www.ji-magazine.lviv.ua

Володимир Паливода, головний консультант відділу проблем розвитку
сектору безпеки Національного інституту стратегічних досліджень

Одним з найбільш важливих напрямків забезпечення національної безпеки держави є ведення розвідувальної діяльності. Про роль розвідки та необхідність її своєчасного вдосконалення постійно висловлюються лідери провідних країн світу. Так, у Стратегії національної безпеки США свого часу зазначалось, що сильна розвідка необхідна для забезпечення захисту держави шляхом попередження про загрози національній безпеці, надання необхідної підтримки військово-політичному керівництву у подоланні цих загроз і виявленні можливостей щодо просування національних інтересів дипломатичними засобами[1].

Процес цивілізаційного розвитку постійно породжує нові реалії, які відображаються на функціонуванні державного механізму та політичної системи будь-якої країни. У січні 2017 р. Національна рада з питань розвідки США підготувала доповідь «Глобальні тенденції: парадокс прогресу», у якій, зокрема, звертається увага на те, що за останні роки мали місце фундаментальні зміни глобального ландшафту, а досягнення науково-технічного та інформаційного прогресу формували більш небезпечний світ[2].

Ці фактори не можуть не враховуватися розвідувальними службами, яким необхідно адекватно реагувати на нові виклики. Проблемами їх діяльності у сучасних умовах переймаються не лише за океаном. Польський аналітичний центр «Інститут безпеки і стратегій»[3] підготував спеціальну доповідь «Розвідка третього покоління, або розвідувальні служби в епоху глобального прискорення»[4]. У документі говориться, що сферою діяльності розвідки завжди була інформація. Вона розглядалася як «сировина», що зазвичай видобувалася з важкодоступних або добре захищених «родовищ». У результаті обробки інформація набувала форми готового продукту, який забезпечував уявлення про вибраний фрагмент реальності. Традиційно розвідка була організована за принципом так званого «ланцюга знань»: від первинних даних через оброблену інформацію та цілісне знання аж до «мудрості» тих посадових осіб, які визначали цілі розвідки та використовували отримані знання. Логіко-мисленева діяльність становила методологічну основу не тільки для аналізу реальності, але й для передбачення та прогнозування майбутнього.

Сьогодні класичний «ланцюг знань» розпадається, а можливо, навіть все більше заплутується, розтягується та розщеплюється. Кожен з його елементів змінюється в результаті дії трьох ключових факторів: швидкості, масштабу та складності. Дані, як коди, що відображають структуру реальності, генеруються постійно зростаючими темпами у середовищі, яке все більш набуває штучного (віртуалізованого, імітованого) характеру. Інформація все частіше створюється механізованими системами обробки даних, що контролюються штучним інтелектом. Знання реальності поєднує у собі  фактичні та вигадані (уявні) елементи, причому без їх перевірки з використанням об’єктивних критеріїв, що визначають їх правдивість чи неправдивість. Державна мудрість посадових осіб, які приймають рішення, поступається місцем ідеологічним умовам та політичній доцільності. Ще частіше вона стає жертвою безпорадності перед обличчям вимоги приймати рішення на основі неповних або неперевірених знань. Швидкість, з якою інформація генерується електронними телекомунікаційними пристроями та вводиться в глобальний обіг через Інтернет та сайти соціальних мереж, приголомшує звичайних користувачів та завдає головного болю посадовим особам, які приймають рішення. Масштаб та діапазон інформації - справжнє «цифрове цунамі». Кожної секунди Інтернет поповнюється на 90 ГБ даних. Ніхто не може оцінити, який відсоток з них становлять «fake news», тобто, неперевірені дані, які були сфальшовані або препаровані з метою дезінформації.

Сміливі фантазії півстолітньої давності щодо розвитку кібернетики, цифрових телекомунікацій та інформатики сьогодні стають реальністю. Головоломний темп розвитку інформаційно-комунікаційних технологій призводить до глибоких трансформацій держави, суспільства, економіки та культури. Технології не вирішують проблем безпеки, вони лише примножують їх внаслідок зростаючих взаємозв’язків та обмеженості окремих рішень. До того ж, користувачі цих технологій через незнання або спеціалізовані вміння поглиблюють проблеми та загрози, пов’язані з трансформацією цивілізації у напрямку до «інфосферної спільноти»[5].

У зв’язку з цим необхідно враховувати такі проблеми:Розвідувальні служби також зазнають трансформації, навіть якщо вони не помічають змін, що відбуваються в навколишній дійсності, або, усвідомлюючи це, розраховують на плавне і безболісне пристосування до нових умов. Тим часом перед органами державної влади нагромаджуються виклики, пов’язані здебільшого з різними аспектами безпеки: соціальними,  економічними, інформаційними тощо. Зростає ризик кібератак, збільшується масштаб загроз з боку злочинності, зокрема й тієї, що має організований характер та міжнародний розмах. Не зникає загроза терактів, незважаючи на зменшення їх частоти. Світ у всій його складності стає все важче відстежувати, аналізувати та оцінювати з точки зору факторів стабільності та дестабілізації, яка породжує загрози та проблеми безпекового характеру. Перед обличчям цих викликів розвідувальні служби повинні провести серйозну перебудову у напрямку формування розвідки нового покоління.

