www.ji-magazine.lviv.ua

Ілія Куса, Тетяна Корнійчук

Декілька днів тому Рада Румунії оштрафувала трансільванське село в Румунії за публікацію свого інформаційного бюлетеня угорською мовою.[1] При тому, що 99,2% місцевого населення – етнічні угорці. Це викликало справжній ураган дискусій усередині румунського суспільства, дуже схожий на те, що відбувається в Україні, щоразу, коли піднімається питання мови. А уряд Угорщини висловив протест. Зрештою, Трансільванія – це той шматок землі, який все ще викликає глибинний біль у багатьох угорців, територія, яка стала румунською всього 100 років тому.

Одразу після інциденту у Трансільванії, сталося аналогічна ситуація й у іншій країні регіону – Словаччині. Минулого тижня словацький парламент ухвалив закон, який забороняє співати угорський гімн у Словаччині. Відповідно до закону, починаючи з 15 травня цього року спів іноземного гімну на футбольних матчах або шкільних урочистостях каратиметься штрафом у розмірі 7000 тисяч євро.

Усе б нічого, якби у Словаччині ни не проживало півмільйона угорців. Це автоматично виводить ситуацію на рівень міждержавного конфлікту. Угорщина дуже швидко висловила занепокоєння ситуацією з угорською мовою, яка для уряду Віктора Орбана має надзвичайно важливе значення у його регіональній політиці. Хоча словацька партія «Міст», яка представляє інтереси угорської громади, запевнила, що конфлікт скоро владнають, рішення Словаччини залишає чимало питань і доволі сильний осад у відносинах Будапешта та Братислави, знову піднімаючи болючі питання прав угорськомовних меншин у Східній Європі.

Відповідно до нещодавно ухваленого закону, національний гімн іноземної держави не можна співати або грати на території Словаччини, якщо не буде офіційної делегації цієї держави. У нашому випадку, це стосується угорців, які складають до 8-9% населення Словаччини, компактно проживаючи у південних регіонах країни.

Рішення ухвалити цей законопроект було продиктоване намірами словацької влади вдарити по місцевих союзниках прем`єр-міністра Угорщини Віктора Орбана. Мова йде про угорського бізнесмена Оскара Вілагі, власника місцевого футбольного клубу «DAC», який славиться своєю великою і потужною фан-базою, а також є символом єдності угорської громади у Словаччині.

Серед шанувальників футбольного клубу «DAC» існує традиція – співати гімн перед кожним матчем, який так само традиційно проводиться у місті Дунайська Стреда. 75% місцевих жителів є етнічними угорцями, хоча сам населений пункт уже 100 років перебуває у складі Словаччини – відлуння післявоєнних мирних договорів, які розшматували Угорщину після двох світових війн.

Новий закон б`є по футбольному клубу, оскільки забороняє його фанатам співати угорський гімн. І це не вперше, коли уряд Словаччини вживає заходи проти клубу. У 2014 році був ухвалений закон, що забороняє використання прапорів та інших іноземних символів у спортивних заходах.

Реакція на новий анти-угорський закон у Словаччині була моментальною. Угорський уряд гостро засудив закон. Ще 5 квітня у Вашингтоні з нагоди святкування 70-річчя НАТО міністр закордонних справ Угорщини  Петер Сіярто обговорив це питання у кулуарах зі своїм словацьким колегою Мирославом Лайчаком і сказав, що найближчим часом вони знайдуть компроміс: «Угорсько-словацькі відносини повинні ґрунтуватися на взаємній повазі». Утім, поки що серйозних результатів переговори не дали.

Опозиційна право-радикальна угорська партія «Йоббік» закликала уряд заморозити двосторонні відносини зі Словаччиною до тих пір, поки ця країна не гарантує відкликання нещодавно ухваленого закону, який «суворо обмежує» права етнічних угорців в Словаччині. «Словацький закон є відчайдушним і неприйнятним, він порушує норми Європейського Союзу і є ляпасом для вишеградської співпраці», — заявив депутат від цієї партії Йовбік Бенчік.

