www.ji-magazine.lviv.ua
Сергій Шергін, доктор політичних наук
Ядерний фронт: що відбувається в країнах Азії і чого чекати від Китаю
Через військове загострення між Індією та Пакистаном,
союзником Китаю, актуальнішим може стати питання забезпечення більш широкої
безпеки в регіоні. Велике значення в цьому контексті мають територіальні
суперечки Китаю з іншими азійськими країнами, зокрема в Південно-Китайському
морі. Про загрози регіональній безпеці в
країнах Азії розповів доктор політичних наук, професор
Національної академії державного управління та колишній співробітник
Дипломатичної академії України Сергій Шергін.
Азійської безпеки як такої не існує - тобто немає системи
регіональної безпеки, на відміну від, скажімо, Північноатлантичного альянсу. Ми
бачимо відсутність будь-якої регіональної чи субрегіональної системи безпеки в
усій Азії - від Туреччини до Японії. Ситуація в Азії дуже складна: вона фрагментована, різноманітна, оскільки питання безпеки
охоплює декілька осередків напруги.
Відносини між окремими країнами цього величезного регіону
неоднозначні. Деякі країни товаришують і мають відповідні договори про захист
безпеки, про розмежування кордонів, як, наприклад, В'єтнам і Китай, які
нещодавно підписали документи про морські та суходільні кордони. Але водночас
навіть наявність цих документів не гарантує безпеку в цьому регіоні і в
відносинах країн-підписантів.
Наприклад, В'єтнам має свої інтереси щодо Парасельських
островів, як і Китай. Тому між ними час від часу відбуваються суперечки, які
доходять до збройних конфліктів, взаємних обстрілів.
Китай є агресором щодо Індії - він захопив 25 тисяч
квадратних кілометрів на спільному кордоні ще наприкінці 1950-х - початку
1960-х років. Тож Китай є антагоністом Індії, бо, зокрема, розуміє, що мав би
повернути захоплену територію - ця проблема є у двосторонніх відносинах.
Індійці мають, як то кажуть, довгу пам'ять.
Також Китай є союзником Пакистану і облаштовує в країні
морські порти, постачає зброю. Пакистан має з Індією конфліктні відносини,
оскільки на територію Кашміру претендують обидві країни, а Пакистан контролює
Західний Кашмір. Також суттєвою проблемою є те, що Пакистан - ісламська країна,
а народ Індії сповідує переважно інші релігійні вірування.
Є, звісно, і проблема Корейського півострову. І навколо
ядерної програми КНДР ведеться велика геополітична гра, оскільки Трампу потрібна підтримка своїх виборців, і він намагається
здобути "перемогу", вирішивши питання, яке турбує і Китай, і Росію,
та інших.
Архіпелаги Південно-Китайського моря є спірними територіями між багатьма
країнами: Малайзією, В'єтнамом, Філіппінами, Китаєм, Південною Кореєю та
іншими. Південно-Китайське море, яке в регіоні називають Східним морем, - є
причиною конфліктогенної ситуації в Південно-Східній
Азії, так як Китай претендує на те, що це внутрішнє китайське море. Ескалація
можлива, але я думаю, що ми не побачимо використання Китаєм ядерної зброї проти
своїх "маленьких" сусідів, деякі з яких немаленькі: Індонезія має
260-мільйонне населення, В'єтнам - майже 96 мільйонів.
Китай - це регіональний лідер і ядерна держава. Будь-яка інша
країна цього регіону фактично не може чинити спротив Китаю. Японія дотримується
нейтралітету, хоча свої власні інтереси щодо Південно-Китайського моря вона
також має.
Тому суб'єктами конфлікту в Південно-Китайському морі є Китай
і В'єтнам, який має розвинену військову галузь. Але сили все одно абсолютно
неспівставні. Китай має найбільший флот у Тихому океані - за кількістю кораблів
йому поступається навіть флот США.
Однак Китай, мені здається, не наважиться на конфлікт з
будь-якою країною регіону - хоча б тому, що є членом Ради Безпеки ООН. За
В'єтнам можуть вступитися Сполучені Штати - вже не одна американська делегація,
в тому числі військова, відвідала Соціалістичну Республіку В'єтнам. Я працював
у В'єтнамі дипломатом майже п'ять років і спостерігав за відносинами цієї
країни з Китаєм з моменту зародження цих конфліктогенних
ситуацій. Зараз США обіцяють В'єтнаму допомогу з логістикою і постачання
засобів захисту подвійного призначення. Думаю, це зупинить Китай.
Військові бази США в Японії, на Гуамі
та в інших місцях є стримуючим фактором для будь-якого потенційного агресора.
Китайська експансія має передусім торговельно-економічний характер. Китаю
набагато вигідніше мати торговельні відносини, ніж воювати з будь-якою країною
регіону. Можна застосовувати м'яку силу - тобто дипломатію, економічний і
соціокультурний вплив, адже в Південно-Східній Азії є понад 50 мільйонів хуацяо (вихідці з Китаю, що проживають в інших країнах, -
"Апостроф"). Тобто я не думаю, що Китай, будуючи військові бази на
штучних островах, серйозно комусь загрожує. Для Китаю це своєрідний захисний
пояс. Це маленькі острови, великих баз там не збудуєш.
7 03 2019
https://apostrophe.ua/ua/article/world/asia/2019-03-07/yadernyiy-front-chto-proishodit-v-stranah-azii-i-chego-jdat-ot-kitaya/24194
|