1.    Ускладнення сучасного середовища безпеки, що полегшує поширення загроз.

2.    «Цифрове цунамі» - потік інформації, яка генерується користувачами Інтернету при постійному збільшенні її кількості; зростання швидкості інформаційного потоку; змішування даних, що відображають реальність, з псевдоінформацією, відірваною від реальності, або такою, що певною мірою деформує її.

3.    Розвиток технологій отримання, обробки та аналізу даних, створення алгоритмів, що генерують передачу контенту, поширення систем штучного інтелекту та систем глибинного машинного навчання на основі нейронних мереж, масове використання ботів, інтелектуальних помічників, краудсорсингу[6].

4.    Зростаюча роль технологій, що підтримують процеси створення знань за допомогою штучного інтелекту, особливо в галузі масштабного обміну даними (big data), обробки інформації та генерування синтетичних знань, що є основою для розвідувального аналізу.

5.    Поширення глибинних (deep web)[7] і прихованих (dark net)[8] мережевих сегментів Інтернету, пов’язаних з ростом злочинності, що становить пряму загрозу державі та її громадянам.

6.    Багаторівневість структур, причетних до прийняття рішень (як на внутрішньому, так і на міждержавному рівнях); збільшення кількості посадових осіб, які приймають рішення, або учасників процесів прийняття рішень, які  діють на різних рівнях (держава, міжнародні організації, експертні групи, суспільство); пересічення процесів прийняття рішень на внутрішньому та міжнародному (включно з наднаціональним) рівнях.

7.    Комерціалізація безпеки; зростання пропозицій з надання аналітичних послуг з боку приватних «розвідувальних» компаній (таких, наприклад, як «Stratfor»); аутсорсинг, тобто замовлення з проведення певної аналітичної діяльності приватним особам.

З огляду на викладені вище нові реалії та породжені ними нові виклики, які стоять перед сучасними державами та суспільствами, у розвідувальних службах мають бути здійснені ґрунтовні зміни в організаційній, технічній та ментальній сферах, відповідно до ключових інтересів держави та нації, визначених Стратегією національної безпеки.Як і у випадку з війнами наступних поколінь, що приходять на зміну попередніх, але перебирають багато їхніх ознак, розвідка третього покоління поєднує існуючі функції, цілі та організаційні рішення з новими технологіями. Розвідка першого покоління зосереджувалася на здобуванні секретної інформації через шпигунські мережі, передаючи цю інформацію вузькому колу посадових осіб, які приймають рішення. Розвідка другого покоління ґрунтувалася на широкій інституційній структурі та різних раціоналізованих інструментах і методах отримання та обробки інформації. Розвідка третього покоління - це складна система управління даними, що включає технології штучного інтелекту для управління комунікаційним «хаосом», щоб мінімізувати ймовірність помилок при оцінці реальності. Вона поєднує традиційні методи здобування секретної інформації з широкомасштабним отриманням та обробкою даних з відкритих джерел (OSINT). Розвідка третього покоління поєднує розвідувальну діяльність з контррозвідкою, що зосереджена на захисті критичної інфраструктури та охороні важливих даних, розпорядниками яких є як органи державного управління, так і приватні структури. Вона працює у постійному взаємозв’язку з ринком інформаційних послуг, зокрема структурами, які пропонують інформацію, отриману на основі власних людських і технічних ресурсів (приватні «розвідувальні» компанії), та аналітичні продукти, створені на основі даних з відкритих джерел. Основною метою розвідки третього покоління є вдосконалення здатності передбачати поведінку окремих та колективних об’єктів з точки зору виявлення потенційних, можливих та ймовірних загроз національній безпеці країни.

Визначення стратегічних пріоритетів та основних напрямків діяльності розвідувальних служб, адаптованої до положень Стратегії національної безпеки

Насамперед повинна бути розроблена модель реальної та ефективної підтримки процесів прийняття рішень на стратегічному рівні, співвіднесена зі Стратегією національної безпеки держави. Визначення пріоритетних напрямків для розвідувальних служб (та й усієї системи спеціальних служб) на основі детального аналізу внутріполітичної ситуації та міжнародної обстановки дозволить відповідним чином організувати цю систему, забезпечити її необхідними людськими, технічними та фінансовими ресурсами, а також конкретизувати потреби відносно до розвитку та вдосконалення діяльності.

Створення на національному рівні системи інтегрованої оцінки ситуації

Важливим напрямком діяльності є зміцнення здатності розпізнавати внутрішні загрози у напрямку посилення вміння вживати ефективні дії для передбачення цих загроз та нейтралізації негативних явищ та процесів. Створення на національному рівні системи інтегрованої оцінки ситуації дасть можливість урухомити механізми моніторингу рівня реалізації Стратегії та коригування її положень, з огляду на зміни у безпековому середовищі. Ефективне реагування на динамічні політичні, економічні, соціальні та технологічні зміни є критерієм результативності системи внутрішньої безпеки з точки зору виявлення, ідентифікації та попередження загроз та джерел ризику. Це має теж прямий вплив на боротьбу зі злочинністю, зважаючи на врахування даних кримінальної розвідки при оцінці ситуації.

