www.ji-magazine.lviv.ua

Павло Бондаренко

Інфантильність - це не лише відставання у розумовому розвитку. Це прагнення уникнути будь-якої відповідальності. На роботі, удома і в соціумі. Це дорослі дяді й тітоньки, які народжують власних дітей, але самі залишаються за інтелектом та психологією дітьми. 

"Хто з`їв варення?"

"Це не я", - розмазуючи варення по пиці, відповідає дитина. 

Тут так само. 

"Хто обрав це чудо президентом (депутатом)"?

"Це не я. Я за нього не голосував".

Гадаєте, це тільки зараз? Так само навесні 2014 я в Луганську не міг знайти тих, хто голосував за Януковича.

Інфантил має ще одну особливість. Він не хоче вчитися. Він хоче гратися. Здобуття освіти, удосконалення професійних навичок, розширення кругозору - це не для нього. Для нього - "прикольні відосики", концерти "Поющих трусов" та "95 квартала", за які він готовий платити шалені гроші, як маленький хлопчик віддає останнє за копійчаного півника на паличці усі свої кишенькові гроші. 

Яскравий приклад інфантила - Буратіно, який продав буквар за 4 сольдо аби потрапити на шоу. Який закопав усі свої гроші на Полі чудес в країні дурнів. Який свято вірив в існування чудес. Який вважав, що можна якось прожити, не працюючи. 

І який постійно повторював "Шукай дурника".

Їх у нас якраз 3/4 населення. Ті самі 75%. І знайшлися лисичка Аліса, та котик Базиліо, які використали ці якості інфантилів. Саме тому їм підсунули Голобородька замість реального Зеленського. Порошенко казав речі, над якими треба мислити. Зеленський з ними грався у красиву гру під назвою "віртуальна країна".

У цій країні працюють скільки хочуть і як хочуть, а отримують скільки хочуть і коли хочуть. І все безкоштовно: комунальні послуги, ковбаса, медичні послуги та освіта. Або майже безкоштовно.

Нічого не нагадує? Ага, це старий добрий комунізм. Красива казочка. ВІРА, яка сидить в них навіть через 30 років після розвалу СРСР і комуністичної системи.

12 12 2020