www.ji-magazine.lviv.ua

Леся Поруцька-Сакович

На інавґурації нового президента завжди присутній попередник. Це - традиція, яка демонструє спадкоємність.

Але Трамп у день інавґурації Байдена проведе свій мітинґ і оголосить про висунення у 2024.

Для нього Америка понад усе? Так, але після Трампа.

А тим часом...

Портал The New York Times щойно повідомив:

Палата Представників прийняла законопроєкт про оборонний бюджет у розмірі $741 млрд. переважною більшістю голосів, унеможлививши тим самим вето, яким погрожував Трамп. Це обіцяє потенційні розбірки з Трампом в останні тижні його терміну.

Нижче розповідається про дуууже цікаві й небезпечні Трампові хотєлки, що їх Конґрес відкинув.

НАПІВДИКТАТУРА У США?

У США зараз в самому розпалі процес прийняття Закону про оборону (NDAA), який реґулює основні параметри діяльности Пентаґону на наступний рік, і навколо нього розгортаються баталії не на жарт: Конґрес планує видалити частину тексту, а ще щось - змінити, а чинний президент обіцяє ветувати всі ці зміни, а йому у відповідь обіцяють подолати вето.

Коротше, «кульгава качка» зазвичай так себе не поводить і протягом двох з половиною місяців між виборами й виходом з Білого Дому не встряє у відкриті сутички ані з Конґресом, ані з кимось ще. Проте - не про Трампа. Схоже на те, що він буде щось там підписувати навіть в останню хвилину своєї леґітимности. Проте, в цій епопеї є кілька моментів, які вказують на те, як близько США підійшли до межі, де закінчується демократія й починається диктатура.

Усі ті Трампові контроверсійні заяви - про позитивний досвід незмінної влади в Китаї, приміром, чи про бажання накинути зашморг на пресу, не були екстраваґантними витівками чи «міцним слівцем». Чинний президент не тільки говорив про ці речі, маючи на увазі їхнє практичне втілення, але там, де це йому дозволяли, - діяв таким чином, а де не дозволяли, готувався діяти силою.

Наведемо лише пару моментів з того, що Конґрес вже завернув, і що планував пропхати в останній відрізок свого правління Дональд Трамп. Напевне, ці нюанси законопроєкту скажуть про нього більше, ніж він сам чи навіть його психіятр.

Конґрес «зарубав» рішення Трампа про виведення військ з Німеччини, Афґаністану та інших місць, про що так бурхливо розводився Трамп. Суть цих виправлень полягає в тому, що без схвалення Конгресу, президент не може рухати війська за кордоном - ані вводити їх кудись, ані виводити.

Він може віддати пряме розпорядження голові Пентаґону, але без схвалення Конґресу виконання такого розпорядження буде неможливе як юридично, так і фактично. Юридично, бо воно не матиме остаточної леґітимности, а фактично, бо будь-яке масштабне перекидання військ вимагає відповідного фінансування, якого не буде без схвалення Конґресу.

Проте Конґрес не може просто взяти й відхилити таке розпорядження президента, бо в цілому такі дії лежать у межах його повноважень, і, якщо його законопроєкт відхиляється, то на те мають бути вагомі причини. Протистояння можливе тільки в такому сенсі.

Й тут виявляється, що всі свої рішення щодо виведення військ з Німеччини, Афґаністану, Південної Кореї чи ще звідкись президент теж має обґрунтувати. Тут є логічна послідовність дій, а саме: якщо війська вже опинилися за кордоном, то це могло статися тільки за розпорядженням президента, затвердженим Конґресом. У свою чергу, це означає, що для розміщення цієї кількості військ в цьому самому місці були вагомі підстави, зрозумілі як військовим, так і президентові, а тому й Конґресові. Зворотній процес має відбуватися в такому ж порядку.

У даному випадку, виведення цих військ має ініціювати Пентаґон або, принаймні, якщо ініціятором виявився президент, то Пентаґон повинен дати свій висновок про доцільність таких заходів з погляду інтересів національної безпеки і щодо тих завдань, заради виконання яких війська й опинилися за кордоном США.

 І от виявилося, що по жодному з пунктів, які стосуються виведення американських військ з місць зарубіжної дислокації, Пентаґон не давав ані своїх заявок, ані навіть висновків чи обґрунтувань під рішення президента Трампа. Як це не дивно для США, оголошуючи рішення з даного питання, Трамп керувався двома принципами: «Аз есмь!» і «Бисть по сему!».