Розвиток здатності виявляти зовнішні джерела ризику та загроз

Ще одним пріоритетним напрямком є ​​зовнішній вимір національної безпеки, який стосується джерел ризику, загроз та можливостей, що виникають за межами держави або мають наднаціональний характер. У сучасному мережевому та взаємопов’язаному світі, у якому співіснує значна кількість міжнародних, державних та недержавних суб’єктів, ризик швидкого виникнення, поширення та впливу загроз є особливо високим. Саме тому органи державної влади повинні володіти актуальною інформацією про міжнародну ситуацію в контексті викликів та загроз. Розвиток розвідувальних спроможностей у цій сфері є необхідною вимогою для ефективної підтримки керівництва держави у досягненні основних цілей національної зовнішньої політики та запобігання і боротьби із зовнішніми загрозами.

Запропонована система інтегрованої оцінки ситуації повинна базуватися на сучасних технологіях, які дозволяють максимально оптимізувати процес отримання та обробки інформації шляхом використання систем на основі штучного інтелекту, що підтримують підготовку готових аналітичних продуктів для потреб посадових осіб, які приймають рішення. 

Розвиток, застосування та вдосконалення інструментів, методів та прийомів, заснованих на новітніх інформаційно-комунікаційних технологіях

Образ світу, що зароджується у свідомості сучасної людини, все більше формується електронними засобами масової інформації. Інтернет та соціальні медіа впливають на прояви поведінки, включно з негативними та такими, що порушують громадський порядок або загрожують національним інтересам. Сьогодні медіа-хаос та потік інформації можна частково контролювати за допомогою широкомасштабних автоматизованих ІТ-систем, що підтримуються штучним інтелектом. Глибинні (deep web)  та приховані (dark net) мережеві сегменти Інтернету повинні бути предметом особливої уваги спеціальних служб. Це означає необхідність системних та організаційних рішень для забезпечення ефективної розвідувальної діяльності в інформаційні сфері та кіберпросторі.

Формування свідомої відповідальності посадових осіб, які приймають рішення, за національну безпеку

Розвідувальні служби служать народові, представниками якого є вищі органи державної влади. Зі свого боку представники цих органів несуть відповідальність не лише за ретельне здійснення своїх повноважень, згідно із законом, але й за правильне використання оцінок, аналізів та іншої інформації, що надається розвідувальними службами. Навіть найбільш точна розвідувальна інформація може бути змарнована, якщо посадові особи, які приймають рішення, будуть нехтувати, неправильно використовувати або маніпулювати нею. Неповага цих осіб до зусиль, докладених розвідувальними службами, очікування спрощеної картини ситуації та проста екстраполяція аналітичних даних на рішення, а також конформізм з боку керівництва розвідки щодо очільників держави, може зруйнувати зусилля, спрямовані на формування розвідки третього покоління. Співпраця між органами державної влади та розвідувальними службами має ґрунтуватися на взаємній повазі та взаєморозумінні, відмові від спокуси нав’язувати власну думку та від підігрування один одному на шкоду інтересам національної безпеки. Ключовою умовою в цьому є повна деполітизація системи керівництва розвідувальними службами та визнання верховенства національних інтересів над партійними, клановими чи будь-якими іншими інтересами.

[1] National Security Strategy. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nssarchive.us/NSSR/2010.pdf

[2] Global Trends: Paradox of Progress. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.dni.gov/files/documents/nic/GT-Full-Report.pdf

[3] Один із засновників та голова правління аналітичного центру - Гжегож Малецький, колишній керівник Агентства розвідки Республіки Польща. 

[4] Wywiad 3.0, czyli służby wywiadowcze w czasach globalnego przyspieszenia. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://fibis.pl/zagadnienia/wywiad-3-0-wyzwania-i-zadania-sluzb-wywiad…

[5] Інфосфера — глобальна інфраструктура електронних засобів зберігання, обробки та передачі інформації разом із програмним забезпеченням, організаціями та персоналом, який  забезпечує їх розробку та експлуатацію.

[6] Краудсорсинг - передача певних виробничих функцій невизначеному колу осіб (на підставі публічної оферти, без укладання трудового договору).

[7] Глибинна (невидима чи прихована) мережа – це частка всесвітньої мережі Інтернет, вміст якої за жодних обставин не індексують стандартні пошукові онлайн-системи.

[8] Прихована (темна) мережа - це частка всесвітньої мережі Інтернет, доступ до якої можливий лише через певне програмне забезпечення, налаштування чи авторизацію, часто з використанням нестандартних комунікаційних протоколів та портів. Часто використовується для проведення незаконної діяльності (наприклад, для продажу зброї, фальшивих документів чи наркотиків).

5 09 2019

https://www.niss.gov.ua/news/statti/rozvidka-u-khkhi-stolitti-novi-realii-novi-vikliki