www.ji-magazine.lviv.ua

Вибирав Андрій Гарасим

Нещодавно вийшло надзвичайно цікаве дослідження на основі вже дещо призабутого кейсу архівів зламаної пошти Владислава Суркова. Дослідити матеріали такого зламу часто важче, ніж хакнути. Це сотні й тисячі документів у різних форматах. Їх усі потрібно прочитати, систематизувати, проаналізувати. Це забирає багато часу. До рук дослідників потрапили матеріали 2014-15 років. Тоді росіяни після провалу Новоросії тільки намацували тактику подальшої війни проти України. В листуванні Суркова можна прочитати, як почали просуватися такі поширені серед українців в останні роки меми, як «Холодомор», «війна олігархів» – це про війну з Росією, відсутність судової реформи.

Листування частково розкриває механізми поширення цих меседжів в українському суспільстві. Видно два методи: 1. завдяки агентам впливу, які або самі звітували Суркову, або яких обоговорюють у листах; 2. через організацію проплачених акцій із подальшим медіа-висвітленням.

Також велику увагу приділяють намірам змінити Конституцію України і «впихнути» автономний, читай підконтрольний Росії Донбас у склад України. Якщо коротко підсумувати, то мета такої прихованої війни – переконати українців у тому, що все погано, позбавити надії на майбутнє й прищепити зневагу по політичного керівництва, яке очолювало боротьбу з Росією.

Авторами дослідження зламаної пошти є головна редакторка Euromaidan Press Аля Шандра та британський політик, член парламенту Великої Британії Роберт Сілі. Мабуть, на сьогодні це одне з найбільш ґрунтовних досліджень механіки впливу Росії на внутрішні процеси в іншій країні. Тексти публікують уривки з кількох розділів цього дослідження. У дослідженні аналізуються три витоки: два з пошти Віктор Суркова, один – із пошти його заступника Інала Ардзінба.

Отже уривки з дослідження:

Гібридна війна Росії проти України стала можливою значною мірою через внутрішні слабкі сторони української держави, її поголовну корупцію та владу олігархів і злочинних мереж.

У листі Брюсова (Георгій Брюсов, перший віце-президент федерації спортивної боротьби Росії, помічник народного депутата-єдинороса – ред.) Владиславу Суркову від 10 липня 2014 року містяться пропозиції Павла Бройде (політтехнолог, очолював «тіньовий технологічний центр» Партії Регіонів – ред.), використати «тіньові» силові структури України для просування інтересів Росії за кордоном. Бройде добре знав ситуацію, будучи інсайдером цих структур.

Він писав, що державні органи, відповідальні за контроль або моніторинг політичних процесів, страждали протягом усіх років незалежності України, зокрема спецслужби, частини місцевого врядування, поліція та місцеві політичні партії.

Усі ці структури, за словами Бройде, де-факто знаходилися під контролем бізнес-груп і кланів. Після приходу до влади Януковича функції вже й так напівзруйнованих державних органів були передані так званій «тіньовій» вертикалі влади. Це були мережі дружків Януковича, які здійснювали «нагляд» за держорганами, а їхні інтереси були представлені місцевими діячами зі злочинного світу та підприємцями з тіньового сектора економіки.

Крім вирішення кримінально-фінансових питань, завданням цих «делегатів» було утримання політичної влади над регіонами з допомогою PR-фахівців, які працювали над дискредитацією та заподіянням шкоди політичним опонентам, неприхильним бізнесменам і групам.

Протести проти українського уряду: заохочення хаосу

Тут ідеться про стратегію, яку Сурков спробував застосувати, коли стало зрозуміло, що Новоросія провалилася, - Тексти

Як і зараз в інших країнах, в Україні Кремль прагнув посилити наявні проблеми та суперечності.

Після початку війни в Україні відбувся різкий економічний спад. До того ж, розірвані економічні зв’язки з Росією та непопулярні заходи, як от підвищення тарифів і трудова реформа, до яких вдався новий проєвропейський уряд для виконання кредитних умов МВФ, створили середовище для підбурювання незадоволення діяльністю кабміну. Як виявив план щодо Харкова, Кремль прагнув знайти осіб у профспілках і на заводах, які бажали б проводити публічні протести. Медіа-звіти та зарплатні відомості в електронній пошті Ардзінби (Інал Ардзінба, заступник Владислава Суркова – ред.) показують, що Кремль заохочував такі протести по всій Україні.

