в Криму змусили Росію "віджати" Азовське море, чому всупереч будь-якій логіці Кремль примушує Донбас воювати проти України, а також, чи можливо, що в нашій країні знову прийдуть до влади проросійські сили, в інтерв'ю розповів військовий експерт ОЛЕКСІЙ АРЕСТОВИЧ.

- Якби можна було охарактеризувати двома словами рік, що минає, як би ви це зробили?

- Можна просто одним словом - дурдом.

- Що найцікавіше в цьому "дурдомі" згадується?

- Різке отупіння мас, а також лідерів громадської думки, тих, які "дилери громадської думки". Я іронічно ставлюся до більшості людей, але те, що сталося в цьому році, мене шокувало.

- Хто і чим так вас шокував?

- Зрозуміло, що виборчий рік - це рік важкий, і люди, відчуваючи цей доленосний вибір, починають "пороти фігню". Ступінь, глибина і охват цієї фігні, яка трапилася в українському інформаційному просторі, мене абсолютно вразила. Але починаючи з того, що люди не розуміють, що справа не у виборах, а справа в тому, що між виборами відбувається. Якщо немає системної роботи п'ять років, то потім очікувати, що заміна однієї нездатної ні на що фігури на таку саму нездатну фігуру вирішить всі проблеми України і їх особисті проблеми - це складно.

Другий момент - це історія з воєнним станом, наскільки люди невірно оцінюють ситуацію під впливом емоцій, відсутність будь-якої критичності, а дурниці, які говорять, видають за критичне мислення! Це свідчить про те, що подвійна петля тупості обхопила, заплутала і зараз задушить цю дитину, що народжується на українському інтелектуальному прошарку. Найбільше вразили повальні дурощі "тренерів" громадської думки, вони мене шокували. Я ніколи в цій тусовці не тусив, а зараз просто дистанціювався, тому що розділяти цю кричущу дурість, з тим, що відбувається, я більше не хочу.

- Справа в дурості чи істериці?

- Це емоційна істерика, яка провокує втрату можливості тверезо міркувати, тобто - дурість. Це подвійна дурість, тому що є ще ілюзія, що це розум такий. Ось те, що люди переплутали воєнний стан із військовим переворотом... Центральне питання: чому не заарештований Медведчук? Наступне питання: чому не вирішено ще мільйон і сто п'ятдесят проблем - це все показує, як мислять люди.

- Одна з наймасштабніших подій року, що минає - це Азовська криза. Які наслідки можуть бути, і які відчуваються вже?

- Перше - вона далеко не закінчена, друге - вона довго готувалася, третє - всі ми чекали сухопутного перешийка до Криму, а ось Росія повинна вирішити проблеми постачання Криму і, зокрема, постачання водою, а виявляється, що можна просто "віджати" Азовське море. Тобто вони його заберуть, і не потрібен перешийок цей. І логістика, і тінь, яка буде відкинута на українське узбережжя, і перспектива нових "республік" там, в Приазов'ї, піднялася в повний зріст, і все це далі буде розвиватися. У Росії колосальна проблема з водопостачанням Криму, через півроку він стане непридатним для місцевих жителів за екологічними нормами. Системно, Росія не може собі дозволити, щоб громадяни перебували в такому стані.

- Наскільки гостро стоїть проблема з водою?

- Радикально, води не вистачає по всьому острову. Вони ж почали видобувати воду з-під землі, а з'ясувалося, що починається дегенерація ґрунту божевільними темпами. Тобто вони екологічно прикінчать Крим, ситуація з водою вб'є Крим. Різні фахівці дають півроку-рік, і всі вони говорять про те, що це нагальна проблема, яку вирішити неможливо, тим більше - силовим шляхом. Хоча той чи інший шлях буде обраний. А всі очікують силовий шлях: страшні російські війська поїдуть через перешийок, літаки прилетять, бомби тощо. Може, ще якимось способом вирішать. Але з упевненістю можна сказати, що вони цю проблему точно будуть намагатися вирішувати, так чи інакше. Тому Азовська криза, м'яко кажучи, у розпалі.

- Чи можна було на неї реагувати інакше - жорсткіше чи раніше?

