www.ji-magazine.lviv.ua

Таша Ломоносова

Українці на польському ринку праці після 2014 року

Починаючи з 2014 року Польща прийняла приблизно 1-2 млн іммігрантів з України. Більшість із них були економічними мігрантами, які приїздили до Польщі, щоб працювати. Ця безпрецедентна для історії сучасної Польщі хвиля імміграції була спричинена високим попитом на робочу силу, відносно легкою процедурою отримання короткострокового дозволу на роботу та проживання, а також початком військового конфлікту на Сході та економічною кризою в Україні. Іммігранти цієї хвилі вирізняються тим, що шукають роботу у різних секторах, не обмежуючись сільським господарством, як це переважно було раніше. Частка зайнятості в аграрному секторі впала, натомість у сфері послуг — зросла з 20% до більше ніж 50%. 

Як зазначають автори дослідження, цей численний потік мігрантів лише неповною мірою відображений в офіційній статистиці країни. Передусім у щорічному національному дослідженні робочої сили (Badanie Aktywności Ekonomicznej Ludności, далі — BAEL), дані якого використовуються при обрахунку складових показників економічного зростання. Причиною цього є маятниковий характер трудової міграції українців — адже BAEL враховує лише тих мігрантів, що перебувають у Польщі більше року¹, — та їхня висока мобільність між регіонами країни. Крім того, іммігранти рідше, ніж місцеве населення, потрапляють до статистичних спостережень. 

Через цю сліпу пляму статистика недооцінює кількість працівників і відпрацьованих годин і, відповідно, перебільшує зростання так званої загальної факторної продуктивності². На рахунок останньої відносять невидиму працю іммігрантів.

Проте для точної оцінки впливу українських іммігрантів у Польщі на зростання її ВВП необхідно володіти інформацією про відпрацьовані ними години, а також їхні характеристики як працівників, аби визначити продуктивність їхньої праці. Автори дослідження спираються на дані дослідження щодо соціально-демографічних характеристик українських мігрантів, які мешкають у чотирьох польських містах: Варшаві, Любліні, Вроцлаві і Бидгощі³.

Як було проведено аналіз

У своєму дослідженні економісти Нацбанку Польщі здійснили спробу перерахувати дані щодо робочої сили, які в офіційній статистиці відображають, по суті, лише дані щодо поляків, включивши до них дані про працю трудових мігрантів з України. Далі ці дані було використано для стандартної процедури обрахунку приросту ВВП, щоб визначити вклад у нього працівників з України. 

Слід зазначити, що тоді як теза про те, що збільшення кількості робітників призводить до зростання економіки, не піддається сумнівам, щодо впливу імміграції на економічний приріст на душу населення та продуктивність праці в такій економіці серед теоретиків точаться дискусії. Згідно зі стандартною моделлю економічного зростання Солоу, зростання кількості населення негативно позначається на показнику ВВП на душу населення через зниження граничної продуктивності праці⁴. Теоретики, які використовують цю модель доповнюючи її категорією людського капіталу, стверджують, що чим більше високоосвічених іммігрантів, тим меншим буде їхній негативний внесок у зростання ВВП на душу населення. Ці тези знайшли підтвердження й у низці емпіричних досліджень, проте зв’язки між імміграцією і вже згаданим показником так званої загальної факторної продуктивності не є однозначними. Імміграція може стимулювати впровадження менш продуктивних технологій, які потребують залучення більшої кількості некваліфікованої робочої сили. З іншого боку, вона може сприяти підвищенню спеціалізації серед працівників, збільшувати конкуренцію на ринку праці і привносити нові ідеї — все це позитивно впливатиме на показник загальної факторної продуктивності. Власне, тому для надійного обрахунку внеску іммігрантів у зростання ВВП так важливо враховувати неоднорідність людського капіталу іммігрантів, а також нерівномірне використання їхніх навичок і знань.

Оскільки оцінка кількості і структури іммігрантів пов’язана зі значною невизначеністю, дослідники провели комплексну перевірку надійності отриманих результатів. Вони зіставили низку альтернативних сценаріїв залежно від різної оцінки кількості мігрантів, їхньої кваліфікації та навичок, а також середнього показника відпрацьованої ними кількості годин і міри невідповідності типу виконуваної ними роботи їхнім вмінням і дискримінації в оплаті праці. 

Скільки українців працюють у Польщі?