Конкретними прикладами підбурених Кремлем протестів є страйк робітників Одеського портового заводу, які вимагали відновити економічні відносини з Донбасом, а також страйк 500 робітників на заводі Південмаш у Дніпрі. Ардзінба отримав моніторинг прес-повідомлень про ці події: перша отримала 135 згадок, друга 17. Це вказує на участь Кремля в організації обох подій. Доказами, що Кремль фінансував деякі з цих дій є платіжні повідомлення, що містять пункти, як от «акція Одеса за мир 10 000; акція протесту профспілка 5 000 – 100 людей або 15 000 – 300 людей».

Багато організованих Кремлем протестів відбулося там, де була сильна мережа його агентів: в Одеській і Харківській областях. З допомогою команди Ардзінби в медіа з’явилися публікації про мітинг проти олігархів у Білгород-Дністровському порту під Одесою 14 березня 2015 року, як з’ясувалось із листування Ардзінби, Мамедової та Давидченка (Антон Давидченко, одеський проросійський активіст, згодом втік у Росію – ред.), а також із моніторингу преси. Під час протесту місцевий представник профспілки закликав до присвоєння місту особливого статусу «порто-франко» — цю ідею просувала Росія для послаблення контролю України над містом.

План невеликих мітингів в Одесі, який Давидченко надіслав Ардзінбі 24 лютого 2015 року, включав такі пункти: «Протест проти Трудового Кодексу та низьких заробітних плат... 100 осіб; 300 осіб... проти погіршення стандартів життя та підвищення цін на їжу; проти зростання цін на пальне... 50-70 осіб, 20 машин; 3 мітинги з перекриттям доріг – Одеса 200 людей; Котовськ 150 людей; Бессарабія 100 людей».

Це супроводжувалось звітами та фотографіями з мітингів, які відбулися. З допомогою маріонеткової групи, що позиціонувала себе як профспілка під назвою «Захист Праці», Кремль провів марш проти підняття цін на транспорт 17 березня 2015 року.

Ідею проведення виступів проти зростання тарифів із використанням піар-ходу з блокування руху було перенесено в інше східне місто України – Запоріжжя. Давидченко координував мітинги, що відбулися там 5 квітня та 26 квітня, а також мітинг автомобілістів із перекриттям руху проти цін на газ у Харкові. Він також керував мітингом проти бідності та підняття тарифів у Дніпрі 15 травня 2015 року, де протестувальники, так само як і в Одесі та Запоріжжі, перекривали вулиці з закликом до Президента Порошенка та Прем’єр-міністра Яценюка скласти їхні повноваження. Ті самі вимоги висувалися під час акції з перекриттям вулиць у Харкові 25 травня 2015 року.

Таким чином, злам Кремлівської пошти виявляє, що після провалу проекту «Новоросія» Росія продовжила застосовувати тактику підбурення протестів проти українського уряду, проте в менших масштабах. Організовані передовими групами, ці протести використовували вразливі сторони України, актуальні на той час, спрямовані на роздування наявних проблем та створення «фронту» підтримки, розповідаючи, наприклад, що Євромайдан був буцімто «путчем за підтримки США».

Чиновники Кремля контролювали практично більшість аспектів проведення протестів і отримували звіти про їх проведення одразу після події. Загалом, ретельний контроль є рисою всіх диверсійних дій в Україні.

Політична мережа для вживлення кремлівських меседжів в українських ЗМІ – для деморалізації нації

Цікавий документ від 18 липня 2014 року, пересланий Олексієм Чеснаковим (Олексій Чеснаков, один із провідних кремлівських аналітиків – ред.) Суркову, надає унікальний погляд на «технології» поширення російських пропагандистських меседжів в українському медіа-просторі.

Ці меседжі були розроблені для деморалізації українців. Документ під назвою «Тематичні лінії для роботи з політичною мережею на 20-27 липня 2014 року» містив список тем і повідомлень до них, які мала просувати через ЗМІ прокремлівська мережа «інформаційних агентів».

Однією з тем була катастрофа малайзійського боїнга MH17. Хоча ця катастрофа не є центральним питанням цього дослідження, документ є ще одним свідченням цинізму, з яким російська влада підходила до інформаційних контр-кампаній, щоб заплутати аудиторію та приховати відповідальність Росії за цю трагедію.