Тобто, вирішивши повернути війська з-за кордону, Трамп керувався лише власним бажанням. Але ж так діють або самодержці, на зразок царів, або диктатори. В усіх інших випадках треба дотримуватися процедур, передбачених демократичним фундаментом держави. Саме на цій підставі Конґрес і «зарубав» усе пов'язане з хотєлками Трампа щодо виведення військ. Там пояснили, що можуть повернутися до розгляду цього питання тільки після надання Пентаґоном висновку щодо того, як такі кроки позначаться на безпеці США.

Ба більше, в Конґресі звернули увагу Трампа ще на одне важливе питання, яке чітко ув'язується з цими заходами. Там відзначили, що відповідному комітетові Конґресу досі не повідомили про результати розслідування даних, отриманих від британської розвідки, про те, що російські спецслужби платили в Афґаністані премії за вбивство американських військових. Не отримавши результатів розслідування, неможливо оцінити характеру прямої загрози РФ для США, а коли так - не може бути й мови про виведення військ з місць, де вони протистоять загрозі, яка виходить від Москви.

Але значно цікавішим саме для американців мало би стати положення законопроєкту, яке передбачає передачу озброєнь, техніки і обладнання чисто військового призначення з відання Пентаґону у відання поліції. Зокрема, йдеться про гусеничні бойові машини з озброєнням, про безпілотні комплекси (мабуть, ідеться про ударні машини, оскільки БПЛА для спостереження вже використовуються поліцією) і про такі дрібниці, як бойові гранати, багнети тощо.

Як неважко здогадатися, все це передбачалося використовувати на благо американців на вулицях їхніх міст. Якщо раніше це були кийки та електрошокери, то, напевне, (на думку Трампа) в окремих випадках, поліціянти могли б добивати громадян багнетами. Чи використовувати бойові гранати для розгону демонстрацій.

Якщо хтось пам'ятає знаменитий похід рішучого Трампа з Білого Дому до найближчої церкви, то там військові поклали мордою в асфальт усіх, хто опинився в радіусі одного кварталу від місця цього цирку. А якби це положення було затверджене, військових можна було б і не залучати – поліція могла би просто закидати гранатами усі підозрілі місця й ходи собі спокійно - хоч до церкви, хоч до магазину по молоко.

Ну, і останній момент, на який ми звертаємо увагу, хоча їх там ще кілька. Конґрес відкидає передачу коштів оборонного бюджету на улюблену іграшку Трампа  - «стіну Трампа» на кордоні з Мексикою. Як вже неодноразово доведено, споруда ця безглузда у принципі. Вона не може нікого зупинити, зате сильні вітри валять стіну без особливих проблем. 

Але цей приклад безпосередньо пов'язаний з тим, що викладено вище. Адже виведення військ Трамп арґументує потребою економити кошти оборонного бюджету. Але от виймати майже $ 4 млрд. на “стіну” з того ж оборонного бюджету – нормально, тут не треба економити. І знову все це тому, що йому так захотілося, без вивчення цього питання фахівцями і без їхніх висновків. Трамп діє, як король Франції чи диктатор Ин, за своїм внутрішнім переконанням. Можна тільки уявити, що б він коїв, якби пішов на другу каденцію, навіть якби вона не перетворилася на довічне правління. І от за це проголосувала половина Америки. «Щось пішло не так у данськім королівстві!»

ШКАЛА ПРІОРИТЕТІВ

Трамп нині увійшов в смугу «кульгавої качки», коли президент, який іде, звикле вже не робить різких рухів і немовби відпускає кермо влади на користь органів влади, які залишаються. Ба більше, він не влаштовує якихось битв із Конґресом, але Трамп - може влаштувати.

Предметом полеміки й навіть різких рухів стає Закон про національну оборону (NDAA), про який ми вже писали. Як відомо, Конґрес зробив низку поправок до законопроєкту, які абсолютно не влаштовують Трампа, але ще не проголосував нову редакцію. За планом, це має статися до кінця дня, і, якщо він буде проголосований двома третинами Конґресу, а потім і Сенату, то Трамп не зможе скористатися правом вето, що його він вже пообіцяв застосувати.

