|
![]() ![]() Мацей Пьотровський, Інститут свободи, ВаршаваВибори в Польщі. Консерваторам із ПіС загрожують більш праві сили. Це може зашкодити відносинам із УкраїноюЗмінюється багато. На ПіС чекають чотири важких роки, а зміни можуть вплинути на
польсько-українські відносини. Хоча на перший погляд може видатися, що недільні
вибори в Польщі нічого не змінили. При владі залишається партія «Право і
справедливість» («ПіС»), яка має більшість.
Прем’єр-міністром і далі буде Матуєш Моравецький,
який успішно привів партію до перемоги з кращим результатом, ніж чотири роки
тому. ПіС перемогла
вибори з результатом 43,59% — це на шість пунктів краще, ніж у 2015 році. Але
число депутатів залишається схожим: зараз у них 235 людей, причому для
більшості потрібно 230 (на початку каденції в 2015 році було також 235, в кінці
— 239). Tак сталося з огляду на результати інших
політичних сил. У цій
каденції до Сейму пройшли 5 партій (крім ПіС:
Громадянська коаліція — 27,4% та 134 місць, ліві — 12,56% та 49 місць, Польська
селянська партія — 8,55% та 30 місць, Конфедерація — 6,81% та 11 місць i
німецька меншина, звільнена від обов’язку подолання виборчого порогу — 0,17% та
1 місце), які будуть представляти 98,91% виборців. У попередній каденції партій
також було 5, але вони представляли 83,3% виборців (три партії тоді не дотягли
до виборчого порогу в 5%). Зате в
другій палаті парламенту — Сенаті — ПіС втратила
більшість та має 48 сенаторів (опозиція — 51). Це не зробить правління
неможливим, але Сенат буде робити його менш приємним, і приймання ухвал буде не
таким швидким (Сенат може ветувати ухвали, але Сейм
може відкинути вето більшістю голосів). У виборах до
Сейму головна опозиційна партія — ліберали з Громадянської коаліції (колишня
владна партія Громадянська платформа з меншими коаліціянтами)
— отримала не найкращий результат. Їх ПіС боятися не
мусить. Зате загрозою для них можуть бути інші сили, які ніби й малі, але з
близьким до ПіС електоратом: Конфедерація та Польська
селянська партія (ПСЛ). Варто
нагадати: ПіС — це дуже неоднорідна партія. Ярославу
Качинському вдалось об’єднати великий конгломерат
правих сил різного штибу, які раніше ділилися на десятки партій та таборів. У
закордонній політиці ПіС сильною залишається традиція
загиблого в 2010 президента Леха Качинського та
старих консерваторів: це політика, дуже прихильна до України, вона опирається
на союз зі США і знає про загрозу з боку Росії. Але у ПіС є все-таки й репрезентанти інших сил, які більше
зосереджені на піднесенні історичних тем у дискусіях з українцями та вшануванні
польських жертв польсько-українського конфлікту 1940-х років. Ті два тренди
були присутні впродовж останніх чотирьох років: звідси військова співпраця
Варшави та Києва з одного боку, та історичні сварки — з іншого. ПіС завжди боролася за те, щоб не дозволити розростися
партіям правої ідеології — однією з яких є Конфедерація. Досягнутий нею
результат у 6,81% (а це 1 млн 256 тис. голосів) — непоганий, ця кількість
виборців у майбутньому може зростати за рахунок перетікання більш радикальних
виборців від ПіС. ПіС також хотіла відсунути з політичної сцени Польську
селянську партію, тому що їм близькі виборці з аграрних регіонів —
консервативні та незаможні люди. ПСЛ у союзі зі співаком Павлом Кукізом (творцем антисистемного
угрупування «Рух Кукіз’15», який спочатку підтримував Євромайдан,
щоб пізніше пройти, швидше всього, на антиукраїнські позиції) досягла на цих
виборах несподівано гарного результату — 8,55%, тобто 1 млн 578 тисяч голосів,
з яких 250 тисяч — це виборці, які голосували за ПіС
в 2015 році. Подальший
наступ цих партій може стати великою проблемою: вони можуть загрожувати бажанню
ПіС залишатися при владі. Що тоді буде робити
правляча партія? По-перше, політичними методами буде руйнувати єдність менших
партій. А також, щоб зайти на електоральне поле Конфедерації, може
використовувати в своїй риториці радикальніші гасла. Конфедерація
скептично ставиться до Європейського Союзу, використовує антиєврейські
теми. У передвиборній кампанії вони мало згадували про Росію та Україну, але
знаємо, що вони — єдина в Польщі політична сила, яка є прокремлівською та не
любить українців. Також і ПСЛ, як партія аграріїв, які продавали свої товари до
Росії, не дуже задоволена санкціями проти РФ. Що це може означати для
українсько-польських відносин? З одного боку,
ПіС прагматична: вона знає, що безпека на сході та
незалежна Україна відповідають польським інтересам, а Росія становить загрозу. ПіС також не хоче революції в закордонній політиці. Знаючи
про нестабільну ситуацію в світі, важкі переговори з ЄС та непевну позицію
головного союзника — США, не хоче відкривати нові фронти конфлікту. З Україною
щойно почався прогрес при закриванні такого фронту — перші домовленості з
Зеленським (надання дозволу на ексгумації польських поховань в Україні) значно
зменшили напругу між обома країнами. Польський МЗС та Канцелярія Президента,
здається, захочуть далі провадити спокійнішу та більш
дипломатичну закордонну політику, як це було в останні два роки (ця політика
відрізнялася від тієї, що була на початку каденції ПіС,
тобто, в 2015—2017 роках). Проте
закордонна політика для партії — це тільки продовження внутрішньої політики, а
саме ситуація всередині країни зумовлює те, хто залишатиметься при владі.
Партійні розклади в новому парламенті можуть показати, що лінію прагматичної
політики ПіС буде важко втримати. Тоді ПіС може бути змушений стати до перегонів: хто гучніше
говорить про польські інтереси, консервативні цінності, важливість історії. І
польсько-українські відносини можуть від того дещо потерпати. 17
10 2019 |