www.ji-magazine.lviv.ua
Володимир Єрмоленко, український філософ, есеїст, перекладач
Нове братерство, нове співчуття
(трохи фантазій про те, яким є (і буде) ХХІ століття)
19е століття було століттям долання
релігії і пошуку її замінника (про це мої "Плинні ідеології").
Головна вісь століття – рух від релігії до секуляризації. Хитрість у тому, що в
цьому русі суспільства продовжували імітувати старі релігійні структури, ідеї
та символи віри
20е століття входить із Ніцшевим Gott is
tot, що означає: тьмяніє не тільки релігія, а й усі
її замінники. Уся складна інфраструктура космічної турботи. Після цього людина
почуває себе в світі екзистенційно самотньою.
Відчуття самотності пронизує культуру fin de siècle і модернізму.
Зник старий світ божественної турботи, божественної "Покрови". Людина
– це істота-якій-загрожують. Яку ніхто не захистить. Завдання мінімум - вижити
у зовнішньому космосі, а максимум - реалізувати свій внутрішній космос. Складний
рух від виживання до самореалізації (піраміда Маслоу і тд)
- це історія ХХ століття, передусім його 2-ї половини.
цінності саморелізації
і самовираження сьогодні - це бажана ціль для багатьох суспільств. Але вже
зараз цінності «максимуму самореалізації на мінімумі простору» входять в кризу.
Індивідуалізм і розмаїття йдуть так далеко, що створюють мільйони маленьких
світів, які замикаються на собі. Зникає "космос", який все об'єднує.
Індивід уже не самотній, як на початку ХХ століття (він постійно в комунікації)
- але неймовірно слабкий, і, зрештою, нікому не потрібний. Приходить криза
індивідуалізму
паралельний тренд: 2-а половина ХХ
століття пройшла в суперечці між свободою і рівністю, тобто лібералізмом і
соціалізмом. Лібералізм переміг у 1989. Але у цій битві забули про іншу
цінність Французької революції: братерство. Братерство - це про ідентичність,
відчуття безпеки, групову солідарність. Понад півстоліття ігнору
призводять до того, що братерство сьогодні здійснює великий реванш. З усіх
флангів (навіть лівого) ми чуємо відродження дискурсу ідентичності (про це з
жалем і трішки спрощено пише Фукуяма в Identity)
але «братерство» ХХІ століття – це не
тільки популізм, новий націоналізм, поляризація, ксенофобія і інші негативні
штуки. Це також шанс на нові і гнучкі солідарності. Пошуки людьми своїх
«вибіркових спорідненостей» (Ґете). Але вже не тільки
для самореалізації чи самовираження, а й для спільних результатів, спільних big things. Індивід, який відчув
себе занадто маленьким і слабким, знаходить себе у великих і маленьких
спільнотах. Наш Майдан був теж про це.
З нового братерства може виникнути
«просвітництво 2.0». Якщо «просвітництво 1.0» було про дорослішання,
інтелектуальний пубертат та «повноліття» (Кант
визначав просвітництво як «здатність користуватися власним розумом»), то
«просвітництво 2.0» - це про вільне творення нових спільнот, що залишають щось
у спадок. Це вже не «повноліття» і пубертат, а
«стосунки», «шлюб», «діти» і т.д. Це навіть уже не
«братерство» (чи "сестринство"), а «родинництво», familyhood.
Здатність великих груп людей брати спільну відповідальність за результат,
зокрема й своїх нащадків. Тут, звісно, прийдуть кіборги, неолюди,
штучний інтелект – «діти» нової спільноти. Але будь-яка спільна робота на
результат – це вже familyhood
Нове братерство і родинництво
може бути і катастрофою, і спасінням. Може породити світ ксенофобії, а може –
світ співчуття.
Наслідком індивідуалізму стає
загальна байдужість (кожен «у своєму світі»). Тому великим прагненням ХХІ
століття буде подолання байдужості
Ключовою цінністю тут буде не тільки
свобода і рівність, а й братерство, тобто емпатія. ХХІ століття може бути
століттям руху від індивідуалізму до нової емпатії. І нового співчуття.
28
05 2019
https://www.facebook.com/volodymyr.yermolenko?__tnCdC--VnOk57gRiuup6ref79k3961&
|