Михайло Савчин, доктор юридичних наук, професор, Ужгородський національний університет

Після коронАвірусу

Людство вже напрацювало певні механізми, які дають відповіді на те, як подолати наслідки, які прийшли з двома чорними лебедями розвитку людської цивілізації.

Перший чорний лебідь пов’язують із коронАвірусом, і це є доволі очевидним.

От другий чорний лебідь, який пов’язують із енергетичною війною між Саудівською Аравією та Росією, не є таким очевидним. Адже навіть у рамках сучасної ліберально-демократичної економічної моделі її основні проблеми складно було вирішити. Пандемія лише прискорила чергову економічну ресецію чи депресію, якої вже очікували. Про наслідки дізнаємось пізніше.

Але ще раз підкреслюю – людство вже володіє інструментами, яким чином долати цей комплексний виклик і як одомашнити цих рідкісних птахів.

Диджиталізація та соціальні комунікації

Насамперед, це диджитилізація суспільства, яка вже напередодні кризи дала змогу внести значні зміни у ділову практику укладення угод та їхнього виконання. Для них не завжди вже потрібен особистий контакт. Адже укласти угоду можна шляхом обміну листами за допомогою різних способів зв’язку, починаючи від е-мейлу та закінчуючи месенджером. Можна в режимі он-лайн замовити собі послуги чи товари, і така угода може бути виконана у стислі строки.

Здається, не в одного фантаста були передбачення щодо сучасних засобів зв’язку на кшталт Skype, WhatsApp чи Messenger, коли можна вільно спілкуватися на далекі відстані і бачити свого співрозмовника. Дуже часто, коли ми бачили рідних, друзів чи близьких, що занадто багато часу зависали у гаджетах, то думали, що вони асоціалізуються. І такі друзі-товариші були часто об’єктом наших кпинів, жартів чи розіграшів з боку пранкерів тощо.

Однак карантинні заходи та інші обмеження свободи, пов’язані із пандемією, показали іншу сторону медалі цих винаходів людства. Адже ці обмеження значно змінюють соціальні патерни, змінюють характер міжособистісних контактів. Напевно, вони можуть змінити низку ритуалів, які пов’язані із народженням, весіллям та похоронами, які є ключовими у житті будь-якої людини.

Названі речі суттєво впливають на характер і дух соціальних норм, в тому числі і правових норм. Вони можуть служити вагомими чинниками зміни структури суспільства.

Я більше скажу. Багато поведінкових моделей людей під час пандемії, яка ще лише розгортається світом, нагадує деякою мірою поведінку людей під час Чорної чуми 1346-1353 років. Після цієї події доволі різко змінилася структура тогочасного феодального суспільства, пронизаного ієрархією і відсутністю, як тепер модно казати, соціальних ліфтів. Нестача робочої сили призвела до позбавлення сенсу в існуванні інституту кріпацтва, цінувалася робоча сила. Як писали хронікери, прислуга відмовлялася працювати за 12 флоринів у рік і просила за свої послуги 24, а в деяких випадках і 32 флорини. Посилювалася людська свобода та було створено засади вільного ринку. Обличчя світу різко змінилося.

Так і тепер. Як свідчать економічні дослідження, сьогодні рівень життя навіть у Європі та Північній Америці впав за купівельною спроможністю у порівнянні із 1970 роками. Критерієм порівняння тут служить те, який період часу слід працювати людині, щоб купити житло, автомобіль тощо. І така купівельна спроможність значно знизилася. Натомість розрив у рівні доходів між верхньою і нижньою десяткою збільшився, а, за математичними законами, при подальших таких тенденціях цей розрив лише має зростати.

І що ми маємо на виході? Карантинні заходи та інші обмеження прав людини під час пандемії знижують рівень доходів, а більшість людей живе в орендованому житлі, що потім матиме непоправимі наслідки. Обмеження людських прав під час пандемії змушує працездатних жити в ізоляції без роботи, оскільки сучасна структура зайнятості пов’язана насамперед із сферою обслуговування. На певний час система соціального страхування може захистити людей, які не можуть працювати у зв’язку із карантином.

Але наскільки вистачить у людей накопичень та можливостей держави надавати соціальний захист в умовах загального падіння доходів і надходжень від податків у бюджет, невідомо. В Україні такий запас міцності, вочевидь, невеликий і вимірюється декількома місяцями, якщо не менше.

