www.ji-magazine.lviv.ua

Юрій Чернецький, доктор соціологічних наук, кандидат економічних наук

Які саме пострадянські держави включено до числа європейських і піддано аналізу? По-перше, як усім відомо, до «фізико-географічної» Європи входять країни Балтії, Білорусь, Молдова та Україна. Але перші три – Естонія, Латвія й Литва – вже давно перебувають на поки що недосяжних для нас висотах глобального Заходу, «Європи цінностей» (соціально-культурних і суспільно-політичних), тому вони у статті не розглядаються.

Democracy Index 2018 produced by EIU. Author – BlankMap-World6.svg: Canuckguy (talk) and many others (Wikipedia, 2019).

По-друге, нагадаю шановним читачам: «Коли Південний Кавказ включають до поняття Європи, як це сьогодні робиться багатьма міжнародними організаціями, тоді південно-східна межа Європи проходить річкою Араксом напроти Ірану» [Jahn, 2015: p. 21]. Спираюся на цей підхід і відповідно включаю до поняття Європи також Азербайджан, Вірменію і Грузію.

По-третє, наприклад, на офіційному вебсайті НАТО [https://www.nato.int/] неодноразово зазначається, що альянс об’єднує країни двох частин світу або «континентів» – Європи та Північної Америки. Але ж із 1952 року до складу організації входить Туреччина, лише невелика частина території якої належить до «фізико-географічної» Європи. За цією логікою можна стверджувати, що європейськими є й дві пострадянські держави – Росія та Казахстан, чиї політичні проблеми розглядаються в моїй статті.

Так, Росія сьогодні (сподіваюся, не назавжди) уособлює темний, руйнівний, агресивний бік подібним чином трактованої Європи. З її потужного «чорного» силового поля навіть за бажання дуже важко вирватися будь-якій сусідній країні. Але, попри цей факт, що стосується, наприклад, Вірменії, то можна обережно (згадаймо хоча б про невизнану Нагірно-Карабаську Республіку…) припустити: вона протягом двох останніх років розпочала стрімке повернення саме до Європи як ціннісної співдружності.

Для аналізу проблем політичного розвитку перелічених восьми держав застосовую так званий індекс демократії (ІД). Цей індекс, який обраховують фахівці дослідницького центру «Економіст інтеллідженс юніт» (англійська абревіатура – EIU), визначається за шкалою від 0 до 10 та базується на оцінках для 60 головних політичних індикаторів. За його значенням виділяються чотири типи режимів: 1) повні демократії – 8,01 і більше; 2) недосконалі демократії – від 6,01 до 8,00; 3) гібридні режими – від 4,01 до 6,00; 4) авторитарні режими – 4,00 і менше [Democracy Index 2019: p. 52–53].

Ось як виглядав рейтинг за індексом демократії восьми пострадянських держав Європи у 2019 році, за його підсумками:

1.    Україна – 5,90

2.    Молдова – 5,75

3.    Вірменія – 5,54

4.    Грузія – 5,42

5.    Росія – 3,11

6.    Казахстан – 2,94

7.    Білорусь – 2,88

8.    Азербайджан – 2,75

Саме за підсумками 2019 року наша держава стала лідером «вісімки» в царині розвитку демократії. Порівняємо: наш ІД у 2018 році [Democracy Index 2018] дорівнював лише 5,69. Приріст здається (і насправді є) доволі пристойним. Але варто конкретніше розібратися, за рахунок чого він досягнутий, що й буде зроблено трохи далі.

Як бачимо, у складі «вісімки», крім України, нині представлені ще три держави з гібридними режимами. А в позаминулому році Молдова нашу країну за індексом демократії (5,85) істотно випереджала. Взагалі, за період 2014–2019 років індексні втрати Грузії після Саакашвілі та Молдови, що загубила свій демократичний статус (як раніше Україна після Ющенка), були вельми суттєвими… А в Україні, між іншим, цей показник за президента Порошенка після кризового 2014 року надалі суттєво зріс і протягом 2015–2018 років стабільно тримався на рівні 5,69–5,70. Ще додам, що ІД Вірменії різко стрибнув угору з 4,11 у 2017-му до 4,79 в позаминулому та 5,54 (!) у минулому році.