Як уже було зазначено, комплексних даних щодо кількості українців, які перебувають у Польщі на заробітках, немає, а є лише фрагментарні дані, що стосуються тих чи інших аспектів їхнього перебування. Дослідники намагалися поєднати доступні дані, врахувавши характерні для них обмеження. По-перше, це дані Міністерства праці, які відображають кількість так званих декларацій про намір надати роботу іноземцеві⁵ та дозволів на працю, виданих іноземним працівникам протягом року. Однак не всі мігранти, що отримали декларацію, зрештою підписують і трудовий договір. Крім того, мігрант має право мати декларації від декількох роботодавців одночасно. По-друге, це дані Прикордонної служби Польщі, які дають загальну картину імміграційних потоків до країни.

Іншим важливим джерелом є дані про кількість іноземних працівників, що сплачують соціальні внески у систему національного страхування. Проте частка іноземців, які працюють у Польщі на підставі цивільних договорів (відтак не сплачують такі внески), залишається високою, що не дозволяє покластися лише на ці дані. Існує також, звісно, і статистика, яку надає Центральний статистичний офіс Польщі, але вона фіксує характеристики населення станом на кінець року⁶, натомість для оцінки економічного зростання важливо мати інформацію про середню кількість іммігрантів на польському ринку праці протягом року.

Автори дослідження зрештою використовують два підходи до оцінки кількості іммігрантів з України, що працюють у Польщі. Згідно з першим підходом, кількість українців була розрахована на основі даних про кількість різних типів віз, посвідок на проживання, виданих іммігрантам, а також даних з опитування щодо середнього часу, який вони проводять у Польщі. Проте цей підхід не враховує осіб, які працювали в Польщі без законних підстав: приїжджали до країни за туристичними візами (як це було до лібералізації візового режиму між Україною та ЄС), а пізніше — за біометричним паспортом (на строк до 3 місяців). За такими підрахунками, середня кількість іммігрантів з України на польському ринку праці зросла з майже 200 тисяч на рік у 2014 році до майже 900 тисяч — у 2018-му. Відповідно, частка іммігрантів серед робочої сили зросла з менш ніж 1% у 2013 році до більш ніж 5% у 2018-му.

Альтернативний підхід ґрунтується на загальнодоступних даних про кількість документів різного типу, що були видані українцям для перебування у Польщі, та на деяких припущеннях дослідників щодо гармонізації цих даних. Цей підхід враховує осіб, які працювали в Польщі без відповідних правових підстав на це (як-от осіб з туристичними візами або з біометричними паспортами). Недоліком такого підходу є можливість подвійного підрахунку тих самих осіб протягом року. Згідно з цією оцінкою, кількість іммігрантів з України, які працювали у Польщі у 2018 році, становила близько 1,1 млн.

Що вирізняє українських працівників?

Проаналізовані авторами дані свідчать про те, що короткострокові мігранти працюють більшу кількість годин порівняно з місцевим населенням, а також концентруються більшою мірою на низькокваліфікованих роботах з низькою заробітною платою. Зокрема, вони часто виконують роботу, що не потребує того формального рівня освіти, який вони мають, а часто і будь-яких спеціалізованих навичок, при цьому продуктивність їхньої праці є значною нижчою, ніж продуктивність місцевих робітників з таким самим рівнем освіти. Лише 8% іммігрантів працюють у професіях вищого рівня кваліфікації (менеджери, спеціалісти у відповідних галузях), тоді як 56% виконують роботи, що не потребують високої кваліфікації.

Нижчою є і оплата праці іммігрантів, при цьому близько 10% різниці у зарплаті з місцевими працівниками на аналогічних посадах та з таким самим рівнем освіти не вдається пояснити впливом конкретних чинників.

Серед іммігрантів з України досить великою є частка молоді: так, у 2018 році 36% робітників-іммігрантів були молодшими за 25 років, тоді як серед польських працівників таких лише 6%. Окрім того, іммігранти в середньому мають кращу освіту: 51% з них мали закінчену вищу освіту порівняно з 35% серед місцевих робітників. Професійно-технічну освіту серед іммігрантів має меншість — лише 11% (в той час як серед польських працівників — третина).

Що праця українців значить для польської економіки

Автори також приділяють увагу тому, який вплив мають ті чи інші характеристики українських трудових мігрантів на ринок праці. Позитивний вплив на нього має освіта заробітчан через поступове заміщення старших іммігрантів з нижчим рівнем освіти молодшим та освіченішим поколінням. Зменшення середнього віку робітників, яке спричинила імміграція, зменшило й сукупні затрати праці (total labour input), адже зарплати молоді в середньому є нижчими.