Соціальні структури

© Pawel Kuczynski

Це призведе і до трансформації соціальних структур, і до структури свободи вибору професії та зайнятості. Правила і процедури видозмінюються. Я думаю, що пандемія сукупно із економічною рецесією сприятиме подальшій еволюції якісно нових структур.

Сучасним трендом публічного адміністрування є відносини централізації та ієрархії. Свідченням цього є посилення державного втручання, внаслідок чого спостерігаємо падіння купівельної спроможності середнього класу протягом останніх тридцяти років. Таке втручання є надмірним та невиправданим.

У юриспруденції є розуміння демократичної легітимації правил. Воно полягає в тому, що правила будуть виконуватися принаймні на задовільному рівні, якщо вони засновані на розумній і достатній правовій підставі. І таке втручання не відповідає зазначеним критеріям.

Диджиталізація означає розширення горизонтальних соціальних зв’язків. Недавно у своєму інтерв’ю відома українська журналістка Лариса Івшина озвучила ідею хутора Пантелеймона Куліша як основи соціальних патернів. По суті, ті обмеження, які накладають на нас карантинні заходи, перетворюють соціальну матрицю на своєрідну мережу хуторів. Хоча вже більшість жителів України, як і жителів планети Земля, живуть саме в містах. Але, як на мене, це не той хутір чи то навіть хуторянство, що було предметом насмішок чи навіть стьобу у совіцький період.

Йде мова про подальше поширення і поглиблення урбанізації. Це вже той хутір, який має інтернет, належну соціальну інфраструктуру із відповідними освітніми, оздоровчими, житлово-побутовими та розважальними послугами. А це є основою українського розуміння свободи самодостатності вільного індивіда, який солідаризується із іншими, формує суспільство, організоване у державу.

Добре, що в Україні започаткована децентралізація влади. Незважаючи на збіг прикрих обставин, процес децентралізації слід завершити, адже саме із нею пов’язаний розвиток соціальної інфраструктури громад та регіонів, які інтегровані у національну державу.

Оскільки процес фізичної комунікації між реґіонами та центром згорнувся, на заміну таких традиційних засобів комунікації прийдуть нові.

Які із них на сьогодні можна виділити? З точки зору юриспруденції та соціальних наук, тут на перший план виступатимуть правила і процедури. Ми бачимо, як трансформується діяльність Нової пошти, яка ще до початку цих суперечливих процесів, що можуть послужити джерелом глибокої кризи, виробили низку сервісів, які дозволяють забезпечити процес соціальної комунікації. Це також такі засоби знеособленої комунікації і надання сервісів, як, зокрема, DHL, AliExpress, Joom та інші. Подальша роботизація виробничого процесу та впровадження штучного інтелекту у засоби комунікації та ланцюжки виробництва лише поширить тенденцію до формування мережевої структури суспільства та державності.

Інституційна спроможність держави і перспективи глобалізації

Держава може запроваджувати захисні заходи в умовах епідемії та пандемії. Здійснення цих заходів залежить від інституційної спроможності держави. На початок 2020 року в Україні склався цілком суперпрезиденціалізм, коли вся повнота влади зосереджена у Президента і він несе всю повноту відповідальності за стан справ.

Нагадую, що конституційний конструкт влади в Україні такий: Президент обирається шляхом прямих виборів. Другий уряд Зеленського, який очолив замість Гончарука прем’єр Шмигаль, як і перший, спирається на більшість, основу якої становить пропрезидентська партія "Слуга народу". Як і перший, так і другий уряд формувався за результатами співбесід Президента Зеленського із кандидатами на посаду прем’єра і міністрів. Конституційної процедури парламентського слухання цих кандидатів не було здійснено. Це є міна уповільненої дії, оскільки маємо значне порушення процедури підзвітності і підконтрольності, що є джерелом демократичної легітимності будь-якої влади.

При цьому відставка прем’єра Гончарука була здійснена на фоні виникнення кризових явищ глобального масштабу. Це є свідченням відсутності належної команди у Президента Зеленського і бодай якогось стратегічного мислення. За таких обставин якраз би мали дотримуватися політично нейтральних юридичних процедур, на які відверто начхали. Насправді тут діють сценарії ширшого масштабу. Вони потребують широти горизонту мислення і поєднання artificially соціальних правил і процедур та функції держави стосовно забезпечення сталого розвитку суспільства.

