www.ji-magazine.lviv.ua

Умар Хак, директор Havas Media Labs

Сьогодні я бачу, як дуже багато американців кажуть щось на кшталт: «Коронавірус означає “Медікер” для всіх!». І мені стає смішно. Вони не помиляються. Але вони також і не мають рації. Коронавірус таки дає нам кілька важливих уроків. Але вони набагато, набагато ширші, ніж оцей. Що це за уроки? Дозвольте мені виділити три.

Коронавірус — це насправді родина вірусів, які можуть «перестрибувати» на людей. Вони можуть перетинати видовий бар’єр. Як? Механізми досі трохи неясні. Однак здається, що ключовими є різні види негігієнічного контакту: їжа, передача через кров і так далі. Це те, що може сказати вам будь-який коментатор.

Отже, поточний спалах коронавірусу почався на ринку «мокрої їжі» у місті Ухань, де продавалася риба та птахи (а серед них і кажани), яких забивали та різали на місці. Я виділяю кажанів, оскільки вони є ключовим підозрюваним у цій загадці. Але причинність тут досить ясна. Ось як її можна сформулювати.

Місто бідних людей. Ринок у цьому місті. Там продаються види м’яса, яке бідні люди змушені їсти. Кажани, птахи та риба різних видів, які багаті люди на Заході вважають досить огидними. Ось вам крихітний факт від людини родом зі Сходу: бідні світу цього не їдять огидну їжу тому, що вона їм подобається — нам усім хотілося б їсти стейки і фаст-фуд з Макдональдса чи ходити на вишукані обіди в  ресторани з мішленівськими зірками — вони їдять це тому, що мусять. Отже. Ринок бідних людей у бідному місті, де продають їжу низької якості, яку забивають і шматують у негігієнічний спосіб — адже це насправді єдиний спосіб для бідних людей поїсти м’ясо.

Чи ви вже помітили тут зв’язок? А мали б.

Першою справжньою причиною спалаху коронавірусу є бідність — як це було у всіх глобальних пандеміях. Що сталося б, якби всі ті люди в тому бідному місті могли дозволити собі їсти, як європейці, або навіть, скажімо, американці? Та передача від кажана, чи птиці, чи риби до людини, мабуть, не відбулася б. Що було б, якби Китай міг дозволити собі гідні стандарти харчування? Той перший випадок, нульовий пацієнт, мабуть, ніколи не захворів би. Але Китай досі залишається бідною країною — відчайдушно бідною, загалом. Це також найбільш населена країна світу. З’єднайте бідність та численне населення, і бум! — ви отримали рецепт пандемії. 

Якщо ви справді хочете засвоїти перший урок коронавірусу, то ось він. Ми всі в одному човні. Мільярдна нація відчайдушно бідних людей — це ризик для нас усіх. У соціальному плані це має тенденцію переростати в насильство, будь то фашизм чи авторитаризм. У плані екології бідність — це нездорово, а погане здоров’я поширюється через хвороби. Коронавірус — це яскравий доказ необхідності існування справедливішого світу. (Наголошую: не просто «Медікер» для відносно багатих з глобальної точки зору американців.)

Спробую донести це якомога простішою мовою. Кожна людина на планеті Земля має насолоджуватися гідним доходом і мати достатньо заощаджень, щоб не їсти токсичні речі. Усі народи повинні бути достатньо багаті, щоб регулювати їжу, дику природу тощо. Такі дефіцити загрожують нам усім. Бідність — це глобальна проблема.

Отже, першим благом, яке вкрай нерівномірно розподілене між усіма нами, є гроші. А другим — і саме про його недоступність для багатьох у світі свідчить ситуація з коронавірусом — є медичне забезпечення. Ви, напевно, знаєте, що відбувалося в Ухані, коли там спалахнув коронавірус: влада розпочала негайно зводити лікарні у шаленому, приголомшливому темпі — за кілька тижнів.

