www.ji-magazine.lviv.ua
Михайло Якубович
Шляхи Аллаха. Іслам у Криму, Росії та на україно-російській війні
Сходознавець та автор книги «Від
Майдану до АТО: Українські мусульмани в умовах військово-політичної кризи
2013-2016 рр.» Михайло Якубович про те, чому мусульмани йдуть воювати за
Україну, про те, як Росія примусила до співпраці мусульман Криму, та про іслам
в Росії.
Інтерес
Якубовича до ісламу перевищує суто теоретичний. За свідченням кількох
співрозмовників автора, він практикуючий мусульманин. У свій 31 рік дослідник
встиг здобути освіту в Острозі, постажуватись у Варшаві та Медині, здобути
посвідку кандидата історичних наук та очолити Центр ісламознавчих
досліджень при своїй alma mater - Острозькій академії.
«ТЕКСТИ»
поцікавилися в пана Якубовича про мотиви написання книги про мусульман в АТО,
кримський іслам та участь «кадирівців» у військових
діях на українському Сході.
Наскільки
однорідний був іслам у Криму до окупації?
ДУМК
(Духовне управління мусульман Криму, недержавна релігійна структура кримських
татар півострова – О.Г.), тримаючись за Меджліс, виступало носієм етнічного,
лояльного до української влади ісламу.
Але діяли й
інші фактори. Мечеті переважно будувались за рахунок іноземних держав -
Кувейту, Катару у т.ч. Лише одна організація, “Альраід” (початкова назва – «Арраїд»;
об’єднання мусульманських громадських організацій, що існує з 1997 року та
фокусується на релігійних та благодійних проектах – О.Г.), побудувала там
десятки мечетей.
У середовищі
кримських татар діяли невеликі салафітські
(ультраконсервативний напрям в ісламі, у кримських реаліях вважають, що
ісламська ідентичність важливіша за кримсько-татрську,
опоненти їх називають «ваххабітами», - ред) групи. Існував Хізб-ут-Тахрір
(«Ісламська Партія визволення» — міжнародна ісламська політична партія, діє в
США, легальна в деяких країнах Європи, у Росії й Казахстані визнана
терористичною, теж вважає ісламську ідентичність важливішою за етнонаціональну,
- ред). Як завжди, між різним и організаціями була
така собі перманентна війна. Росія ж постійно нагнітала ситуацію навколо
«сектантів».
За часів
Януковича московські ЗМІ вдались до нової фази тиску. Істерія потім
конвертувалась в окупацію; «боротьба з сектантами» вже після окупації потужно вдарила по кримських татарах: записати в “сектанти”
можна будь-кого.
Втім,
кримські татари в цих “сектах” знаходили спільну мову навіть з ДУМКом. Бо в кримських татар національне переважає над
релігійним. “Цей кримський татарин має інші погляди, але він все одно “свій”.
Те саме повторюється і в материковій Україні: у Києві, приміром, прекрасно
порозумілись представники різних мусульманських напрямків.
(Не)брати-мусульмани
Чи сьогодні
мусульмани Криму співпрацюють з окупаційною владою, чи знаходяться в опозиції?
Духовне
управління мусульман Криму (ця громадська організація перереєструвалась за
російськими законами лише 5 березня 2015 року – О.Г.) зараз співпрацює з
російською владою.
Щодо Криму,
Росія пішла дуже хитрим і непередбачуваним шляхом: вони зробили конфлікт з
кримськими татарами на півострові тихим. Вони прагнуть того, щоби інформація
про кримських татар і все, що з ними відбувається, взагалі не потрапляла в
медіа: ані в позитивному, ані в негативному сенсі.
За моєю
інформацією, деякі російські ісламські організації намагались організувати в
Криму кілька гучних і важливих заходів і таким чином продемонструвати, як добре
живеться “російським” мусульманам. Але окупаційна влада
сказала “ні”.
В часи
окупації Крим відвідували три впливові в мусульманському світі особи: це муфтій
однієї організації з Польщі, це муфтії Білорусі та Естонії. Не знаю, як
спрацювали наші спецслужби, але ці люди мають бути нев’їзними до України.
Російська
влада в Криму створювала лояльний до влади «Таврійський муфтіят»,
але він потім зник із поля зору. Чому?
Що таке
«Таврійський муфтіят»? Здається, в них навіть і 5
громад немає. То його, імовірно, створили, щоби показати Аблаєву
(Еміралі Аблаєв – багаторічний
керівник ДУМК – О.Г.), що, мовляв, не будете співпрацювати, створимо вам
конкурента. І Аблаєв пішов на співпрацю. Таврійський муфтіят своє відіграв.