На цьому фоні епоха єдиної Європи ніби закінчується, і мова йде про відродження ролі національних держав. Однак, я ще раз наголошую, що сьогоднішня матриця соціальних зв’язків змінюється і для ухвалення рішення немає потреби фізичної присутності людини у певному місці.

Саме із цим напевно пов’язані в останній час дискусії про здатність Верховної Ради чи то навіть Кабінету Міністрів як колективних органів ухвалювати рішення, оскільки на їхньому засіданні не може бути фізично присутній кворум. З точки зору процедурної демократії створюється враження потенційного колапсу влади.

У цьому відношенні наша Конституція виглядає коравою (зашкарублою), нескурязною (невдалою), негнучкою. Це на перший погляд. Зокрема, Конституція України не передбачає, як німецький Основний закон, функціонування на такі випадки Спільного комітету, який складається на дві третини із числа депутатів Бундестагу (обраних прямим голосуванням) та на третину – із числа призначених федеральними землями представників Бундесрату (звісно, що без застереження про чисельний склад, йде мова про пропорції).

Насправді все впирається у проблему інтерпретації Конституції. Тлумачення юридичних текстів, що, власне, складає методологію юридичної науки (sic!), складає понад двохтисячолітню історію. Я тут не буду говорити про рівень вітчизняної доктрини тлумачення юридичних текстів. Хоча доволі сумну картину демонструє Конституційний Суд щодо рівня тлумачення Конституції.

Тому тлумачити, що таке сесія та особисте голосування, слід через призму форм і методів фіксації особистого голосування та пленарного режиму засідань Ради (статті 82-84 Конституції). Тут є головний критерій, що Конституція та її інтерпретація не можуть бути спрямовані на ліквідацію прав людини та скасування конституційної демократії.

Іншими словами, конституційна демократія не має пожирати саму себе.

Як буде захищати себе конституційна демократія при семіпрезиденціалізмі, коли вже, проголошуючи свою інавгураційну промову, новообраний Президент оголосив, що він перебуває у стані конфлікту із парламентом і збирається його розпустити, я наразі не знаю.

Однак я впевнений, що мережево-центрична структура соціальних патернів з’їсть відому латиноамериканську максиму, яка стала такою модною під час турборежиму, «not the bill without presidential will».

Застосування екстраординарних заходів при цьому не можуть атакувати засади конституційної демократії, вони мають бути спрямовані на національний інтерес. Тому озвучені нещодавні заяви міністра внутрішніх справ Авакова щодо емісії Національного банку та секвестру Державного бюджету є некомпетентними.

Управління державою не є мистецтвом написання водевілів для вар’єте чи складання бізнес-плану для приватної фірми. Як зазначає Майкл Барбер, найголовніший компонент роботи політиків – це реалізація обіцянок. Якщо люди при владі не дотримуються своїх слів, демократія опиняється під загрозою.

Саме свобода, демократія і верховенство права були найкращими інструментами подолання кризових явищ в історії людства підзвітними і відповідальними урядами.

Наголошую, що за будь-якої екстраординарної ситуації парламент і суди діють як постійно діючі органи. І жоден клерк на кшталт т.в.о. керівника апарату Шевченківського райсуду Києва О.В. Моргуна не може видавати цидулку про фактичне припинення здійснення судочинства судом. Це є банальний кримінал.

Оскільки економічна система суспільства зазнає кардинальних змін, то уряду слід замислитися щодо інновацій втручання у ці процеси. Втручання буде виправдано на стимулювання розвитку критичної соціальної інфраструктури загалом, роботизацію, впровадження у виробничий процес штучного інтелекту, поглиблення захисту персональних даних та побудови на основі цього соціальних сервісів. Однак головне завдання – сталий розвиток суспільства, на основі чого має поглиблюватися урбанізація сільської місцевості, з чим я насамперед пов’язую розвиток якісних сервісних служб у гармонії із захистом довкілля і бережного використання природних ресурсів.

За таких умов ми можемо нормально, на цілком конкурентоспроможних засадах інтегруватися у наднаціональні інститути і належно відстоювати національні інтереси.

Ми маємо передати квітучу планету нашим прийдешнім поколінням.

І нехай ці покоління знайомляться із Армагеддоном лише у Святому Письмі.

Люди заслуговують на серенчу (щастя) і відчуття повнокровності життя.

24.03.2020