Володимир Шимальский

Думки щодо розвитку націй та подій в Вірменії

Якщо ми почнемо розбирати поняття «нації», то зразу виникає непорозуміння щодо самого терміна, оскільки під нацією всі вважають насамперед етнокультурну спільність. І з цією точки зору, українці звичайно є народом, як всі інші. Всі ми разом виступаємо як політичний суб’єкт з усіма юридично зафіксованими правами. Ок, це добре, і тут нема ніяких проблем.

Але ж якщо ми звернемося до поняття нації як до «пакету політичних прав» (П.Святєнков), то скоріш за все відчуємо певну розгубленіть. Але ж в сьогоденні, а саме в гуманітарних галузях, та й в міжнародному праві це поняття означає ще й іншу річь, а саме — соціально-політичну спільноту, і насамперед еліту цього чи іншого етносу, яка спочатку мала певні привілеї з тенденцією їх поступового розширення на весь народ.

На початку германська нація, наприклад, була ніщо інше ніж політична спільнота німецьких князів. В Англії вже в ХVI столітті це поняття використовували по відношенню до всього населення. Тобто, весь етнос як такий ставав елітою, Карле!

Таким чином, ідея єдиної нації стала «символічним підняттям народу до стану еліти» (Л. Ґрінфельд). Починаючи з Французьської буржуазної революції пішов вгору процес не тільки символічного, але й реального долучення спочатку середніх, а потім і соціально нижчих верств населеня до політичних прав, до якого сперш мала доступ тільки, й виключно, вища знать…

Умовно кажучи, нація — це щось на зразок проекту загальної аристократії, коли всі раптом стали шляхетними панами! «Націоналізм в його ідельному втіленні — це програма загальної аристократізації суспільства» — (К.Крилов).

Не будемо зараз заглиблюватись в християнські корні цього надзвичайо важливого і дуже цікавого явища (безумовна рівність всіх людських душ перед Богом, визнання самоцінності кожної людської особистості — як основні постулати християнсьтва — стали з часом саме тою метафізичною основою побудови цивільних і політичних прав для всіх членів етносу). Одже, ідеологія політичної демократії самостійно, як це не дивно, не сформувалася в жодній іншій культурі, крім християнської, читаємо правильно — європейської.

До чого я це все згадав. До того, що дивлячись на те добре діло, що зараз набуває свого перспективного розвитку, нарешті, і в Вірменії, аналізуючи ці ж сами сходи, якими почав підійматися цей дивовижний народ — не можна не побачити абсолютно аналогічну колію з нами….

Формування багатостраждалих націй — процес, який, здається йде нога в ногу із інституалізацією громадської єдності. Це — найважливіше. Схоже, що ми започаткували цей процес в Східній Європі і він, врешті-решт, таки змінить, я певен, ії політичний рельєф. І наша Революція Гідності тільки знову збудила його, прискорила, каталізувала в іншій країні, лише трохи змінивши своє обличчя. Деякі серьозні фахівці з соціології (один з них — професор Е.Афонін) кажуть впевнено, що невдовзі ми всі зможемо бачити «українське диво» — екпоненціальний зріст молодих людей з міцним почуттям колективного блага, яке вивищуватиметься над звичайним індивідуалізмом. Але ж хіба не дивовижно те, що вірменські військові міцно підтримали маніфестантів?

Багато кому це, звісно, не до вподоби — але ж треба констатувати, що в у Всесвітній Історії розвитку суспільства завжди діє один й тей самий залізний закон: «низи» спочатку удавають «верхам», оскільки всі цінності сперш сповідають еліти, а вже потім — всі інші; але якщо верхи неспраможні почути голоси знизу — ну що ж тоді? Тоді хтось інший має взяти (і бере!) на себе відповідальність за трансформацію суспільства в напрямку нової кон’юнктури, яка вже назріла, яка вже наполегливо стукає в двері, й радше б ії впустити таки нашим «верхам» з миром… бо, як кажуть на ближньому сході суфії: або ти сам живеш своє життя, або воно житеме тебе як схоче!

23 04 2018

http://hvylya.net/analytics/society/dumki-shhodo-rozvitku-natsiy-ta-podiy-v-virmeniyi.html