Документ містить вісім потенційних тез для аргументації в рамках цього питання: «Провокація Києва, спрямована проти «ДНР» і «ЛНР»; Київ, за підтримки Заходу, намагається покласти вину на Росію та на Путіна особисто; Малайзійський літак був направлений через територію, де ведеться антитерористична операція», — припущення, що щось сталося помилково або відбувся саботаж чи провокація.

Інші тези: «Є підстави вважати аудіозаписи, на яких повстанці нібито обговорюють те, як збивали цивільний лайнер, змонтованими; це привід для прямого втручання НАТО; порівняння падіння малайзійського боїнга з убивством Франца Фердинанда – київська влада провокує нову світову війну».

Метод поширення різних за змістом, але схожих за суттю повідомлень використовувався Росією для свого виправдання після отруєння Скрипалів у Британії. Про це читайте тут - Тексти

Документ також містить рядки з критикою поправок до Конституції президента Порошенка («поправки є ширмою для формування напівдиктаторського режиму») щодо необхідності перемир’я з «Новоросією».

Теза з листа Чеснакова: «Київ повинен визнати республіки Новоросії як реальних суб’єктів переговорного процесу». Там також є загалом негативні й деструктивні тези з метою підточити моральний дух українців. Це, зокрема, такі теми: «Як довго протримається українська армія?», «Погіршення соціально-економічної ситуації» та «Війна олігархів». Також згадується таке: «у проекті змін до Конституції від Порошенка "відсутні поправки для належного реформування судової системи і Генеральної прокуратури"», і так далі.

Ці інструкції, вірогідно, були розіслані (та оплачені) прокремлівським лідерам думок з кола журналістів і політиків, які поширювали затверджені Кремлем меседжі у виданнях на свій вибір.

В електронному листі лідерів думок поділяють на кілька категорій: «неефективні персоналії», «персоналії середньої ефективності», «нестатусні ефективні персоналії», «статусні персоналії», «запасний список». Серед них були журналісти, історики, редактори, політологи, політики, зокрема народний депутат від Комуністичної партії, та координатори крайнього лівого руху «Боротьба».

Пошук у системі Google показав, що «політична мережа» поширювала стратегічні меседжі на платформах, до яких її учасники мали доступ. Колишній кремлівський радник Олександр Некрасов використав особу «Франца Фердинанда» для попередження про нову війну в матеріалі на CNN, те саме зробив журналіст Віктор Руднєв у статті з заголовком «Провокація з Малайзійським боїнгом: кому вигідно?» на сайті Korrespondent.net.

Щодо «приреченості» української армії, Мікаель Чагалян, «нестатусна ефективна персоналія» згідно з класифікацією Кремля, вживив тезу про підкорену українську армію в статті на сайті rian.com.ua: «5000 українських військовослужбовців були оточені повстанцями». А от Юрій Лукашин, журналіст із «запасного» списку Кремля, розмістив статтю під назвою «АТО на грані колапсу» на Korrespondent.net. У ній розкриваються всі сім деморалізаторських меседжів Кремля.

Такий метод поширення російських ідей найскладніше розпізнати, адже вплив Росії на її «рупори» ідентифікувати проблемніше, ніж її вплив на ЗМІ. Це також називається «килимовим бомбардуванням» і є запорукою успішних PR-кампаній: поширювати подібні повідомлення одночасно через багато каналів – і таким чином створювати ілюзію реальності.

Глузування, загострення суперечностей і «вкидання» новин

Поштова скринька Ардзінби висвітлює кілька тактик роботи зі ЗМІ та просування меседжів у соціальних мережах, які прокремлівські сили застосовували для дестабілізації України. Добре відома тактика глузування, або «тролінгу опонентів», у соціальних мережах була частиною щоденної діяльності харківської та запорізької активістських груп, фінансованих Кремлем. Група Давидченка регулярно узгоджувала з Ардзінбою меми та карикатури для тролінгу в соціальних мережах. Глузування було характерною рисою багатьох вуличних акцій Кремля.

Теми підбиралися дуже майстерно. В Одесі Давидченко використовував негативне ставлення українців до одностатевих шлюбів для поширення негативу щодо європейської інтеграції: на одному з плакатів українські політики були переодягнені в учасників гей-параду з написом «Ми йдемо в Європопу».

