www.ji-magazine.lviv.ua

Володимир Шевчук, журналіст

Рік тому Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) з подачі Німеччини та Франції проголосувала за зняття політичних санкцій з російської делегації, введених за анексію Криму. Москві повернули право голосу в організації без жодного зустрічного кроку з боку Кремля щодо окупованих українських територій, що викликало гнівну реакцію офіційного Києва та його найближчих союзників. Хоча пандемія коронавірусу внесла деякі корективи, росіяни продовжують "дипломатичний наступ", намагаючись дискредитувати Україну та підірвати міжнародну підтримку нашої держави. З тактичної точки зору росіян цікавлять, перш за все, "особливий статус" для ОРДЛО, вписаний до Конституції України, а також зняття водної блокади з окупованого півострова. "Апостроф" з'ясовував, які саме засоби політичного тиску Москва використовує, аби домогтися бажаного.

Активізація "Штайнмайєра"

На початку липня відбулася зустріч політичних радників держав-учасників "нормандського формату": України, Росії, Німеччини та Франції. За офіційними даними, Київ на переговорах представляли глава президентського Офісу Андрій Єрмак та міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Рєзніков. Кремль представляв заступник голови адміністрації президента Росії Дмитро Козак.

За підсумками зустрічі Офіс президента Володимира Зеленського обмежився загальними фразами про те, що в Берліні Україна, Франція та Німеччина продемонстрували готовність докласти максимум зусиль для виконання домовленостей "нормандської четвірки", досягнутих в Парижі в минулому році, а російська сторона взяла паузу.

Як з'ясували журналісти німецького видання Der Spiegel, кремлівські емісари зажадали від української влади не пізніше 6 липня подати Тристоронній контактній групі в Мінську проект змін до Конституції, який передбачає надання "особливого статусу" для ОРДЛО. Також в Москві хочуть, щоб Київ якомога швидше перейшов до практичної реалізації так званої "формули Штайнмайєра", згода на яку була однією з умов проведення минулорічного саміту "нормандської четвірки" в Парижі.

Замість "компенсації" російська делегація запропонувала провести черговий обмін "утримуваними особами", запропонувавши Києву узгодити з бойовиками відповідний список бранців.

Москва, здійснюючи тиск на Київ, формально прикривається спільною декларацією учасників "нормандської четвірки", яка була прийнята за підсумками паризького саміту в грудні минулого року. Офіс президента Зеленського, серед іншого, зобов'язався включити "формулу Штайнмайєра" до вітчизняного законодавства, - нагадав у розмові з "Апострофом" керівник Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала.

"Нинішні претензії російських переговірників можуть свідчити про те, що команда Зеленського переглянула своє ставлення до "формули Штайнмайєра". Сподіваюся, на Банковій зрозуміли, що вони зробили помилку, погодившись на неї. Але Росія має меморандум саміту в Парижі, на якому стоїть підпис української сторони. Кремль вимагатиме виконання попередніх домовленостей. Ситуацію трохи "рятує" те, що Німеччина і Франція зайняті подоланням наслідків пандемії коронавірусу, а також проблемами в стосунках в США. Їхнє ставлення до конституційних змін та "особливого статусу" буде нейтральним, хоча в минулому році позиція Парижа та Берліна з цього питання була скоріше нейтрально-негативною для нас", - зазначив Віталій Бала.

"Водні права" кримчан

Вибиваючи великі поступки щодо Донбасу, Кремль одночасно намагається дискредитувати Україну на різних міжнародних майданчиках. Минулого місяця так званий "віце-прем'єр Криму" Георгій Мурадов виступив в режимі відео-конференції на засіданні 43-й сесії Ради з прав людини ООН в Женеві. Там він закликав ООН "розслідувати" водну та енергетичну блокаду окупованого півострова з боку Києва.

Москва постійно намагається провести на такі засідання чергових "представників Криму", але у випадку з паном Мурадовим картина виглядає дещо інакше. Його друга посада - "представник" окупаційної адміністрації Криму при російському президентові Володимирі Путіні. До анексії Криму Георгій Мурадов працював на дипломатичних посадах, в тому числі курирував "гуманітарні проекти" в рамках Росспівробітництва.

Формально Мурадов є заступником окупаційного "глави республіки" Сергія Аксьонова, але фактично він - більш вагома для Москви фігура, ніж уся верхівка кримських колабораціоністів.

Протягом всього часу, який минув після анексії Криму, Георгій Мурадов займається саме зовнішньополітичними спецопераціями, проштовхуючи "російський" Крим в міжнародних організаціях. Відповідно, всі його публічні заяви можуть стати частиною кремлівської дипломатичної гри проти нашої країни.

По-перше, Москва переводить стрілки, звинувачуючи Київ у власних злочинах. У тому числі в масових порушеннях прав людини. Така поведінка є типовою для агресорів та порушників міжнародного права.

Легалізація колабораціоністів

Про скоординовану операцію Кремля в ООН, свідчить і те, що за місяць до виступу Георгія Мурадова в цю ж міжнародну організацію звернулася колишній "прокурор" анексованого Криму, а нині депутат Держдуми Наталія Поклонська. У листі на ім'я Верховного комісара ООН з прав людини вона зажадала розібратися з офіційним Києвом, який нібито "порушує права кримчан", відмовляючи в поставках води з Дніпра.

