www.ji-magazine.lviv.ua

Володимир Єрмоленко, філософ, директор з аналітики Інтерньюз-Україна,
головний редактор UkraineWorld.org

В Україні сьогодні ми бачимо активніші голоси тих, хто прагнуть відвернути країну від європейської цивілізації

Є багато спроб визначити, що таке «західна цивілізація» і що таке «європейська ідея». Для мене все зосереджено в кількох словах: це процес звуження простору для насильства.

Це також процес розширення можливостей для якнайбільшої кількості індивідів, громад і бізнесів. Це те, що Дарон Аджемоглу і Джеймс Робінсон у своїй знаменитій книжці Why Nations Fail називають «інклюзивними інституціями». Інклюзивними — значить такими, які прагнуть дати можливості все більшій кількості людей.

Звісно, на умовному «Заході» чи в умовній «Європі» також є насильство, корупція та негідники. Але вся система побудована на те, щоб зменшити їхній вплив. Адже питання корупції і насильства — це питання кількісне. Вони є скрізь — але більше їх чи менше? Звужується для них простір чи розширюється?

Якщо західна цивілізація — це звуження простору для насильства, то сучасна кремлівська політична модель — це розширення простору для насильства. У ній головне — не можливість розвитку, а можливість застосування сили. Можливість комусь «наваляти». У ній замість горизонталі вільних громадян — чіткі вертикалі: «цар» — і раби, «олігарх» — і його прислужники, «церква» — та її фанатики.

В Україні сьогодні ми бачимо активніші голоси тих, хто прагнуть відвернути Україну від європейської цивілізації. Ми в Інтерньюз-Україна та на UkraineWorld уважно за ними стежимо. Це голоси тих, хто ненавидить Захід, США, ЄС. Вони поширюють міф про супермена Сороса, який, мовляв, має контроль над українською владою. Або про Байдена, який, мовляв, хотів звільнення Шокіна тільки через шкурний інтерес і зв’язок з «Бурісмою» (хоча у сумнозвісних плівках Деркача про «Бурісму» — ані слова). Вони звинувачують Захід у пандемії; нашіптують, що США створили цілу мережу біологічних лабораторій в Україні, щоб робити досліди на людях. Вони також стверджують, що вірус створив Білл Ґейтс. Вони люблять слово «геноцид», вживаючи його за будь-якої можливості - мабуть, тому, що не знають його значення.

Будь-яка антизахідна риторика розбивається об одну річ: на «Заході» немає «головного боса»

Хто є рупорами цієї антизахідної пропаганди? Канали Медведчука; колишні регіонали; пропагандисти Коломойського, Шарій і компанія — ще багато хто.

Але проблема в тому, що в цій їхній боротьбі проти умовного Заходу та європейської цивілізації вони не мають що Заходові протиставити.

Бо більшість українців продовжують підтримувати прозахідний вектор не тому, що він «прозахідний», а тому, що він пропонує українцям зрозумілі речі. Зменшення корупції, державу як сервіс, повагу і безпеку, свободу слова і думки, економічну самореалізацію. Можливість власноруч керувати своїм життям.

Будь-яка антизахідна риторика розбивається об одну просту річ: на «Заході» немає «головного боса», який всім керує. Бо це цивілізація множинна; вона спрямована на те, щоб точок впливу і сил було якнайбільше — і щоб між ними народжувався баланс.

«Антизахідники» та «антиєвропеїсти» мислять реальність по-іншому. Їхня матриця — авторитарна, вони мають прості моделі комунікації зі своїми босами — і поширюють цю примітивну вертикальну модель на решту світу. У них всім править Путін (чи Коломойський) — тому вони думають, що у світі всім править Сорос. У них все будується на таємних договорняках і непрозорих схемах — тому вони думають, що так само діють і їхні вороги. У них благодійні фонди — це прикриття для піару, і вони вважають, що за такими законами живе світ.

Але світ живе за іншими законами. Немає ніякого «Сороса», «Байдена» і «Білла Ґейтса». Вони не правлять світом, світом правлять принципи, системи та рівноваги. Складні системи і складні рівноваги. «Сороси» і «Байдени» — вмілі чи невмілі гравці у цих системах. Вони — серфери, які мають зловити хвилю — але самої хвилі вони не створюють.

Західна цивілізація пішла шляхом «відкритого суспільства» задовго до Сороса і задовго до Карла Поппера, автора самого поняття «відкритого суспільства». Бо її логіка, ще від буржуазних революцій XVII-XVIII століття була простою: чим більше людей у суспільстві можуть реалізувати себе, тим краще буде суспільству в цілому.

Тому Фонд Сороса в Україні має безліч здобутків у розвитку освіти, децентралізації, правових ініціатив чи ініціатив громадського здоров’я. Тому ЄС в Україні розвиває малий бізнес і об'єднані територіальні громади. Тому США в Україні розвивають медіа та боротьбу з корупцією. Тому німецькі та шведські фонди в Україні розвивають енергоефективність та відновлювальну енергетику. І так само — безліч інших фондів: канадських, данських, чеських, японських; програми ООН в Україні і т.д.

Вони не прагнуть «зовнішнього управління», бо давно зрозуміли, що по-справжньому управляти можна тільки зсередини. І що найкращий розвиток — той, який йде зсередини. І найкраще мати справу — або й бізнес — з успішними суб'єктами чи країнами, а не з бідними бомжами, які постійно хочуть тебе намахати.

Вони не займаються інформаційними війнами — вони займаються справами. Ненависть та агресія для них — занадто дрібно, занадто несерйозно. Навіщо ненавидіти, якщо можна створювати?

Поки вони створюють, інші ллють бруд. Ну, хай собі ллють. У кожного свій спосіб витрачати своє життя. У кожного свій спосіб гратися в безглуздя.

28 05 2020

https://nv.ua/ukr/opinion/soros-geyts-ta-bayden-yak-v-ukrajini-rozdmuhuyut-nenavist-do-zahodu-novini-ukrajini-50090944.html?utm_campaign=article_heads&utm_medium=heads&utm_source=site