www.ji-magazine.lviv.ua

Сергій Гайдук

Віце-адмірал Гайдук, командувач Військово-Морських сил України (2014-16) в ефірі "Студія Захід з Антоном Борковським" про повзучу окупацію Азовського моря та можливості десантування російських військ на півдні України

Ситуація в Азовському морі залишається вибухонебезпечною. Росія не припиняє спроб займатись легалізованим морським піратством. І є  великий ризик застосування Росією тих чи інших силових сценаріїв в Азовському і Чорному морях. Йдеться не лише про казуси п’яного прапорщика. РФ, можливо, буде готувати ту чи іншу спецоперацію з використанням так званого казус беллі, включно з тим, що працівники берегової охорони ФСБ можуть самі на себе напасти.

Росія проводить цілий комплекс заходів. І військовий метод, з нанесенням ударів і висадкою десантів буде вже крайньою фазою тої операції і тої мети, яку поставила перед собою Росія. Зараз РФ діє, скажемо так, на повноцінному полігоні гібридної війни, тобто опрацьовуються інформаційні, політичні, силові і економічні методи тиску на Україну.

В цілому Росії дуже вигідній хаос в Азовському морі. Там де хаос, де немає нормативного врегулювання, там є можливість просувати свої гібридні ідеї, починаючи від економічного і соціального тиску. Тобто все прораховується крок за кроком. Економічний тиск на Маріупольський і Бердянський морські порти це  не тільки суто економічний вплив, тому що, перевалка через ці порти приблизно складає 10-12% від всіх загальних українських перевалок. Тож цю ситуацію, в економічному плані, можна вирулити. Але в той самий час ми повинні розуміти, що у цих портах працює до 5 тисяч портовиків, які у разі втрати роботи, які в разі нестабільної ситуації в роботі портів можуть проводити акції соціального характеру, тобто можуть бути соціальні коливання серед населення і тут прорахунок іде в тому напрямку.

Уявіть собі ситуацію, коли на сході від Маріуполя знаходиться "нульовка" де наше приморське угруповання щоденно має бойові зіткнення з противником, а на захід від Маріуполя і в самому Маріуполі йдуть соціальні коливання, бунти населення, бо вони втрачають роботу, втрачають можливість утримувати свої сім’ї та таке інше. Я думаю ці питання прораховуються і на це робить ставку РФ.

І ми не повинні забувати і про металургів, бо основні види карго, які перевалюються через морські порти є продуктом  металургійної галузі. Ми не повинні забувати про рибалок, адже азовські рибалки, близько 30% річного вилову риби поставляють на внутрішні українські ринки. Розривати ситуацію, - що от це порти, а це силові дії - тут не можна. Тут треба дивитись в комплексі на цю ситуацію і на якому етапі все це спрацює, такий і далі можливий сценарій. Але найгірший сценарій, це, однозначно, силовий - прорубання цього вікна, цього коридору, який йде вздовж Азовського моря.

Як я розумію, прорубування Кримського коридору неможливе  без суходільної операції російських служб. З одного боку вони блокують море, з другого боку - розігрівають ситуацію в Херсонській  і Миколаївській областях, після чого ми маємо загострення в зоні ведення бойових дій?

Це геополітичне зазіхання Росії на Україну, що стосується відсторонення нас від моря, скажімо так, перетворити Україну з морської держави в континентальну - "проект Новоросія", я думаю, знаходиться в Росії на порядку денному. І тому дії, які проводяться на приморському фланзі, і в тому числі і в Чорному морі, є кроками Росії, що стосуються реалізації цього проекту. А по-друге, вона демонструє  своїми діями, не лише Україні, а й світовій спільноті, "хто в домі господар".

Як ви думаєте, до яких заходів може вдатись Росія. Чи це може бути гібридний флот, чи це може бути десант?  Свого часу ви були єдиним, хто наважився озвучити тезу про можливе мінування тих чи інших ділянок Азовського моря.