На своєму регулярному прес-брифінгу у четвер голова правлячої фракції партії «Фідес» Гергель Гуляш назвав цей закон «неприйнятним» і пообіцяв, що МЗС вживатиме відповідних заходів.

У самій Словаччині угорські депутати, які підтримали суперечливий закон, заявили, що зробили це «помилково», та попросили президента Словаччини накласти на нього вето. «Ми зробили помилку, але ми збираємося її виправити. Я розмовляв з президентом і він поверне закон до парламенту», — заявив голова партії «Міст» Бела Бугар.

Бугар також повідомив, що він і лідер Словацької національної партії («SNS») «домовилися усунути з закону суперечливу статтю про гімн, щойно президент Андрей Кіска поверне законопроект для доопрацювання.

Хоча, здається, що угорсько-словацький конфлікт навколо мови та гімну вичерпаний, ця ситуація підкреслює ті регіональні культурно-історичні проблеми, які тихо жевріють у стосунках держав. Те, що сталося 100 років тому, й досі переслідує цілі народи, тінню лягаючи на відносини країн Вишеградської четвірки. Власне, це не перший подібний інцидент між Словаччиною і Угорщиною навколо питання мови, культури та історичної спадщини.

У 2015 році в Словаччині звільнили з магазину продавщицю угорського походження, за те, що вона спілкувалася з клієнтами угорською мовою. Раніше, вона працювала у німецькій мережі магазинів взуття та спортивного одягу «Deichmann» у Поцоні, а пізніше — у своєму рідному місті Сомор’ї. Не схваливши її звичку говорити по-угорськи з місцевими жителями, один з її колег поскаржився начальникові магазину, який наказав жінці більше не користуватися рідною мовою під час роботи. Через два дні її звільнили. «Я живу тут, тому знаю багато людей. Я розмовляла угорською мовою тільки з угорцями, використовувала словацьку мову з іншими», — пояснила продавщиця.

Проте, керівник чеського та словацького підрозділів «Deichmann» повідомив новинному сайту trafik.sk, що використання угорської мови ніколи не стане підставою для звільнення в компанії, оскільки всі угорські працівники можуть використовувати рідну мову з іншими угорськими споживачами.

Ця, на перший погляд, банальна та локальна історія, насправді є доволі показовою. Так звана «травма Тріанона» (від наслідків Тріанонської мирної угоди 1919 року) й досі захоплює увагу багатьох політиків і простих людей. Проблема взаємних образ і претензій у Східній Європі внаслідок жахливого переділу земель після Першої та Другої світових війн нікуди не зникла. Зважаючи на безпрецедентну поляризацію суспільства у Європі через регіональні амбіції окремих політичних сил, ситуація може і надалі погіршуватися. Нинішня криза Європейського Союзу, яка сприяє піднесенню націонал-популістських сил, також підживлює різноманітні конфлікти на базі історії, мови, культури, релігії.

Словацько-угорська суперечка, що виникла днями, показує нам в Україні, що сьогоднішні регіональні та світові тенденції розпалюють старі конфлікти і загрожують стабільності двосторонніх стосунків багатьох держав. На відміну від України, у Словаччині проблему з законом про гімн вдалося оперативно та відносно швидко врегулювати завдяки вибудуваним системним зв`язкам і постійному дипломатичному каналу комунікації. На жаль, цього немає в Україні, а відтак, будь-яка суперечка з сусідами перетворюється у затяжне протиборство, що, власне, і сталося з Угорщиною на Закарпатті. Отож, допоки ми не сформували системну і структурну політику з сусідами, проводити націонал-консервативну політику немає сенсу.

[1] https://www.uifuture.org/publications/news/24728-shtraf/za/ugorsku/movu?fbclid=IwAR1XA8w3S4vSh3EKMhjoeJ8CGoMeo5WdJo65xF9-5XWvXwMOqpytC2ssVNY

9 04 2019

https://hvylya.net/analytics/geopolitics/bitva-za-gimn-slovacko-ugorskij-konflikt-i-travma-trianona.html