www.ji-magazine.lviv.ua

Єва Іллуз, французька соціологиня

Здоров’я, як стверджував Мішель Фуко, є епіцентром модерного управління, яке він називав «біовладою». З допомогою медицини та психічного здоров’я держава керує, наглядає і контролює населення. Від себе ми можемо додати, що між модерними державами та громадянами існує негласний контракт, заснований на здатності перших гарантувати безпеку та фізичне здоров’я других.

Нинішня криза проливає світло на дві протилежні речі: по-перше, цей контракт у багатьох частинах світу був поступово розірваний державою, яка змінила своє покликання, перетворившись на економічного гравця, повністю захопленого скороченням витрат на працю, дозволом або заохоченням аутсорсингу виробництва (і, між іншим, аутсорсингу ключових медикаментів), дерегуляцією банківської й фінансової діяльності та обслуговуванням потреб корпорацій. Результатом, умисним чи ні, стала неймовірна ерозія сектора публічних послуг. По-друге, для всіх стало очевидним, що впоратися й подолати кризу такого масштабу можуть не корпорації, а держава. Навіть такий гігант, як Amazon, може зробити не більше, ніж пересилати замовлення поштою, та й то з великими труднощами.

«Наслідки зоонозу»

За словами Денніса Керолла, світового експерта з інфекційних хвороб, який працює в США для CDC (Centers for Disease Control and Prevention), національної агенції захисту здоров’я, ми маємо очікувати частішого повторення цього типу хвороб у майбутньому. Це зумовлено так званими «наслідками зоонозу», тобто результатами дедалі частіших контактів між патогенними агентами тваринного походження та людьми. Ці контакти спричинені дедалі більшою людською присутністю в екозонах, які до певного часу залишалися поза нашою досяжністю. Вторгнення в екозони пояснюються перенаселенням та масовою експлуатацією землі (наприклад, в Африці видобуток нафти чи мінералів значно розширився в регіонах, які зазвичай були малозаселені).

Керолл та багато інших (зокрема і Білл Ґейтс та епідеміолог Ларрі Брілліант, директор фонду Google.org) попереджають, що невідомі віруси ще більше загрожуватимуть людському виду в майбутньому. Але ніхто не звертав на це уваги. Нинішня криза — ціна, яку всім нам доводиться платити за брак уваги наших політиків: наші суспільства були надто заклопотані, безупинно переслідуючи вигоди, експлуатуючи землю та робочу силу, будь-де і будь-коли. У пост-коронному світі зоонозні наслідки й китайські ринки живих тварин мають стати предметом стурбованості міжнародної спільноти. Якщо іранський ядерний арсенал перебуває під пильним контролем, немає ніяких підстав не вимагати міжнародного контролю за джерелами зоонозних наслідків. Ділові кола в усьому світі нарешті можуть зрозуміти: для того, щоб експлуатувати світ, потрібно, щоб він був. 

Економіка чи життя? Здоров’я — невидиме підґрунтя ринку

Суспільний страх завжди наражає інституції на небезпеку (усі політичні монстри XX століття використовували страх, щоб позбавити демократію її інституцій). Але новизна цієї кризи в тому, наскільки сильно її переслідує «економізм». Британська модель (згодом сильно розкритикована) спершу полягала в застосуванні найменш нав’язливого методу втручання — самоімунізації (а отже, зараження) 60% населення. Це рішення зводиться до жертвування частиною населення в ім’я підтримки економічної активності. Німеччина і Франція спершу реагували так само, ігноруючи кризу, поки це було можливо. Як зазначив італійський публіцист Джуліано Да Емполі, навіть Китай, який нехтує правами людини, настільки відверто не використовував «економізм» як критерій, на який необхідно зважати в боротьбі проти вірусу (принаймні на перших порах). Дилема безпрецедентна: пожертвувати життям багатьох літніх і незахищених людей — або пожертвувати економічним виживанням багатьох молодих і незалежних. 

Не без іронії виявилося, що саме фінансовий світ, зазвичай зарозумілий і недоступний, упав першим. Це показало, що грошовий обіг спирається на ресурс, який ми вважаємо само собою зрозумілим: здоров’я наших громадян. Ринки живляться довірою як валютою для побудови майбутнього, а виявляється, що довіра ґрунтується на гіпотезі здоров’я. Модерні держави гарантували здоров’я громадянам: вони будували лікарні, навчали лікарів, субсидували медичні дослідження й розробляли системи соціального захисту. Система охорони здоров’я була невидимим підґрунтям, що вможливлювало довіру до майбутнього, яка, своєю чергою, обумовлює інвестиції та фінансові спекуляції. Без здоров’я економічні операції втрачають своє значення.