Цей плакат, який вивісили в Одесі, був погоджений організаторами акції із заступником Суркова. Від Текстів: такі огидні зображення українських лідерів продукувалися сотнями і поширювалися у соцмережах в тому числі за допомогою ботів. Ми побачили це, досліджуючи мережі Фейсбук-груп, які під виглядом патріотів поширювали проросійські меседжі

Плакат, вивішений на одній із будівель в Одесі, як бачимо з фотографій, які Давидченко надіслав Ардзінбі, був погоджений із заступником Суркова в попередньому листуванні та спровокував вибух у ЗМІ й соціальних мережах. Про це йдеться в одному з оглядів преси, який отримав Ардзінба. Повішені опудала Прем’єр-міністра Яценюка та Президента Порошенка, згадані раніше, також отримали широке висвітлення в ЗМІ, так само як і плакат із закликом про допомогу до Володимира Путіна.

Паралельно з діяльністю в соціальних медіа, як от присутність у вКонтакті та Facebook, та управлінням групами, Кремль застосовував тактику «вбросів», дослівно – «вкидання» новин. На відміну від брехливих новин, «вкинуті» новини не обов’язково брехливі. По суті – це емоційно заряджена інформація, яка швидко поширюється через підготовлені канали.

Мета «вкидання» як відносно нового феномену – маніпулювати увагою аудиторії. Команда Ардзінби використовувала цю тактику, щоб підкреслити меседжі та проштовхнути їх у провідні ЗМІ. Це відбувалося завдяки узгодженому поширенню повідомлень у соціальних мережах з допомогою спеціального програмного забезпечення.

Прикладами таких «вкидань» є поширення спаму в соціальних мережах із брехливою новиною про загрозу вибуху/ бомбардування, або новини про те, що «Активіст закликає до громадського контролю на Запорізькій атомній станції» з натяком на те, що нібито відбувся витік радіоактивних речовин під час заміни російських паливних компонентів на американські.

Операція «Єврореалізм», або «Україна має забути про ЄС»

Якщо й так відомо, що Кремль заохочував вороже ставлення до євроінтеграційного напрямку України, злам Суркова свідчить, що Кремль також брав участь у створенні інституту в Києві, який би це просував – Фонд «Українська політика». Ключові тези «єврореалізму» такі: ЄС не ставиться серйозно до можливого членства України, інтеграція провалиться, Україна має усвідомити це та зрозуміти, що її місце – з Росією.

Хоча, як стверджував голова Фонду «Українська політика» Кость Бондаренко, ініціатива «Єврореалізм» була заснована праворадикальною популістською партією євроскептиків «Альтернатива для Німеччини», Сурков отримав від Бондаренка текст доповіді — 30 червня 2015 року. А вже за тиждень відбулася її презентація на круглому столі.

Незрозуміло, чи замовляв Сурков підготовку цієї доповіді, але факт того, що документ був надісланий йому до офіційного оприлюднення, вказує на те, що Кремль брав участь у проекті. Захід називався «Євроінтеграція України: очікування та реальність», і мав відбутися 6 липня 2015 року в Києві. У доповіді висловлюється думка, що «ЄС не готовий розглядати Україну як повноправного партнера; тому необхідно шукати інші шляхи розвитку» і заклик до України «зняти рожеві окуляри єврооптимізму».

Висновки

Злам пошти Суркова демонструє, як Кремль поширює політичну владу над суспільствами, вивчаючи думку аудиторії та ретельно підбираючи меседжі для маніпуляції та схиляння її на бік Росії. Покладаючись на аналіз експертів й інсайдерів, Кремль ретельно та гнучко вишукував психологічні розбіжності, використання яких дозволяло спричиняти хаос в Україні. Методи включали проникнення в українські ЗМІ, створення нових видань, підтримку мережі лідерів громадської думки та політичних аналітиків, які поширювали б меседжі Кремля в українських і російських ЗМІ, а також побудова співпраці з крайньо-правими партіями ЄС та «озброєння» культури.

Від Текстів: Не варто демонізувати Суркова, він просто коліщатко у великому механізмі війни проти України. І при його заміні на ішного виконавця нічого не зміниться.

12 09 2019

http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/96404/Analiz_zlamanoji_poshty_Surkova__spomyny_pro?fbclid=IwAR0CuBWgLQhIkfUXGrXjdaDBVGlpLQH47viHFVCEzCqz2X9c8bn1OVWRIu4