Олексій Шестаковський, кандидат соціологічних наук, незалежний експерт

Велика стіна

Чжан Їмоу від імені Китаю каже, мовляв, світ у великій кризі через ті сили, що їх всі ми, але головним чином ви, Захід, викликали. Їх поодинці розрулити не можна, лише разом. Але для цього потрібно припасти до нашої китайської культури, яка, взагалі-то кажучи, завжди була мудрішою й давнішою.

Найцікавішим у фільмі «Велика стіна» («The Great Wall») є зовсім не візуальний ряд, і не сюжет, неправдоподібний навіть за фентезійною міркою.

Найцікавішим є месидж про Китай і Захід у сучасному світі.

І я поки що не бачив рецензента, який би його вловив. Всі переважно вернуть носа через те, що фільм, умовно кажучи, не «Доктор Стрендж», і не «Володар Перснів». Що монстри не вражають, і взагалі, чому їх гранатами одразу не закидали, якщо мали порох?

Піднебесна і Захід сходяться разом і вимушені пліч-о-пліч долати не просто зло, а глобальний виклик людству.

При цьому диспозиції в них такі. Китай не просто виявляється потужною, розвиненою й казково багатою державою, порівняно з якою на західних околицях Євразії – живуть роз’єднані голодранці. До речі, більшу частину писаної історії десь так і було.

Китай є осередком справжньої культури й справжніх цінностей. У фільмі вони зводяться до конфуціанського почуття обов’язку перед іншими й батьківщиною, і довіри, яка на цьому базується.

Натомість голозаді європейці краще за китайців тільки воюють, вони більш відчайдушні й винахідливі (магніт і гарпун). А ще вони більш жадібні (хто сказав «капіталізм»?).

Зрозуміло, в сьогоднішньому контексті йдеться не тільки й не стільки про Європу, як про США, її наступника як світової надпотуги.

Однакові кіномонстри, яким протистоять об’єднані сили Сходу й Заходу, також прямолінійно поіменовані наслідками безкінечної жадоби. Чим не безликі економічні сили, викликані до життя суспільством модерну, і які призвели до системної кризи всього світоустрою?

Подолати їх можливо, тільки якщо об’єднати войовничість і винахідливість Заходу разом із довірою й цінностями китайців. Коли перше поставити на службу другому.

Причому, егоїстична, корислива Європа, уособлена Вільямом Метт-Деймоном, мала прозріти й змінитися – наскільки це дозволяла картонність персонажу. Зверніть увагу, що Китай в особі генерала Лінь загалом не змінився по ходу фільму. І всі мають зрозуміти, що «ми не такі різні, як може здаватися спочатку».

Якщо коротко.

Чжан Їмоу від імені Китаю каже, мовляв, світ у великій кризі через ті сили, що їх всі ми, але головним чином ви, Захід, викликали. Їх поодинці розрулити не можна, лише разом. Але для цього потрібно припасти до нашої китайської культури, яка, взагалі-то кажучи, завжди була мудрішою й давнішою. Потрібно бути разом, і пройнятися нашими цінностями, без цього нам не уникнути катастрофи, розумієте?

Але Захід (а також його крайній схід) не те, що не погодився. Він взагалі не зрозумів зміст, а лише про форму торочить. Не ходять в масові кінозали за притчами, які вимагають знання історичної перспективи.

Не пройняло рудих варварів. Ставлять 5/10 у рецензіях, ще й торгівельні обмеження вводити хочуть.