Проте лікарня — це не просто будівля. Це система: лікарів, медсестер, ліків, медичних процедур і т. п. І все це не побудуєш за кілька тижнів. На це потрібні роки. Коронавірус розповсюдився саме тому, що ним інфікувалися десятки тисяч в Ухані — бо система охорони здоров’я у місті була в такому жахливому стані, що, можна сказати, її майже й не було. Але йдеться не про те, щоб просто засуджувати Китай: як я вже сказав, це досі вражаюче бідна країна.

То чого коронавірус насправді намагається нас навчити? Давайте чітко сформулюємо цей урок: кожне життя на планеті заслуговує на гідне медичне обслуговування. Кожнісіньке. Тут діє очевидна логіка. Якщо ви — той типовий малоприємний американець, що заявляє: «Ті брудні люди не заслуговують медичного забезпечення», — тобто якщо етична аргументація на користь того, що кожен на планеті заслуговує на медичне обслуговування, не для вас — подивіться на це бодай з прагматичної точки зору. Рано чи пізно почнеться якась хвороба, яка вразить у першу чергу бідних, проте невдовзі заразяться і багаті. Пандемії вчать нас, що медичне обслуговування повинне бути суспільним благом на глобальному рівні.

Нині, у цей переломний момент в історії людства, нам конче необхідно створити щось на кшталт Всесвітньої системи охорони здоров’я. А чому б і ні? Чи ви колись задумувались про це? Однією з вагомих причин, чому її досі немає, є позиція США, які підривали всі соціал-демократичні проєкти останніх восьми десятиліть. Але ви подивіться, до чого брак доступної медичної допомоги призвів у самих США, розколовши та зруйнувавши американське суспільство. Чи справді ми хочемо, щоб увесь світ до цього дійшов? Звісно, ні. Тож хай це буде уроком на майбутнє: до розбудови глобальних інституцій, інституцій по-справжньому класних і радикальних, які б опікувалися кожним життям на планеті Земля, слід поставитися з усією серйозністю. Якби у нас була така Всесвітня система охорони здоров’я, пандемії не були б настільки страшними та небезпечними. Ми всі в одному човні, проте, схоже, досі не розуміємо, що йдеться про речі направду фундаментальні.

І це приводить нас до третього уроку. Припустимо, що коронавірус розповсюдився від людей, які споживають у їжу щось таке, що населення заможних країн Заходу вважає сумнівним. Вони харчуються так, тому що вони надто бідні, аби дозволити собі ту якість їжі, яку ми приймаємо як належне. Що такого у цих нещасних тваринах? Чому ці люди їдять кажанів, диких птахів та морепродукти, які навряд чи вважатимуться їстівними у суспільствах з вищим рівнем життя? Не лише тому, що «вони бідні», але також і з тієї причини, що тваринний світ лишається незахищеним.

Тож третім суспільним благом, про яке нам варто потурбуватися, якщо ми хочемо зробити якісь висновки із розповсюдження коронавірусу, є сама природа. Ми повинні захистити тваринний світ. Ні в кого не має бути можливості, хоч і поневолі, піти й вирізати цілу зграю кажанів чи риби. У заможних країнах Заходу десь так і є: там браконьєрство та риболовля суворо регулюються. Проте у більшій частині світу ситуація виглядає геть інакше. Навіть ті закони, що існують, навряд чи будуть реально діяти в країнах надто бідних, аби забезпечити своє населення необхідним продовольством. 

Отже, стається очевидне. Люди, які є бідними й спраглими до м’ясної їжі, йдуть і ловлять те, що можуть, незалежно від можливих далекосяжних наслідків. Проте цими наслідками є не лише виснаження природних ресурсів — це може призвести аж до пандемій. Отже, без захисту природи та диких тварин кількість пандемій, які часто є зоонозними — тобто такими, що перетинають видовий бар’єр, наприклад, пташиний грип, лямблії, стригучий лишай чи хантавірус — швидше за все збільшуватиметься з ростом людської популяції.

