Роман Безсмертний

Зусиллями Зеленського статус Путіна змінився з «ворога» на «партнера»

Чимало питань щодо пунктів самого комюніке. Моя оцінка наступна:

1. Давайте почнемо зі звільнення. З цього починаються різночитання. Домовилися, що звільнять. Але наш президент сказав “усіх на усіх”, а президент Росії “усіх визначених на усіх визначених”. Не знаю, хто з них косячить, але вже більше ніж півроку мінський процес іде в режимі всіх “визначених на всіх визначених”.

2. Особливий порядок. Українська сторона перестала в цьому процесі вживати термін “особливий порядок самоврядування”, бо він говорить про звуження, а не розширення прав. Україна натомість слухняно повторила “особливий статус”, який продовжать зараз через закон, а потім його наступного року вдосконалять. Зверніть увагу на вимогу Путіна інкорпорувати його в Конституцію і законодавство України. Це є помилкою і наслідком непродуманості дій української сторони, коли це було озвучено і радником президента Олександром Єрмаком, який казав, що ми погодимося на перегляд Конституції. Тобто Росія нас повернула на позиції весни-літа 2016 року. А тепер згадайте через що вибухнула граната під Верховною Радою у серпні 2015. Це дуже ризикове і болюче питання.

3. Продовження Мінська. Якщо цей документ готувався з вересня, то щось вони довго готувалися і неясно, до чого. Бо там є одна теза, яка є запереченням всього того, про що говорилось у липні, серпні, жовтні. Учасники переговорів знову бачать Мінські домовленості в ролі священної корови. Але ще влітку українська сторона говорила про перегляд цих домовленостей.

4. Газ. Ось такої дурниці я ніколи в житті не чекав від української сторони, яка ратифікувала і шостий протокол, і енергетичну хартію, і вивчила слово анбандлінг. Бо вінцем усього є заява Зеленського, що радники з політичних питань вестимуть подальші переговори щодо об’єму експорту газу, тарифу тощо. Вони чи не вповні усвідомлюють, що в президента немає повноважень займатися цими питаннями, чи у нас як і 15 років тому газ стане президентським бізнесом. Розмова про газ на цій зустрічі свідчить, що його затягнули на Норманді саме задля цього, хоча питання було взагалі чужим і непотрібним. І те, що Путін на радостях стказав, що кінцевий споживач буде на 25 % нижче платити за газ – це просто пряма подачка. Путін просто розіграв свій спектакль – його посил для європейців, що до влади в Україні мало того, що прийшла недосвідчена команда, так її ще й легко корумпувати.

5. Нові ділянки розведення. Ніхто не сказав, як це впливає на ситуацію на лінії фронту – позитивно, негативно. З трьох пунктів про які іде мова – Золоте, Петрівське і Станиця (останню треба виключити), бо вона не потрапляє під загальні правила. Треба дивитися більше на Петрівське, бо в Золотому такий самий однобічний перехід, як і в Станиці Луганській. Які три нові пункти розведення — не озвучено, хоча можна було і про більше говорити, бо від початку ще 2016 році до 20 пунктів було визначено для такої роботи. Що означає, що сторони не в повній мірі розуміють для чого це робиться і які наслідки можуть бути.

6. Вибори. Серед тих пунктів, які змушують задуматися – це те, що вибори мають відбутися згідно з законодавством України, відповідно до норм і правил ОБСЄ і позиції прикінцевого Копенгагенського акта. Законодавство замініть на слово закон і це звучатиме по-іншому. Правила і норми ОБСЄ нічого не варті, якщо звідти вилучити БДІПЛ. Я не знаю, чи це через недогляд, чи нефаховість — БДІПЛ вискочив з тексту. Щодо завершального Копенгагенського акта, то він ставить загальні політичні вимоги до процедури: участь політичних партій, доступ ЗМІ. Але ми маємо розуміти, що такі речі забезпечуються лише при контролі території урядом. А позиція – заберіть війська і ми через день проведемо вибори – свідчить, що люди не в повній мірі володіють матеріалом. Там не діє ні реєстр виборців, там нема представництв партій та не працюють українські ЗМІ.

11 12 2019

https://mail.google.com/mail/u/1/#inbox/FMfcgxwGCHBSkHtWJHKqzLKCNNMWHnvf