www.ji-magazine.lviv.ua

Василь Воскобойник

В останні роки в українському суспільстві точаться суперечки навколо того, як треба розвивати країну та правильно її реформувати. Розмов, як завжди багато, а дій ні. Українці вже звикли до обіцянок політиків, що після виборів забувають про виборців та п’ять років займаються своїми справами. Яким чином вийти із цього замкненого кола і чи можливо це взагалі? Тут нам допоможе приклад сусідньої Польщі, яка за останні 25 років перетворилася на економічний локомотив Східної Європи, який приваблює багатьох українців. На мій погляд, розвиток сучасної держави потрібно починати з людей, а не з економіки. Бо тільки модернова нація зможе побудувати сильну економіку та розвинути багатобарвну культуру.

З самого початку 90-х років, коли Польща була бідною державою, із ВВП, який складав одну третину від українського, тамтешні уряди зіштовхнулися з проблемою масової міграції поляків у розвинуті Західні країни. Отже, відразу стало зрозумілим, що треба не тільки займатися інвестиціями в економіку, розвитком інфраструктури, реформою державного управління тощо, але в першу чергу потрібно змінювати відношення держави до людини, розвивати в суспільстві  підприємницькі навички та толерантність. Крім того, в сучасному світі неможливо робити ставку на побудову національної держави  — це є абсолютна утопія, особливо в умовах зменшення народжуваності. Потрібно залучати до себе кваліфіковану робочу силу, створювати передумови для її інтеграції в суспільстві,  пояснювати місцевим мешканцям користь від працюючих іноземців. Крім цього, робити все можливе для того, аби зменшити відтік громадян за кордон. Для цього потрібно створювати податкові стимули, зокрема зменшувати навантаження на малий бізнес, транслювати в суспільство образ майбутнього України, щоб молодь хотіла жити, працювати та народжувати дітей в себе вдома. Все це абсолютно реальні кроки, які за 10-15 років можуть змінити ситуацію в країні.

Що і демонструє нам польській приклад. На сьогодні в Польщі живуть 400 тис іноземців, що мають дійсні посвідки на довгострокове перебування і їхня кількість збільшується з кожним роком. З них майже половина (199 тис) – українці. Також є багато білорусів, німців, росіян, в’єтнамців, індійців, китайців. Все це вказує на те, що Польща побудувала толерантне суспільство, яке приймає у себе чужинців, дає їм можливість працювати та жити. І в кінцевому підсумку, працювати на польську державу та її добробут. Місцеві мешканці спокійно відносяться до іноземців та дуже добре розуміють їхню користь. Для зміни відношення поляків до іноземних робітників знадобилися роки, адже Польща останні півстоліття була моноетнічною державою, в  якій були відсутні традиції поваги та сприйняття інших культур, релігій та націй. Але ж вдалося змінити цю тенденцію за досить короткий відрізок часу. Громадянам пояснили прямий зв’язок між залученням іноземної робочої сили та підвищенням їхнього добробуту.

У рейтингу Expat Annual League Table 2019 Польща посіла 13-те місце серед країн, в які іноземцям варто приїжджати для працевлаштування та проживання. Польща випередила в рейтингу такі країни як Велика Британія, Ірландія, Франція, Швеція, Малайзія, Таїланд, Індонезія, Гонконг, Індія, Мексика, США. Рейтинг склали на основі опитування понад 18 тисяч експатів з усього світу — осіб, які тимчасово або на постійній основі проживають або отримали громадянство в іншій країні, ніж де були народжені. Оцінювалися, зокрема, такі показники як якість життя, політична стабільність, фізичне та психологічне благополуччя, відкритість та гостинність суспільства, можливості для особистісного розвитку та кар’єрного росту. Нещодавно польський уряд затвердив документ під назвою «Міграційна політика Польщі», в якому окремо зазначено, що політика держави повинна зосередитися на нинішніх проблемах ринку праці, і у найближчому майбутньому Польщі може знадобитися значне збільшення пропозиції робочої сили.

Проте не тільки трудовими мігрантами опікується уряд Польщі. Робиться все можливе для того, аби зупинити відтік своїх громадян, особливо молоді, за кордон. Зокрема розробляються економічні стимули. Польська держава з 1 серпня 2019 року звільнила молодих поляків до 26 років від сплати податку на доходи фізичних осіб (PIT). Від сплати 18% податку на доходи фізичних осіб звільнятимуться працівники, річні доходи яких не перевищуватимуть 85 тисяч 528 злотих. На практиці це означає, що при доходах 7 127 злотих (1738 євро) брутто/місяць податок не стягуватиметься. Очікується, що такою пільгою скористається понад 2 млн молодих працівників і це стимулюватиме їх залишатися вдома. Чим не приклад для України, молодь якої їде за кордон і не бачить майбутнього вдома?

Отже, якщо Польщі вдалося, то чому не вдається Україні, яка має ще більший потенціал розвитку? Проблема в тому, що з одного боку українські уряди можуть змагатися між собою тільки у ступені корумпованості та некомпетентності. Але це не головне. Набагато гіршим є те, що вищі чиновники держави роками демонструють суспільству, що вони тільки прикидаються патріотами країни, а насправді гроші тримають за кордоном, дітей вчать на Заході, нерухомість купляють також там. Люди це все бачать і тому не вірять словам та обіцянкам можновладців та потихеньку збирають речі їхати за кордон. Змінити цю ситуацію можна вже після парламентських виборів, якщо на то буде політична воля нового керівництва України. Приклад Польщі демонструє, що  ставка на людину працює і приносить державі неабиякий зиск та процвітання в найближчому майбутньому.

15 07 2019

https://hvylya.net/analytics/economics/stavka-na-ljudej-abo-chomu-polshhi-vdalosja.html