Вплив же переміщення працівників між секторами праці залежить від структурних змін в економіці країни. За останні 25 років у Польщі цей вплив загалом був позитивним, окрім періоду кризи 1998 року, яка змусила польські фірми-експортери переорієнтуватися з ринків Східної Європи на Захід, що призвело до високих показників безробіття у 2000-2002 роках; іншим прикладом може бути бум будівельного сектору у 2007-2008 та 2011 роках. У 2014-2017 роках цей вплив був негативним у результаті збільшення притоку в Польщу іммігрантів, які допомогли задовольнити зростаючий попит на менш кваліфікованих працівників. 

Свої обрахунки сукупних затрат праці та частки, яку в них становить праця іммігрантів, дослідники врешті застосовують для перерахунку складових показників зростання ВВП. Отже, до 2014 року вплив імміграції на зростання ВВП Польщі залишався незначним (нижче 0,1 відсоткового пункта) і відображав зайнятість трудових мігрантів з України у сільському господарстві. Проте з 2014 року внесок затрат праці іммігрантів у динаміку ВВП став важливою частиною потенціалу економічного зростання. За період 2014-2017 років він зріс з 0,3 до 0,8 відсоткового пункта. Відтак, якщо внесок затрат праці робітників-іммігрантів до польського ВВП за весь період 1995-2018 років склав 3% (порівняно з 18% польських працівників), то в останні роки економічного піднесення у Польщі він досяг максимальної позначки 15% проти 23% внеску поляків. Загалом у період 2014-2018 років праця українських мігрантів сприяла зростанню польського ВВП приблизно на 11%⁷.

Цікаво, що у 2017 та 2018 роках темпи приросту трудових затрат (labour input) іммігрантів перевищували аналогічні показники для польських працівників, які зменшувалися на тлі рекордно низького рівня безробіття у країні (зі зростанням економіки збільшується кількість робочих місць, проте населення більше не стає), стабілізації рівня економічної активності та старіння населення. Це означає, що протягом останніх років українські робітники дозволили Польщі стабілізувати надходження трудових резервів (вони лишалися лише дещо нижчими за ті, що були в період останнього економічного піднесення в 2005-2007 роках), а відтак зберегти стабільні темпи зростання економіки. Внесок праці іммігрантів у період 2014-2018 років перевищив навіть внесок деяких інших джерел зростання, як-от інтенсивніше використання виробничих потужностей. 

Коректний обрахунок внеску праці іммігрантів є важливим для оцінки зростання продуктивності економіки в цілому. Обрахунки, представлені у цьому дослідженні, демонструють, що якщо відкоригувати трудові затрати, врахувавши затрати праці іммігрантів, то внесок загальної факторної продуктивності до польського ВВП становитиме лише близько 16%. Це свідчить про те, що недавнє зростання польської економіки було насправді набагато більш трудомістким, ніж це інтерпретували раніше.

Чи замінять українців роботи?

Попри те, що зростання імміграції українців до Польщі було важливим фактором динамічного росту її економіки в останні роки, наявні масштаби приросту трудових мігрантів до країни не обов’язково зберігатимуться у майбутньому. У 2018 році вперше з 2014-го притік нових іммігрантів сповільнився. Старіння населення є проблемою не лише для Польщі, а й для України, що впливає на чисельність та структуру потенційних трудових мігрантів. Крім того, існує ризик перетікання української робочої сили на заробітки до інших країн Європейського Союзу, що можуть запропонувати кращі умови та оплату праці, у разі, якщо легальні бар’єри до працевлаштування у цих країнах будуть спрощені. Суттєві кроки на шляху до цього вже зробила сусідня до Польщі Німеччина, де з 1 березня 2020 року набуде чинності закон, який має на меті сприяти імміграції до Німеччини кваліфікованих робітників⁸.Про можливі наслідки та перспективи цього закону для українських трудових мігрантів читайте у матеріалі Марини Ларіної.

Автори дослідження пропонують досить своєрідну відповідь на цю проблему — закликають аналізувати, якою мірою автоматизація та роботизація виробництва можуть замінити собою працю іммігрантів. 

У цьому матеріалі ми прагнули поділитися з вами лише основними знахідками цього дослідження. Аби детальніше ознайомитися з його методологією та відповідними підрахунками, будь ласка, зверніться до англомовної публікації драфту статті або до презентації результатів дослідження польською мовою.

24 01 2019

Примітки

https://politkrytyka.org/2019/12/24/11-zrostannya-vvp-polshhi-zabezpechyly-ukrayinski-migranty/