незалежний
культурологічний часопис <Ї> |
 www.ji-magazine.lviv.ua Володимир ГевкоМовне та невимовнеДВІ ПЛОЩИНИ,
В ЯКИХ МИ ІСНУЄМО ЯК ЛЮДИ Усе наше людське «я», самоусвідомлення, світогляд і
культура розташовані на певній
ментальній території, яка має чіткі межі.
І цілком може бути що, власне, мова
і є тим
олівцем, котрий окреслює нас по периметру, означаючи
як особистостей. Маркує кордони, за якими нас вже не існує. Адже Вітґенштайн
казав, що "межі моєї мови означають
межі мого світу". А він був з тих, кращих
людей. Особисто я був би не проти, якби
на Вікі
на ілюстрації до статті
«Людина» було його фото.
У словосполученні «російськомовний українець» одразу на старті закладений певний оксюморон та логічна хиба, які створюють
певний натяг для них самих, змушених
жити в одній культурі, але розмовляючи
мовою іншої. Оце накладення двох світів
розмиває їхню світоглядну картинку, бо для них обидва рідні, але
вони не збігаються ні
ментально, ні територіально,
і від цього
їхня картинка розмивається і двоїться. В ідеалі
для них було б запаралелити
ці два світи,
але це автоматично означає анігіляцію одного із світів. І ми всі чудово знаємо
якого. Російськомовний українець був би
такою ж екзотикою, як іспаномовний
українець чи суахілімовний, якби їх не було так багато, та вони не були народжені тут і вперто тримались свого світу.
Як у старому анекдоті про малого африканця,
який нарікав у молитвах до
бога, а той йому пояснював,
що це все влаштоване для комфортного існування
під пекучим
сонцем і розігрітим повітрям. На що той розпачливо апелював – а чого ж я тоді народився у Львові? Російська мова чудесно підходить
для російської культури, тої нормальної, не русского міра, а культури Єсєніна і Рєпіна.
Нею чудесно описувати хороводи
і порослі березами круті береги Єнісєя.
Але не лани і кручі. Чехов стовідсотково не відбувся б як письменник, якби писав українською. Але і для Прохаська російськомовне письмо
означало б літературну
смерть. Тому, коли я
дивлюсь на поточного Президента, я розумію, що він – не про українську культуру. Він може вивчити мову
як вхідний квиток на українську
територію, але для культури цього критично замало. Рівень
доступу зовсім не той. Тому за справді смішним і трохи підтомленим мовним питанням стоїть величезне культурне питання. І це як дві тектонічні плити, на стику яких страшне тертя,
витоки магми, нестабільні ґрунти і активна сейсмічна зона. Періодично трясе так, що бляха-муха. А деяким то дуже припікає. Від свічечки літери ї.
09.11.2019 |