По-друге, Кремль подібними заявами намагається нагадати про водні проблеми півострова у вигідному для себе ключі, одночасно представивши Мурадова, Поклонську та їхніх колег як би "повноцінними" учасниками політичного процесу.

"Виступи представників російської "влади" Криму або листи Наталії Поклонскої в міжнародні інстанції - це така собі спроба домогтися якоїсь політичної легалізації так званої "влади" анексованого Криму. Причому, абсолютно без розрахунку на те, що офіційні структури ООН дадуть відповідь на їхнє звернення. Такі заяви націлені на російських поплічників в Європі, щоб вони використовували їх в своїх заявах, які в свою чергу можна прокрутити на Russia Today та інших медіа-майданчиках, контрольованих Кремлем", - пояснив "Апострофу" політичний експерт, директор організації "Євразійська демократична ініціатива" Пітер Залман.

Сигнал для тих, хто утримався

По-третє, росіяни, тиснучи на Київ в рамках "нормандського формату", розвивають успіх, якого вони досягли в минулому році в ПАРЄ. Тоді з ініціативи Парижа та Берліна з Москви зняли політичні санкції без будь-яких поступок щодо Криму. Хоча саме окупація та подальша анексія українського півострова стали підставами для того, аби позбавити російську делегацію права голосу на засіданнях Асамблеї.

"Позиція Парижа і Берліна щодо російської делегації в ПАРЄ була такою, що, мовляв, давайте підемо назустріч росіянам, а Кремль у відповідь буде "добре поводитися". Останній рік показав, що такий підхід не спрацював, російська політика не змінилася. Володимир Путін пішов на "обнулення" президентських термінів, ситуація в окупованому Криму та ОРДЛО не покращується. Історія зі зняттям санкцій в ПАРЄ зайвий раз переконала російську владу, що з Кремлем все одно будуть рахуватися, а тому можна й далі гнути свою лінію, демонстративно ігноруючи вимоги цивілізованого співтовариства", - пояснив в коментарі "Апострофу" керівник Інституту міжнародної політики Євген Магда.

МЗС України, нехай зі скрипом, але намагається використовувати проти Кремля міжнародно-правові інструменти, втім росіяни все одно йдуть на крок-два вперед. Бо ініціатива завжди на боці нападника. Кремль чудово пам'ятає, що Захід не став вводити проти Москви нові санкції за відкриту атаку на українських моряків в кінці 2018 року.

Заявами про те, що Київ нібито порушує права жителів Криму чи Донбасу, російські дипломати та політики намагаються впливати на тих держав-учасниць ООН, які зазвичай утримуються під час голосування за "українські" резолюції. В середньому близько 65-70 держав голосують на підтримку Києва, 18-20 (Росія, КНДР, Зімбабве, Венесуела) виступають проти, і ще близько 60-70 делегацій утримуються.

"Світ не є украіноцетрічним. Держави-члени ООН можуть мати власні інтереси і не підтримувати Київ. В тому числі, утримуючись під час голосування за "кримські" резолюції. Причини таких дій криються в стратегічних інтересах конкретних держав. Наприклад, Китай має непросту ситуацію з Тибетом, а тому китайці не можуть голосувати за документи, які всі "засуджують". З іншими державами, які "утримуються", може бути аналогічна ситуація. В цьому контексті проблема нашої дипломатії полягає в тому, що ми не можемо чітко визначити перелік наших інтересів та перелік "червоних ліній", через які ми не перейдемо", - додав Євген Магда.

Кримська "бомба": коли чекати вибуху?

Адміністрація російського президента "бомбить" керівництво ООН подібними заявами з метою звести обговорення кримської проблеми до дебатів навколо другорядних деталей. Вони хочуть говорити про воду, електрику, транспорт, міжнародний туризм в Криму, якого зараз немає із зрозумілих причин. Росіяни спеціально роблять вигляд, ніби ці проблеми або виникли "самі по собі", або ж "з вини України", а не внаслідок кремлівської окупації.

Претензії Кремля з приводу "особливого статусу" для ОРДЛО, постійні вимоги дати кримчанам воду без виведення з півострова окупаційної армії, а також демонстраційна мілітаризація окупованих територій і недавні військові паради в самій Росії можуть вказувати на підготовку Кремля до відкритого вторгнення в Україну .

"Брязкання зброю та паради в російських містах - сигнал, перш за все, спрямований на зовнішніх гравців. Кремль показує, що й далі має намір, якщо не відкрито воювати, але загрожувати своїм сусідам. Відкрите використання регулярної армії проти України (в тому числі для того, аби розблокувати Крим) для Володимира Путіна буде вкрай проблематичним. Принаймні поки що він до такого сценарію не готовий, але ніхто, включаючи самого російського президента, не знає, як зміниться ситуація в найближчому майбутньому", - пояснив "Апострофу" політичний аналітик Олександр Кочетков.

8 07 2020

https://apostrophe.ua/ua/article/politics/2020-07-08/kryimskie-igryi-kremlya-v-chem-riski-dlya-ukrainyi/33821