Окрім того, що на сьогодні у нас мала б уже існувати Всесвітня система охорони здоров’я, у нас, напевно, також мала б існувати Всесвітня система харчування та Всесвітнє агентство з питань дикої природи, які б управлялися консенсусно й демократично — можливо, під егідою ООН — аби всі країни могли б між собою домовитися, що, кому і як забезпечити. За браку цих суспільних благ переважає підхід «кожен сам за себе», що зрештою призводить до таких речей як пандемії.

Я казав, що збираюся вказати на три уроки. Але я хочу об’єднати всі три в четвертий. Ось ці три уроки: причинами цієї пандемії є бідність, брак системи охорони здоров’я та захисту природи на глобальному рівні. Тож навіть незначні дії на кшталт того, що кажан вкусив когось або був з’їдений кимось у Вухані, можуть мати катастрофічні глобальні наслідки. Тому всі ми, якщо ми розумні та вдумливі люди, маємо перейматися більш справедливим світом.

Ми всі маємо прагнути до світу, де кожна жива істота має доступ до хорошої системи охорони здоров’я та належної їжі. І достатньо грошей, щоб її придбати. Де суспільство достатньо заможне, щоб регулювати та забезпечувати ці речі. Де люди мають достатньо заощаджень, щоб не довелося без них обходитися. Де люди мають достатньо ресурсів, щоб не споживати в їжу те, що ми самі вважаємо огидним. Наслідки несправедливого світу впливають на всіх нас.

Найкращий спосіб боротьби з пандемією — мати більш здоровий світ. Проте цей урок насправді був би занадто вузьким. Найкращий спосіб боротьби з усіма небезпеками ХХІ століття — від фашизму й авторитаризму до пандемій, соціальної дезінтеграції, ненависті та насильства — це більш справедливий світ.

Чому нульовий пацієнт не мав гідного медичного забезпечення? Чому в якості м’ясної їжі йому довелося їсти щось на кшталт кажана? Чому йому довелося йти на ринок з жахливими санітарними умовами? Тому що ми на багатому Заході створили цей світ, друзі мої. Вони бідні, бо ми багаті. Ми тисячоліттями колонізовували й поневолювали їх. Ми залишили їх без ресурсів для розбудови заможного суспільства, і ми досі це робимо. Яка частина прибутку від iPhone йде Apple, а яка — Китаю? Мабуть, ви розумієте мою думку. Капіталізм невіддільний від колоніалізму, а вони обидва невіддільні від зміни клімату, масового вимирання та пандемій.

Несправедливий світ також є дуже небезпечним. Він неврівноважений економічно, екологічно, соціополітично, психологічно. Якщо я можу підхопити те, чим ти хворієш, то несправедливий світ є найнебезпечнішою річчю з усіх. Але підхопити можна не лише коронавірус, а й всі чуми XXI століття — від фашизму до авторитаризму, до трайбалізму й до бідності як такої.

Проблема коронавірусу не в твоїй системі охорони здоров’я. Річ зовсім не в тобі. Річ у них. У їхній охороні здоров’я, бідності, їжі, ресурсах, неможливості задовольнити базові потреби. Тут ідеться про мільярди людей, яким насправді гірше, ніж тобі. Поки ти не засвоїш цей урок, якщо ти цього не зробиш, ти зовсім нічого не навчишся. Коли ти скажеш: «Я побудую більш справедливий світ», — тоді ти, друже, нарешті зможеш побудувати й більш справедливе суспільство. Але без цього тобі навряд чи це вдасться. Тому що справедливість — це справедливість, принцип, імператив, цінність. Це урок, який нам ще належить засвоїти в нашій зарозумілості та байдужості.

Переклали Катерина Семчук, Таша Ломоносова, Олена Сирбу

17 03 2020

Джерело: Medium

https://politkrytyka.org/2020/03/17/chogo-koronavirus-mozhe-nas-navchyty-pro-te-yakyj-svit-nam-buduvaty/