Отже, здоров’я сприймалося як щось належне. І впродовж останніх десятиліть політики, фінансові центри, великий бізнес були одностайні в просуванні політики, яка різко скорочує бюджети на публічні ресурси, від освіти до охорони здоров’я, у парадоксальний спосіб ігноруючи таким чином, наскільки підприємства отримували вигоду від суспільних благ (освіта, здоров’я, інфраструктура), нічого за це не платячи. Усі ці ресурси залежать від держави й обумовлюють саме існування економічних обмінів. Однак у Франції за останні двадцять років було скасовано 100 тисяч лікарняних ліжок (домашній догляд не може компенсувати кількість ліжок у відділах інтенсивної терапії). У червні 2019 року лікарі та санітари швидкої допомоги влаштували маніфестацію проти бюджетних скорочень, що підривають французьку медичну систему аж настільки, що вона опинилася на межі краху. І це світова тенденція.

У момент, коли я пишу ці рядки, колектив з 600 лікарів оголосив, що подає скаргу на прем’єр-міністра Едуара Філіпа та колишню міністерку охорони здоров’я Аньєс Бузин за халатність (до 14 березня не було вжито ніяких дій). У США, найсильнішій країні в світі, лікарі не можуть знайти маски, щоб захистити себе. В Ізраїлі у 2019 році співвідношення кількості лікарняних ліжок стосовно загальної кількості населення впало до найнижчого рівня за останні три десятиліття, згідно зі звітом, який оприлюднило міністерство охорони здоров’я. Нетаньяху та його уряди, що почергово змінювалися, нехтували системою охорони здоров’я з двох причин: Нетаньяху до кісток неоліберал, який вірить у перерозподіл грошей, здобутих з колективних ресурсів, на користь багатих — у формі податкових пільг; і він ішов на вимоги ультраортодоксальних партій, його партнерів по коаліції, створивши таким чином величезний дефіцит у системі охорони здоров’я. Суміш серйозності проблеми та істерики, з якою розв’язують нинішню кризу, приховала вражаючу непідготованість (нестача хірургічних масок, штучних респіраторів, захисних комбінезонів, ліжок, адекватних засобів догляду тощо). Нетаньяху та величезні юрми політиків по всьому світу поставилися до здоров’я громадян з нестерпною легкістю, тому що не сприймають очевидного: немає здоров’я — немає економіки. Зв’язок між нашим здоров’ям і ринком тепер болісно оголився.

Неминуча линька капіталізму 

Капіталізм, яким ми його знали, має змінитися. Пандемія спричинить несумірні економічні збитки, масове безробіття, застій чи від’ємне зростання, і це вплине на цілий світ — азіатські економіки, вочевидь, мають шанс вийти найбільш сильними. Банки, корпорації та фінансові компанії повинні будуть разом з державою взяти на себе завдання знайти вихід з кризи і стати партнерами в колективній охороні здоров’я громадян. Їм доведеться зробити внесок у наукові дослідження, плани підготовки до надзвичайних ситуацій і масового найму, щойно криза завершиться. Вони мають понести тягар економічної реконструкції, навіть якщо ці колективні зусилля принесуть мало прибутку. 

Капіталісти сприймали як належне ресурси, які надавала держава — освіта, здоров’я, інфраструктура — ніколи не зважаючи на те, що ресурси, які вони віднімали у держави, в кінцевому рахунку позбавлять їх світу, який уможливлює економіку. Це має припинитися. Щоб економіка мала сенс, вона потребує світу. І цей світ можливо побудувати тільки колективно, завдяки внеску приватного сектора у спільне благо. Якщо кризу такого масштабу можуть розв’язати тільки держави, вони не будуть достатньо сильними, щоб зробити це самостійно: потрібно, щоб компанії підтримали публічні блага, якими вони стільки користувалися. […]

Обман неолібералізму тепер викрито — і про це треба говорити голосно і чітко. Епоха, коли всі економічні гравці існували тільки для того, щоб «набити кишені», має закінчитися раз і назавжди. Пріоритетом державної політики мають знову стати суспільні інтереси. І приватні компанії мають зробити внесок у суспільне благо, якщо вони хочуть, щоб ринок залишався можливим підґрунтям для людської діяльності. 

Ця пандемія схожа на трейлер до фільму, який пропонує прев’ю, прообраз, передчуття того, що може статися, якщо з’являться ще небезпечніші віруси, а кліматичні зміни зроблять світ непридатним для існування. У цьому разі вже не буде можливості відстоювати ні приватні, ні публічні інтереси. На відміну від тих, хто провіщує відродження націоналізму та повернення кордонів, я переконана, що тільки скоординована міжнародна відповідь може допомогти протистояти новим ризикам і лихам. Світ невідклично взаємопов’язаний, і тільки спільними зусиллями можна впоратися з прийдешніми викликами. Нам потрібна міжнародна співпраця нового типу, щоб запобігти майбутнім наслідкам зоонозу, вивчати хвороби, впроваджувати інновації в медичне обладнання та дослідження, а також перенаправити значні кошти, накопичені приватними структурами, на загальні потреби. Це умова збереження світу. 

Джерело: Le Nouvel Obs

Переклав Андрій Рєпа

31 03 2020

https://politkrytyka.org/2020/03/31/yakyj-svit-pislya-pandemiyi-bruno-latur-yeva-illuz-zhan-lyuk-nansi/