Події
навколо ісламу в Криму - проекція конкуренції між російськими релігійними
структурами. Бо, на відміну від “канонічної” і “єдиної” РПЦ, в РФ достатньо
мусульманських організацій, і тамтешня влада намагається підтримувати баланс.
Аблаєв непогано
співпрацює із Радою муфтіїв Росії. А Таврійський муфтіят
- то люди Талгата Таджуддіна
з Центрального духовного управління Росії (централізована релігійна організація
з базою в м. Уфа, юрисдикція розповсюджується на РФ, Білорусь, Молдову та
Латвію – О.Г.).
А там - одвічна конкуренція. На людях вони вітаються та цілуються,
а штатні писаки з кожного боку доповідають про екстремізм супротивника. І ця
політика стримувань і противаг - досить ефективна.
Чому офіцери
ФСБ так нібито “успішно” розкривають мережі релігійного руху Хізб-ут-Тахрір?
По-перше, Хізб-ут-Тахрір тривалий час не ховався. Рух ставив своїх
імамів; вони видавали газету “Возрождение”, і люди
там підписувались справжніми іменами. В них була також жіноча організація.
Організовували кілька разів конференції і виходили на маніфестації.
Оскільки
спецслужби виявляли до них спеціальний інтерес, всі ці люди були на виду. Тому
дуже багато з них виїхало з Криму в перший тиждень окупації.
У
березні-квітні, коли йшлося про референдум, вони полишили Крим, бо знали, що як
тільки СБУ (де були ті списки) зміниться на ФСБ, їх одразу “візьмуть”.
Ті, хто
лишився, або пішли у підпілля, або були схоплені російськими спецслужбами. Хізб-ут-Тахрір заборонений в Росії, тому владі дуже легко
якого-небудь незгодного чи нелояльного мусульманина запроторити до в’язниці.
Імам-капелан
Для
написання книги Михайло Якубович взяв до трьох десятків інтерв’ю. Але до
видання увійшли не всі: дехто категорично відмовлявся від згадок, особливо ті
кримські татари, які лишили родичів на півострові. Також вони були скупими в
деталях. «Книга не охопила навіть 50% матеріалу, який я зібрав», - сумує
Якубович.
Чому
вирішили написати книгу про мусульман в АТО?
Мені було
цікаво роздивитись, яким чином події 2013-2016 років вплинули на ісламську
спільноту в Україні, виходячи з того, що більшість мусульман опинилась під
впливом цих явищ. Бо більшість нашої громади проживає в Криму та на Донбасі.
Також додам,
що Центр ісламознавчих досліджень при Острозькій
академії користується так званими державними темами для молодих учених, які пов’язані
із інтеграцією мусульманських спільнот в умовах військово-політичної кризи.
Тому це мій професійний інтерес.
Хто
спонсорував вихід видання?
Громадська
організація «Український центр ісламознавчих
досліджень». Але видання книги - то лише невелика частина її фінансування, бо
попередня робота фінансувалась державою.
Читаючи «Від
Майдану до АТО», помічаєш, що ви часто цікавились мотивами мусульман, які
беруть участь у війні та йдуть на фронт капеланами. Які мотиви домінують?
В мене таке
враження, що релігійна мотивація з’явилась пізніше. В першу чергу, мотив
боротись з агресором був націонал-патріотичним. Це той самий мотив, який був в
християн різних конфесій, інших релігій та нерелігійних українців.
Вже пізніше
люди намагались узгодити свої дії з ісламської позицією. Інше питання, що, якщо
розбирати деякі напрями ісламу, то захист Вітчизни в них вважається теж
релігійним мотивом.
Бо іслам
визнає війну справедливою за двома випадками: або джихад (боротьба за те, щоби
“Слово Аллаха було вище за все” - це класичне формулювання. Як розуміти цю
фразу - інше питання), або придушення бунту проти законного правителя.
В даному
випадку застосування обох пунктів - дуже проблемне. Це не є релігійною війною,
а політичною і в чомусь етнічною. І очевидно, що йдеться про ісламського
правителя, а не світського. Але є третя опція - захист майнових прав.
Звісно,
серед українських мусульман є й ті, для яких АТО - “не наша війна, в якій не
можна брати участь, це гріх”. Мусульман в зоні АТО вони сприймають украй
негативно: для них це пропаганда забороненого.
Мені не
потрібно було писати, як уявний Мурат чи Ахмет з гранатомету підбили танк. Це добре, і про це колись
напишуть, але мені було цікаво довідатись, чому кожен з них опинився на війні і
як він сам це оцінює. Звісно, багато читачів хотіли побачити перше.
