Олександр Савченко, громадський діяч, економіст

Чому Росія блокує рух Білорусії до Європи?

Чому Росія блокує рух Білорусії до Європи? Відповідь на це питання стане більш зрозумілою з наведеного фрагмента моєї книги «Антиукраїнець».

«Радянський Союз утворився у 1922 р. і був. по суті, радикальною модернізацією Російської імперії. Це була та сама Російська імперія, яку перебудували на засадах марксизму-ленінізму. Отже, щоб зрозуміти природу СРСР треба зрозуміти природу і Російської імперії, і марксизму-ленінізму.

Російська імперія—досить унікальне соціально-історичне явище. Наведу в історичному порядку лише головні складники цього феномену. Історія Росії починається з Московського царства, яке зародилося на території Володимиро-Суздальського та Московського князівств — колоніальної периферії великої держави Київська Русь. Після руйнування монголами Києва у 1240 р. і занепаду Київської Русі вони (монголи) створили посаду великого князя Русі, на початку XIV століття ця посада перейшла до Москви. Цей факт дав підставу деяким історикам називати Московію Монгольською Руссю.

Монголи Золотої Орди за майже триста років асимілювали племена і народи, які вони захопили. Найчисельнішими і найбільш схильними до асиміляції були племена, які жили навколо Москви та інших північно-східних міст-сателітів (колоній) Київської Русі. Після того, як Московське князівство, підсилене Золотою Ордою, просто вирвало і перенесло до Москви митрополичий престол канонічної Православної церкви разом з її керівництвом та інститутами з Київської Русі (України), можна казати, що народилася нова московсько-православна держава — Московське царство. Воно почало захоплювати нові землі та держави, а в XVII столітті захопило значну частину України. І таким чином перетворилося на Російську імперію. Помилково вважати, що Московське царство стало імперією після захоплення Казані у XVI столітті: це було просто повернення московитів (росіян) до своїх джерел. Без України Росія не могла, не може бути і не буде імперією.

Перемога Росії над Україною в той час, на жаль, була закономірною. Тут треба погодитися з видатним французьким соціологом Гюставом Лебоном. який стверджував: «Коли вищі народи досягали апогею цивілізації, вони мали поступитися варварам, які перебували значно нижче за розумом, але мали видатні якості характеру й войовничості, яких занадто витончені цивілізації завжди позбувалися». Такі процеси домінували в Європі у першому та другому тисячоліттях. Народи, які розбудовували потужні армії та вміли й хотіли воювати, завжди підкоряли більш цивілізовані, але мирні народи. Таким чином спадкоємиця імперії Чингізхана Російська імперія в XVII столітті захопила Україну і почала будувати окремішній, московськоправославний світ, основними рисами якого є:

• жорстка централізація:

• покірність народу;

• експансія, вміння і бажання воювати й завойовувати;

• заздрість і ненависть до інших країн, особливо до країн-сусідів:

• схильність до бідності та занепаду.

Перейдемо до марксизму-ленінізму. К. Маркс разом із Ф. Енгельсом розробили базові принципи економічної та політичної доктрини «краху» капіталізму та запропонували світу утопічні ідеї побудови комунізму і його першої фази — соціалізму. Отже, капіталізм має загинути через суперечності між суспільним характером праці та приватною формою розподілу її результатів. Експропріаторів експропріюють, приватну власність на засоби виробництва заберуть на користь пролетаріату, найману працю (експлуатацію) буде заборонено, керувати державами має пролетаріат через диктатуру пролетаріату, самі держави також зникнуть, у світі запанує комунізм. В. Ленін модифікував марксизм: замість абстрактної диктатури пролетаріату запропонував диктатуру комуністичної партії за допомогою червоного терору, особливо проти селянства та інтелігенції. Пізніше Й. Сталін скерував терор проти неросійських і некомуністичних націй та народів. Особливо жорстоко та масштабно — проти українців і кримських татар, а також грузинів, естонців, литовців та латишів.

Отже, після розпаду Російської імперії в 1917 р. вже через декілька років більшовики-ленінці знову силою захопили Україну. Грузію та інші країни. Відбитися від СРСР вдалося лише Польщі, Фінляндії. Литві. Латвії, Естонії. Замість царя росіяни почали молитися Генеральному секретарю Компартії СРСР. а інші народи були змушені надовго замовкнути та чекати свого часу. Звичайно, не всі мовчали. Багато героїв, особливо українців, боролися з Російською імперією протягом усього часу її існування.

Зараз можна перейти до причин розвалу СРСР. Радянський Союз поєднав у собі суперечності імперії і марксизму-ленінізму. Почну з внутрішніх суперечностей.

Головна і фундаментальна суперечність полягала у складі республік та способі їх об'єднання. В СРСР було силоміць змішано всі народи: естонці і таджики, українці і калмики... Ці народи (нації), звісно, сильно відрізнялися за рівнем розвитку, мали різні релігії, нарешті, перебували географічно один від одного на відстані тисяч кілометрів. Майже всі республіки Радянського Союзу хотіли незалежності, а Україна. Прибалтійські республіки та Грузія щорічно народжували героїв, які не

Варто зазначити, що українці домінували серед політв'язнів в СРСР — це добре описав у своїх мемуарах С. Глузман — видатний дисидент і політв'язень СРСР — до речі, єврей.

Але не лише за допомогою сили СРСР тримав республіки разом. Не менш важливим був економічний складник. За необхідності КПРС в окремих республіках підкуповувала і люмпенів, і інтелігентів-колабораціоністів. Причому спочатку фінансовий ресурс влада брала за рахунок експорту українського зерна (паралельно вона знищувала українську націю шляхом цілеспрямованого голодомору — геноциду українців) і безкоштовної робочої сили в численних таборах СРСР (вони також наповнювалися переважно українцями). Пізніше фінансовий ресурс Радянський Союз брав за рахунок експорту нафти і газу з України та Сибіру.

Економічна модель — планова економіка — була настільки неефективною, що за умови падіння цін на нафту і газ вона перестала генерувати економічне зростання та достатні для існування країні- доходи бюджету. Наприкінці 1980-х років минулого століття навіть керівництво КПРС зрозуміло: соціалістична економіка не лише програє ринковій, а й не може прогодувати навіть пролетаріат, не кажучи вже про численні режими держав-сателітів. Тому комуністичні лідери прийняли рішення запровадити елементи ринкової економіки (кооперативи, біржі, навіть малі приватні банки). Далі — більше: вже за декілька років ринкова економіка «створила» великий прошарок переважно молодих людей, незалежних не лише від КПРС, а навіть від держави. І найголовніше: нова економіка потребувала де->далі більшого розвитку демократії. Але демократія була несумісна з конструкцією СРСР — монополією КПРС на владу, насильством і соціалізмом. Демократія дала змогу національно-патріотичним силам самоорганізуватися і розпочати боротьбу за незалежність, — а з часом і здійснити вихід республік із СРСР. Звичайно, не всі вони були готові до самостійності. Найбільш динамічно до незалежності рухалися Естонія. Латвія. Литва і Грузія. Приблизно на рік від них відставала Україна. За Україною — Молдова. Решта республік просто чекали розв'язки.»

12 08 2020

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=2909348169319301&id=1492518334335632