Можливі різні варіанти. Військові люди розуміють, що висадки десантів - це не самоціль. Десант висаджується залежно від ситуації, яка складається на суходолі, там, де зараз триває Операція Об’єднаних сил. Тобто в залежності від ситуації на суходолі десант буде виконувати свою функцію, - або це висадка в тил, або захоплення плацдарму для подальшого нарощування угруповання, наприклад, як створення того чи іншого котла. Сам по собі десант немає якогось сенсу. Це перше.

По-друге, проведення десанту на сто відсотків пов’язано з деякими критеріями, - це завоювання панування у повітрі і завоювання панування на морі. Тобто це ті два фактори, які повинні забезпечити проведення десантної операції, тому що, якщо цього не зробити, по десанту можуть наноситись, в тому числі авіацією, удари в районах формування, на переході в морі і в районні висадки. І це є уразливим для десанту.

Я з вами повністю погоджуюсь, бо заяви щодо створення флотилії в анексованій у Грузії Абхазії, щодо створення "флотилії ДНР", вони ж носять фейковий характер, але ми повинні враховувати, що той досвід, який має РФ по сценарію "іхтамнєтов"  може створити певні труднощі в акваторіях Азовського моря, прибережній території і, як варіант, далі може бути висадка диверсійно-розвідувальних груп, які будуть діяти в тилу нашого угруповання. Прямі військові дії Російської Федерації можливі на кінцевому етапі, але для розкачування ситуації, я не виключаю використання на фелюгах і швидкісних катерах фейкової флотилії ДНР, яка буде діяти не у відкритому морі, а на прибережних ділянках.  

А російським  найманцям є на чому плавати? Не на байдарках вони ж будуть гребти?

З урахуванням того, яка  сухопутна зброя застосовується в 1-му і 2-му російських армійських корпусах, що діють на сході нашої країни, то повірте мені, доставити туди катери, враховуючи, що вони є маломірними швидкохідними судами, я проблем ніяких не бачу. Тим більше, що при загостренні ситуації на Азові росіяни відпрацювали варіант доставки катерів з Каспійської флотилії не лише по Волго-Донському каналу, а й по залізниці. А це практично в два рази скорочує термін доставки тих катерів з Каспія до Азова. Тим більше, що  гирло Волго-Донського каналу виходить на території які зараз контролюють сепаратисти, тому тут, критеріїв скритності буде дотримано.

Тепер, що робити в цій ситуації. Однозначно для ліквідації випадків і загрози з морського напрямку повинно бути створене певне угруповання, але особливість його в тому, що воно має бути різнорідним. Це повинна бути і морська, і авіаційна, і сухопутна складова, в тому числі і загородження будуть вибухові і не вибухові. Цінність такого угрупування в тому, що недоліки одного виду чи роду військ можна компенсувати іншим. Ну, наприклад, ми знаємо, що у нас, з урахуванням окупації Криму і реального блокування Керченської протоки, є складнощі з передислокування морської складової до Азовського моря - і це певний недолік цього угрупування. Але його треба компенсувати авіаційною складовою, створенням позиційних інженерних і мінних загороджень. Тут повинен бути маневр того керівника, що керує цим угрупуванням.

А якщо брати ширшу ситуацію, яка б включала і Чорноморський басейн? Ми розуміємо, що в принципі, Бердянськ і Маріуполь є потужними, можливо стратегічними портами, але Чорне море є важливішим у геополітичному аспекті.

Акваторія Чорного моря і акваторія Азовського моря в нормативно-правовому аспекті - це різні акваторії. Відповідно до договору про співробітництво використання Азовського моря і Керченської протоки між Україною та Росією - йдеться про внутрішнє море, на якому, на превеликий жаль, нема морського державного кордону. І це дуже велика проблема, тому що на 27-й рік незалежності України, ми досі не маємо державного морського кордону на Азові. Це реальна проблема, це реальне недопрацювання.