Також скажу,
що участь мусульман у цій війні не була результатом заклику якогось
мусульманського авторитету. Вони долучались до різних підрозділів, потім
спробували робити свої.
Ісламського
руху в АТО не існує. Це був спонтанний, індивідуальний вибір кожного. Не тренд.
Тут добре
спрацювали механізми приватної релігійності й ісламської релігійності в умовах
світської держави. Звісно, були, приміром, вихідці з Кавказу, які спеціально
поїхали в Україну боротись в силу інших міркувань. Але стосовно
мусульман-громадян України має силу те, що я сказав вище.
Християнське
капеланство відносно добре видно. Чи є щось сказати
про мусульманське?
Єдине
мусульманське капеланство, про яке мені відомо,
походить від ДУМУ “УММА”. Капеланами керує Мурад Путилін, публічна людина, яка дуже активна в соціальних
мережах і збирає кошти на потреби мусульман-військовослужбовців. В них 4
капелани, закріплені за різними частинами.
В інших
мусульманських структурах є люди, відповідальні за співпрацю з Міноборони, але
чи виїжджали вони в зону АТО і чи здійснюють реальну капеланську
роботу, мені невідомо.
Ви маєте на
увазі перш за все Ахмеда Таміма, лідера Духовного
управління мусульман України (ДУМУ) і члена Всеукраїнської ради церков і
релігійних організацій?
Ні, я маю на
увазі взагалі ДУМУ, у складі якого є уповноважений з питань співпраці зі ЗСУ.
Але про їхню роботу в зоні АТО публічної інформації немає. Я про це не знаю, і
про це не писав.
Російський іслам
Мусульманська
капеланська служба в Росії розвиненіша?
Так.
По-перше, на Північному Кавказі є цілі мусульманські формування. По-друге,
мусульман усіляко заохочують іти в лави ЗС РФ; робота мусульманських лідерів в
армії серйозна, адже в Росії ледь не усі духовні управління перебувають під
контролем спецслужб і влади. “Свої” працюють зі “своїми”.
Але на
першому місці стоїть РПЦ. Там, де вона добре «сидить», мусульмани грають другу
скрипку.
Чому
російські бійці-мусульмани (чеченці та дагестанці передусім) їхали до України
воювати? Це питання нагадує вислів з вашої книги одного з інтерв’юентів:
“Участь кадирівців - дискредитація справжнього
чеченського народу”.
У травні
2017-го в Німеччині (м. Регенсбург) я проводив
дослідження і інституті Східної та Південної Європи. Ми працювали у проблемній
групі і вивчали заморожені конфлікти.
Я
спілкувався з колегами, які відвідали Північний Кавказ і інтерв’ювали людей,
які брали участь у бойових діях в Сирії та Україні. Вони чули, що мотивація цих
людей - передусім фінансова. І це нецікаво. Тобто, в переважній більшості,
релігійна мотивація відсутня. І це ті самі мотиви, характерні для бойовиків
інших релігій, окрім, можливо, фанатично налаштованих православних.
Втім,
Організація російських мусульман активно співпрацює з Міноборони Росії та
заохочує до служби своїх членів-мусульман у російських і, в тому числі,
окупаційних силах.
Є фетви, видані російськими
мусульманамиТалгатом Таджудіном, очільником Центрального духовного управління
мусульман - О.Г.) про легальність війни в Сирії. У ній навіть потрібно брати
участь.
Є заяви про Крим і Донбас (їх менше,
бо “нас там немає”). Також майже всі мусульманські організації Росії виправдали
окупацію Криму. Проте з інсайдерських джерел мені
відомо, що по Донбасу була дана команда “не коментувати і не лізти”. Хоча так
званий “муфтій ДНР” Ренат Айсін, коли приймав участь
у підписанні “Грозненської
фетви” (наприкінці серпня 2016),
підписався як “муфтій ДНР (Україна)”.
Не будемо
також забувати, що ДУМК, яка нині активно співпрацює з окупаційною владою, не
виступає проти служби кримських татар у лавах ЗС РФ.
Це означає,
що вони можуть з’явитись навіть на Донбасі.
Я не думаю,
що Москва піде так далеко. Але, можливо, вони там і є.
Розмовляв
Олексій Гордєєв, автор книги «Церква на Майдані»
19 07 2018
http://texty.org.ua/pg/article/textynewseditor/read/86581/Shlahy_Allaha_Islam_u_Krymu_Rosiji_ta?a_offset=
|