www.ji-magazine.lviv.ua

Геннадій Друзенко

Сьогодні вже можна з великою долею вірогідності стверджувати, що білоруський протест програє (причому як з наголосом на останній склад, так і на передостанній), якщо негайно не змінить стратегію та лідерів. Т.зв. "народний ультиматум" Тихановської, час якого сплив сьогодні, – радше жест відчаю, аніж дієва стратегія перемоги.

Очевидно, Лукашенка скинуть з трону вже інші білоруські провідники. Які не побояться ослухатись європейських лідерів і замарати руки в крові. У своїй і чужій. Які не побояться заради свободи узяти в руки зброю. Яким правитиме за приклади ірландська ІРА чи південноафриканська «Умконто ве сиво». Які зрозуміють, що їм протистоїть не джентельмен з Даунінґ-стріт, 10, а диктатор-психопат на кшталт Кадаффі чи Чаушеску. Говорити і домовлятись з яким про щось можна тільки з позиції сили.

Я вже наводив в зв'язку з білоруськими протестами цитату з Мандели, яку усі борці з режимом Лукашенка мали б вивчити на пам'ять: «ненасильницький пасивний спротив ефективний, поки ваші опоненти дотримуються тих самих правил, що й ви. Проте якщо на мирний протест відповідають насильством, його ефективність вичерпано. Для мене ненасильство було стратегією, а не моральним принципом; у використанні неефективної зброї немає ніякого морального добра».

Напевно білоруси не читають Манделу. Можливо тому, що його геніальна автобіографія "Довгий шлях до свободи" досі не перекладена російською. Сподіваюсь, вони читають Солженіцина, який російською писав. Так от, в Олександра Ісаєвича в "Архіпелазі ГУЛАГ" є чудовий пасаж, просто звернений до сучасних білорусів. Насмілюсь його нагадати мовою оригіналу:

"Как потом в лагерях жгло: а что, если бы каждый оперативник, идя ночью арестовывать, не был бы уверен, вернется ли он живым, и прощался бы со своей семьей? Если бы во времена массовых посадок, например в Ленинграде, когда сажали четверть города, люди бы не сидели по своим норкам, млея от ужаса при каждом хлопке парадной двери и шагах на лестнице, – а поняли бы, что терять им уже дальше нечего, и в своих передних бодро быделали засады по несколько человек с топорами, молотками, кочергами, с чем придется? Ведь заранее известно, что эти ночные картузы не с добрыми намерениями идут – так не ошибешься, хрястув по душегубцу. Или тот воронок с одиноким шофером, оставшийся на улице – угнать его либо скаты проколоть. Органы быстро бы не досчитались сотрудников и подвижного состава, и несмотря на всю жажду Сталина – остановилась бы проклятая машина!"

Подивіться відео Радіо «Свобода» - таке враження, що Солженіцин писав не про сталінські часи, а звертався до сучасних білорусів!