www.ji-magazine.lviv.ua

Христина Потапенко

31 січня 2019 року – останній день на посаді посла Польщі в Україні Яна Пєкло. Людини, яка обійняла посаду посла дуже неочікувано, що стало неймовірним подарунком для України, і так само полишила посаду, новинами, що ринули немов грім з ясного неба. На жаль, численні підписи петиції на підтримку пана Посла, статті та звернення, владою не були почуті або ж просто були проігноровані. 
Ян Пєкло увійшов в сферу польсько-української дипломатії зі значним багажем знань, розуміння та можливості до раціонального аналізу потреб, оскільки питання України проходило червоною ниткою крізь все життя, зокрема, через активну діяльність у фонді польсько-української співпраці PAUCI. Україна в життя Яна Пєкло як посла увійшла не в мирній сукні, а у військових обладунках. Проте і до цього життя пана Посла підготувало, оскільки значний досвід був отриманий під час війни в колишній Югославії, який відображений у двох книгах про Балкани. 
За два таких коротких роки на посаді Ян Пєкло зробив дуже багато, на жаль не все ми можемо помітити чи оцінити, оскільки бачимо лише вершину айсберга, який випливає серед океану новин в медіапросторі. Багато чого не вдалось зробити через постійні перешкоди, які створювали особи, які активно скаржилися показуючи свою нелюбов до України та, насправді, псевдо любов до Польщі. В час війни в України, постійних провокацій зі сторони ворогів спрямованих, зокрема, на псування відносин між Україною та Польщею, завдань перед послом було надзвичайно багато. А ще, окрім цього, спростування та пояснення висловлювань та позицій політиків, які не знають, що таке дипломатія та політкоректність, і що політик, це людина, яка має десять разів подумати, перш ніж щось сказати, оскільки тут слова можуть стати як рятівним щитом так і гострим мечем. 
Я можу з впевненістю сказати, що Ян Пєкло це найкращий посол Польщі в Україні за всі часи. Він зробив набагато більше, ніж хотів, проте менше ніж міг би зробити за повний строк каденції. Перш за все варто наголосити, що це людина, яка любить свою державу, але водночас любить і Україну. А без любови жодних добрих справи не може бути зроблено на благо. Щодо головних здобутків пана Посла, то це передусім вирішення конфліктних ситуацій зумовлених провокаціями зі зруйнуванням та пошкодженням пам’ятників як польськими так і українськими. Такі показові погроми мали розпалити суперечки між державами на ґрунті поки ще слабкого історичного діалогу України та Польщі. Ворог б’є в Ахіллесову п’яту польсько-українських відносин, а в даному випадку це саме історія. Перед призначення на посаду, у 2016 році, Ян Пєкло приймав активну участь в історичній польсько-українській конференції у Львові, присвяченій саме історичним проблемам ХХ століття, які стоять між державами на дорозі порозуміння. Проте, на жаль, дуже часто дії одних людей стикаються з протидією інших, що затримує результат на стадії зародку. Позитивних результатів вдалось досягти у 2018, коли у Києво-Могилянські академії створили польсько-українську групу істориків для дослідження відносин між двома країнами. Основна місія, якою невтомно займався пан Посол, це примирення, це зміцнення держав через взаємне порозуміння та спільну діяльність. Ян Пєкло є співавтором рапорту “Російські військові злочини у східній Україні в 2014 році”, який згодом став підґрунтям для створення фільму для Європарламенту, а також рапорт був поданий до Гаазького Трибуналу. Наступна важлива сфера діяльності це культурна дипломатія, запуск кредитної лінії, а також сприяння розвитку польського бізнесу в Україні та інвестицій в українську економіку. Ян Пєкло став першим лауреатом нагороди року Міжнародного товариства польських підприємців в Україні. Це основні здобутки, проте велика перемога у війні складається з маленьких перемог у битвах, так само і тут, не можна реалізувати мети, не досягнувши ряду поставлених цілей.
Ян Пєкло не лише посол, журналіст, він письменник, а державні справи це вимушена відмова від натхнення, це самовільна ізоляція себе від білого листка і пера. Але надіюсь, що це вимушене вигнання розродиться збіркою душевних, щирих, правдивих поетичних рядків чи новим захоплюючим романом, який виконуватиме функцію посла до людського розуму та душі. 
Дії людини варто судити не лише по розписаних звітах та розлогих виступах, а по очах, бо саме в них без жодної омани та масок відкривається справжність всього зробленого, терпіння, втома, радість розведена смутком і правда. Погляньте в очі, пану Послу, і все буде зрозуміло. І хоч Україна в передчутті змін, нового посла та обрання ним вектору дипломатичної діяльності, я впевнена, що вклад Яна Пєкло залишиться міцним фундаментом, який не буде зруйнований наступниками. 
Ave Амбасадоре! Історія України пам’ятатиме тих, хто ввічливо потиснув їй руку.

*від щирого серця