- Ні, у нас немає ні сил, ні коштів для цієї реакції. Ми в цілому її непогано регулюємо. Ось цей похід наших трьох кораблів був дуже вдалий, думаю, що він був навіть вдалішим, ніж його планували спочатку. Очікували від нього ефект, але не в такому масштабі. Тепер азовська проблема набула головної складової: її неможливо ігнорувати в міжнародному співтоваристві, ми все-таки привернули до себе увагу - ціною полону 24 моряків, поранення шести з них, але привернули увагу спільноти до "азовської" проблеми. Це велике досягнення з боку України, тут ми раунд виграли, але він далеко не останній.

- Прокоментуйте з приводу інших окупованих територій. Від початку конфлікту були розмови про те, що їх інтегрує Росія. Але в цьому році ми побачили, що навряд чи. Чого варто очікувати ОРДЛО в 2019 році?

- Навіщо в командирах взводів ЛНР і ДНР сидять росіяни? Тому що, після того як Росія дала зрозуміти, що вона не буде їх інтегрувати, вихід один - назад входити до складу України. А як же воювати з людьми, з якими ти знову збираєшся жити як сім'я?! Коли Росія відмовила в інтеграції Донбасу, його повернення в Україну стало неминучим. Як змушувати людей стріляти в тих, з ким ти збираєшся жити разом?

- Тобто повинні воювати ті, хто не буде жити разом?

- Ні. Просто контроль потрібен з боку Росії, вони ж хочуть, щоб рана боліла, і фронт був постійний. А як людей змусити стріляти? Звичайно ж, залякати і поставити в безвихідне становище. Ця амбіція стійка майже три роки вже, з весни 2015 року, що Донбас змушують воювати проти України, проти всякої логіки та здорового глузду.

- Тобто вони воюють за те, щоб повернутися?

- Вони воюють, тому що - це один із способів гарного повернення. Люди, які воюють на боці ЛНР і ДНР із українськими паспортами, можна сказати, що воюють за умови амністії. Тому що воювати за вступ до складу Росії немає ніякого сенсу і воювати, в принципі, немає вже ніякого сенсу. Якщо збираєтеся повертатися до складу України, то потрібно припиняти стрілянину і обговорювати умови повернення. Росіяни їм цього не дають, вони згвалтували і поставили Донбас у ситуацію, коли: "Ми вас не беремо до себе, ми вас повертаємо вашим ворогам, з якими війна, умовно, йде п'ятий рік. Все, у вас немає виходу, але поки воюйте". - "Зачекайте, може, давайте з ними помиримося?" - "Ніфіга - стріляйте".

- Чи варто боятися перемоги проросійського кандидата на майбутніх виборах?

- Точка неповернення пройдена, це одна з новин цього року. Навіть якщо перемагає хтось проросійський, відкату вже не буде. Триста тисяч ветеранів, що відвоювали на Донбасі, ніколи не дозволять, щоб їх почали відловлювати ФСБ і судити суди Луганської і Донецької області, нібито за військовий злочин, скоєний на військових фронтах. Як тільки перших п'ятьох заарештують, всі вони заворушаться і почнуть себе захищати, не з державних міркувань, а просто, щоб вижити. Тому що, коли донецькі судді посадять в донецьку в'язницю за те, що ти в 2015 році кудись не туди стрельнув, як їм здалося, навряд чи вони на це підуть.

Крім того, вже значною мірою перебудувалася економіка, переорієнтувалася на Захід, з'явилася купа лобістів у різних місцях, і вони всі будуть дуже сильно опиратися, а цей опір буде підтримувати Захід. Тому навіть найбільш проросійський кандидат вже не розгорне Україну вбік Росії. Правда, може уповільнити нашу інтеграцію в ЄС і НАТО. Тоді повторитися ситуація з Януковичем, коли всі чекали асоціацію, а її не підписали. А що було з Януковичем після цього?

Тому, навіть проросійському кандидатові, який гіпотетично переможе, доведеться дуже сильно лавірувати, йти на компроміси. Швидше за все, це буде крок вперед, два назад, якийсь час це триватиме, але довго терпіти не стануть, і буде знову "бабах" внутрішній. Може, ми й не зуміємо інтегруватися на Захід, але те, що не підемо в Росію, це вже історично вирішене питання. Політ нового кандидата в сторону Кремля буде перерваний найшвидшим способом.

Марина Євтушок

26 12 2018

https://apostrophe.ua/ua/article/politics/2018-12-26/azovskiy-krizis-v-razgare-rossiya-budet-lyubyimi-sposobami-reshat-kryimskie-problemyi/22916