Статус же Чорного моря зовсім інший, там діє міжнародне морське право, тобто в цій ситуації Росія буде діяти і вона діє трошки в інший спосіб. Ну, наприклад, використовує  закриття певних районів моря, закриття як морської, так і повітряної поверхні над цими районами, буцімто для проведення тих чи інших заходів бойової підготовки – артилерійські стрільби, ракетні стрільби і таке інше.

І ми уже мали досвід, в тому числі і на Азові, коли закривається акваторія, обмежується рух суден через цю закриту акваторію. В той же час є досвід на Азові, коли закривається район, але жодні заходи там не проводяться, наприклад бойової підготовки Чорноморського флоту. Тобто, в такий спосіб йде перешкоджання міжнародному судноплавству, вплив на бізнес, розкачування ситуації.

Пане адмірале, чи розірвання угоди з Росією про спільне використання Азовського моря могло би вирішити цю проблему? І якщо би ми справді розірвали цю угоду, то на яких засадах ми би функціонували? Йдеться про використання так званого загального морського права. Але, наскільки я розумію, тут є казус окупованого Росією Криму, тому що де-факто вони будуть контролювати те, що де-юре вони права контролювати не мають.

В цьому є проблема, а от розірвати угоду жодних проблем нема. Тільки виникає питання, а що далі? Річ у тім, що ми повинні чітко зрозуміти, що Росія грає без правил. Ми цю ситуацію бачили у 2003-у році, коли з острова Тузли хотіли зробити півострів, але ж ціна питання була знову ж ділянка державного кордону по Керченській протоці і Азовському морі. Наскільки це змінить цю агресивну силову позицію РФ щодо Азовського моря, навіть з урахуванням звернення до міжнародних інституції? Тобто розірвали ми, наприклад, договір, денонсували його, тож  тепер треба вести розмову про делімітацію, демаркацію державного кордону. Виникає питання, а з ким вести цю розмову?

З тими, хто окупував частину нашої території.

Відповідно, а чи наша влада веде переговори з Російською Федерацією по тих чи інших питаннях? Повірте мені, звернення до міжнародних інституцій теж займе тривалий час і швидких рішень в цій ситуації не буде. Ви подивіться наскільки довго формувалась реакція  влади на ситуацію в Азові. Лише в липні 2018, якщо не помиляюсь, Президент Порошенко на навчанні "Сі Бриз" оголосив про загострення ситуації на Азові, хоча ще в березні цього року, після затримання прикордонниками кримського сейнера "Норд", уже почалися силові акції. Після цього - заява Турчинова в Маріуполі. І після цього лише була заява начальника генерального штабу Муженка. Розумієте!? Це дуже велика затримка в реакції. Раз уже не прорахували цю ситуацію і почали бити "по хвостах", ну так все треба робити системно і безперервно, без пауз.

Чи вдалося би вирішити питання захисту узбережжя Чорного і Азовського морів за допомогою використання так званого москітного флоту чи москітних флотилій? Наскільки я розумію, основним задіяним засобом будуть ракети і, можливо, великі кораблі, котрі мають погасити берегову лінію оборони. З іншого боку, американські катери берегової охорони доїдуть не раніше кінця 2018.

То ми що, розвиваємо лише москітний флот!? І забуваємо про підводників, про великий флот, про морську авіацію, яка жодного літака, вертольоту не отримувала, ми забуваємо про берегову складову, ми створюємо величезні підрозділи морської піхоти, не маючи десантних кораблів. Ми забуваємо про мінну загрозу в Чорному морі. У нас нема морських базових рейдових тральщиків. Тобто ми забуваємо про це і будуємо москітний флот?!

Але, повірте мені, це неправильний підхід. І досвід наших партнерів по Чорному морю, в тому числі країн НАТО, таких як Румунія, Болгарія, Туреччина, показує, що москітний флот - це є складова збалансованого великого флоту. На такі позиції я можу погодитись. Але коли виводять попереду всієї планети, як-то кажуть, москітний флот, за цим стоїть небажання прогнозувати розвиток ситуації і війну на морі, яка стає сучасною.