Через близьких йому конґресменів Трамп озвучує межі можливого компромісу. В принципі, він готовий погодитися з цілою низкою поправок, але за дві позиції він готовий стояти на смерть. Нам цікава одна з них.

Згідно з виданням The Hill: «Трамп погрожує накласти вето на законопрокт, бо він не включає в себе скасування розділу 230 Закону про пристойність в області комунікацій, закону 1996 року, який надає онлайн-платформам захист від відповідальности за контент, розміщений третіми особами, дозволяючи їм докладати сумлінні зусилля для модерування контенту».

Так-так, йдеться саме про модерування контенту в соціяльних мережах.

Нам невідомо, яким чином це питання було внесене в оборонний законопроєкт, але Трамп зробив це, й тепер готовий стояти на смерть, якщо Конґрес зарубає цю позицію. Щоб усім було зрозуміло, що це таке і чому воно таке важливе для Трампа, The Hill пояснює:

«Трамп, який зациклився на розділі 230 після того, як Twitter почав позначати кориґувальними ярликами його необґрунтовані пости про нібито масове й дуже поширене шахрайство з виборцями, зажадав у кінці переговорів (з Конґресом - ред.), щоб Конґрес додав до тексту Закону NDAA пункт про скасування розділу 230. Проте законодавці по обидва боки проходу (мається на увазі умовна розділова лінія між конґресменами-республіканцями й конґресменами-демократами - ред.) заявляють, що NDAA - це не місце для вирішення технічної проблеми, яка має мало спільного з національною безпекою» .

Конґрес відреаґував таким чином на вимоги Трампа тому, що закон NDAA вже 59 років поспіль вважається обов'язковим, бо він санкціонує десятки спеціяльних виплат і бонусів для військовослужбовців, а також військово-будівельні проєкти та навчальні програми. І, як неважко здогадатися, заруба Трампа із Твіттером, адмін якого або позначав його пости як фейк, або навіть видаляв їх зі стрічки, не має жодного стосунку до цього вузько спеціяльного закону, який реґулює деякі суттєві питання забезпечення національної безпеки.

Причому, самий цей закон дуже часто ставав предметом гарячих суперечок, й доходило до погрози застосування президентського вето, й навіть Барак Обама один раз ветував його. Але завжди суперечки йшли про те, що параметри цього закону розривали бюджет, який не був розрахований на потрібні виплати. Тобто, всі суперечки стосувалися цифр і зводилися до того, що, якщо ви збільшуєте виплати за цим законом, то маєте це пов'язувати з розміром дефіциту бюджету, у протилежному випадку такий законопроєкт не можна випускати у принципі.

Отже, тут ми бачимо помсту Твіттерові за те, що в його адміні опинилися люди зі здоровим глуздом, які, на відміну від чинного президента, напевне, читали Декларацію Незалежности й Конституцію США, де написано, що людей створено рівними, й тому вони однаково рівні перед законом. А це означає, що якщо за фейки вони банять простих користувачів, то і президент США, який погруз у фейках, якщо й не потрапить у бан, що за загальними правилами вже б давно мало статися, то отримає відповідні попередження, що їх побачать усі, хто зіткнеться з його фейком.

І от у зв'язку з цим слід згадати про те, як Трампа цікавить ситуація з епідемією коронавирусу в США. До речі, Твіттер позначав фейки Трампа й на цю тему. Так от, катастрофа, вина за яку лежить на ньому в першу чергу, яка забрала життя вже майже трьохсот тисяч американців, його ніколи так не цікавила. Його більше цікавить те, як його позиціонують у Твіттер. От вам і ґрадації цінностей. Дідові важливіше постити у соцмережі, ніж робити щось, що вбереже життя людей, чиїм президентом він є.

Ну а ми, дивлячись на цю ґрадацію цінностей, можемо порівняти її з тим, що є в нас. Безумовно, становище в країні з економікою й епідемією відоме всім, але преса зараз перетирає топ-новину про те, що в янелоха змінилася хода. Це - головна новина. Хоча з портретом, який поважчав, будь-яка хода зміниться. Отаке-от обрали в них, і в нас - те саме. Коротше, як казав давньогрецький скульптор Фідій: «В руки їм ...», далі не пам'ятаю що, але щось ємне.

(c) “Лінія оборони”