|
Володимир Воля, політичний експертЗакарпатська пам’ятка Орбана для НАТОНовий уряд Угорщини, сформований Віктором Орбаном,
нагадав про проблеми Закарпаття, прийнявши
спеціальний меморандум. Даний документ – це класична
пам’ятка в дипломатичному сенсі. І, власне, на засіданні угорського уряду
було зазначено, кому ця пам’ятка адресована, – генсекові НАТО і керівникам
урядів всіх держав, що входять в цей альянс. Умовно цей документ можна назвати Закарпатської
пам’яткою Орбана або Закарпатським меморандумом Орбана. У зв’язку з появою даного документа слід виділити
кілька особливих моментів. 1) Безсумнівно, що даний меморандум – це послання
керівництву України, що для офіційного Будапешта всі питання, раніше
підняті щодо угорців Закарпаття, не залишилися в минулому разом з виборами.
Навпаки, новий уряд Орбана демонструє, що тема Закарпаття пройшла черговий етап
інституціоналізації в угорській зовнішній політиці,
виведена на якісно новий рівень. 2) Закарпатський меморандум Орбана виглядає не просто
як пам’ятка для НАТО і держав-членів. Це нагадування виглядає як звернення,
сказане з жорсткою тональністю. Тобто, новий
угорський уряд гранично чітко і недвозначно наполіг на своїй позиції щодо
політики українського керівництва в питаннях Закарпаття, угорської діаспори в
Україні. Однозначно, що це не ультиматум. Разом з тим,
підкреслено жорстка чіткість позиції, яка з’явилася на тлі міжнародної критики,
– це щось, що за своєю суттю близьке до ультимативності. 3) Згаданий меморандум – це ще один крок на шляху
становлення нової угорської великодержавності. Тому що подібні пам’ятки з
жорстким позначенням позицій одних держав щодо ситуації на території інших
держав – це одна з характерних ознак поведінки великих держав минулого в
міжнародній політиці. Це було проявом якості, званої «експансіонізмом».
І це було звичайною практикою міжнародної політики ще в першій половині і
середині 20-го століття. Примітно, що становлення нової
угорської великодержавності багато в чому відбувається як спогад Тріанонського договору 1920 року, який піддав репресіям
великодержавне Угорське королівство. Те, що відбувається зараз в угорській політиці, можна
назвати спогадом про Тріанон, але з легким нальотом
ревізіонізму. Це означає, що відроджується дух великодержавності, але членство
в ЄС і НАТО не дозволяє офіційному Будапешту реалізувати свою зовнішню політику
через територіальні претензії, за допомогою силових методів втручання у
внутрішнє життя інших країн. І завдяки цьому ситуація на Закарпатті виглядає
якісно іншою, ніж була ситуація в Криму і на Донбасі в контексті
відродження великодержавності Росії. 4) За допомогою меморандуму офіційний Будапешт
демонструє, що у нього є своя сильна зовнішня політика, специфічна,
відмінна від політики ЄС і незалежна від офіційного Брюсселя. Це те,
що зазвичай є однією з основ самоповаги людей і народів. Збільшується список претензій ЄС до політики уряду В.
Орбана, а угорський уряд до списку відповідних претензій додав тему Закарпаття
та угорців в Україні. 5) Закарпатський меморандум Орбана не може не бути
одним з політичних інструментів, який допоможе правим силам на виборах в
Європарламент в травні 2019 року. У цьому контексті, згаданий документ – це
інструмент не тільки для угорських правих сил в Угорщині і за її межами. Він
може виявитися корисним для правих в інших державах Центрально-Східної
Європи та Балкан. Чим більше
місць праві отримають в новому складі Європарламенту, тим більш сприятливими
будуть обставини для керівництва Угорщини, Польщі та ряду інших країн в їхніх
спорах з ЄС. 6) Політика уряду Орбана щодо Закарпаття та угорців в
Україні спрямована на посилення лідерського статусу Угорщини в
східній частині Євросоюзу. 7) Згаданий меморандум угорського уряду може стати
причиною того, що і політика Румунії, Польщі та ряду інших держав щодо України
буде ставати більш жорсткою. Прогресуюча солідаризація цих держав в їхніх
відносинах з офіційним Брюсселем може включати солідаризацію по темі
національних меншин в Україні. Станом на сьогодні: Закарпатський меморандум Орбана в
реальній політиці (як мінімум) означає, що несприятлива для українського
керівництва з боку уряду Угорщини політика не пом’якшиться. Швидше
за все, доведеться йти на поступки вимогам Будапешта. 22
05 2018 https://politeka.net/ua/reading/656266-zakarpatskaja-pamjatka-orbana-dlja-nato/ |