Візьміть останні події, які були в Сирії. Що в Сирії відбувається? Наносяться ракетні удари, наносяться авіаційні удари, а дії на суходолі - це є дії тактичного рівня. Основні удари зараз, в сучасних війнах, здійснюються саме в ракетно-авіаційний спосіб.

Я завжди кажу своїм опонентам: вивчайте підручники і вивчайте противника. Там все написано. От Путін видав "Основы развития военно-морской деятельности до 2030 года", де він чітко написав, що пріоритетом є не північний, не тихоокеанський і не балтійський, а саме чорноморський флот. Там, де буде гаряче. Розумієте!?

Геополітичні напрямки на Балканах – там ситуація розвивається. Це Середземномор’я, Сирія і далі. І це Каспій. І тому за цей період Чорноморський флот, як інструмент реалізації національних інтересів РФ, збільшився по кількості підводних човнів, носіїв крилатих ракет "Калібр", збільшилась кількість надводних кораблів, носіїв крилатих ракет "Калібр" і так далі. Тобто, про що це свідчить!? Створене потужне угруповання, яке готове в силовий спосіб вирішувати всі російські питання. І тепер чим ми відповідаємо? Ми відповідаємо якоюсь голою теорією москітного флоту.

Ну, побудували ми на "Ленінській кузні" шість катерів. Ну, а далі що? Наскільки змінився бойовий потенціал флоту? А бойовий потенціал флоту не змінився ні наскільки, тому що ті артилерійські 30-міліметрові гармати, які там стоять, не дозволяють вирішувати питання, які пов’язані з веденням сучасних морських воєн, сучасної протидії на морі. Це такий, скажімо, функціонал патрулювання, охорони пунктів базування - не більше того.

По "Айлендах" ситуація теж непроста. Тому що вже четвертий рік триває ця бюрократична тяганина. Американці нам дають, але ми ніяк не можемо прийняти. Хоча з 1996-о року, якщо не помиляюсь, існує угода про військово-технічне співробітництво між Україною і США. Досвід отримання цих катерів має дуже багато країн світу.

А справді, чому так довго тягнуть? Тобто, вже не перший рік в нас точиться неоголошена війна з Росією. В принципі всі військові чи військово-морські офіцери свідомі ситуації на Чорному і Азовському морях. А "Айленди" досі не надходять.

Все починається зверху, тобто якщо в нас в країні нема державно-морської політики, якщо в нас нема жодного морського державного рівня документа - жодного нема! Ми навіть за три роки не спромоглися видати морську доктрину, яка починається з викликів і загроз морського напрямку, - а це перший пункт морської доктрини. Про що ми говоримо!? В нас нема архітектури системи управління морської діяльності. Не може з’явитися військовий флот при лежачому стані і перетині лінії дедлайн суднобудівної, судноремонтної галузі держави. Не може відроджуватись флот, коли ми не можемо знайти порозуміння і подолати ту бюрократію і, найголовніше - оце недолуге управління, коли бояться приймати рішення. Тож йде перевалка з одного міністерства в інше цих документів, як це було по "Айлендах". Документи гуляють від Міністерства оборони до Мін’юсту. Потім з Мін’юсту до Мінфіну. З Мінфіну до Мінекономрозвитку. І ніхто не може зрозуміти, хто ж відповідальний. Потім включаться Міністерство закордонних справ. І ніхто не може зрозуміти в цьому хаосі, хто ж все-таки крайній, хто за це відповідає. І доки  буде творитись оця вакханалія на державному рівні за відсутності державно-морської політики, ми будемо пожинати ці плоди, які ми зараз маємо - і по Азову, і по Чорному морю.

27 08 2018

https://espreso.tv/article/2018/08/26/admiral_gayduk