Також у «вісімці» представлені, за позначенням яскравого німецького вченого-політолога Егберта Яна, чотири режими демотичної автократії [Jahn, 2015: p. 11]. Виникає слушне питання: у їхньому глибоко авторитарному випадку про яку європейськість може взагалі йти мова?! Приміром, «найбільш просунута» із цієї авторитарної четвірки Росія за підсумками минулого року має ІД нижчий, ніж 34 із 44 представлених у глобальному рейтингу країн Африки на південь від Сахари (!), поділяючи за цим показником (який – нагадаю – сягнув 3,11) рейтингову позицію з 35-ою, що нею стало… сакраментальне Конго.

Повернімося до проблем України. У загальному глобальному рейтингу за ІД 2019 року вона займає 78 місце серед 167 представлених країн світу [Democracy Index 2019: p. 12]. Нагадаю, що інтегральний ІД кожної країни являє собою середнє арифметичне індексів за п’ятьма категоріями, які відображають головні виміри її політичного життя. Так ось, за чотирма із цих категорій рівень індексів в Україні був значно вищим від загального ІД, забезпечував би їй перебування в числі демократичних держав, якби не категорія п’ята…

Індекси політичної участі (6,67) і політичної культури (6,25) у минулому році залишилися такими самими, як у позаминулому, індекс громадянських свобод помітно підвищився (з 6,18 до 6,47). Різко рвонув угору індекс такої категорії, як електоральний процес і плюралізм, підскочивши з величини 6,17 у 2018 році до минулорічних 7,42. Але ж виборні успіхи 2019 року були значною мірою забезпечені попередниками нинішньої владної команди чи угруповання. Та й досягти прогресу саме за цією оціночною категорією відносно легше, ніж за іншими: наприклад, у 2019 році за нею наша країна поділяла 75-те індексне місце з кількома іншими, тобто в царині електорального процесу і плюралізму знаходилася приблизно на тому ж рейтинговому рівні, що й за загальним ІД.

Але дуже кепські справи України були за такою категорією політичних індикаторів, як функціонування держави. Просто перелічу проблемні блоки або питання, на які за нею відповідають експерти [Democracy Index 2019: p. 56–58]: «Чи державна політика визначається вільно обраними представниками (народу країни. – Ю.Ч.)? Чи законодавчий орган (мається на увазі загальнонаціональний. – Ю.Ч.) є вищим політичним органом, із чітким верховенством над іншими гілками державної влади? Чи існує ефективна система стримувань і противаг при здійсненні державної влади? Держава є вільною від надмірного впливу з боку збройних сил і спецслужб. Іноземні держави та організації не визначають важливі державні функції та напрями політики. Чи здійснюють окремі господарські, релігійні або інші потужні внутрішні групи значущу політичну владу, паралельно до демократичних інституцій? Чи задовільними є наявні механізми та інституції, що забезпечують відповідальність держави перед електоратом у період між виборами? Чи поширюється державна влада на всю територію країни? Чи є функціонування держави відкритим і прозорим, із задовільним громадським доступом до інформації? Наскільки розповсюдженою є корупція? Чи система державної служби бажає та спроможна втілювати державну політику? Поширені уявлення щодо того, якою мірою громадяни мають вільний вибір і контроль над своїми життями. Публічна довіра до держави. Публічна довіра до політичних партій». За цією оціночною категорією як найбільш критичні розглядаються проблемні блоки-питання про вплив іноземних держав на національне врядування та про здатність державної служби реалізовувати публічну політику: якщо відповідь на таке питання є негативною (0), то з індексу функціонування держави віднімається один (1,00) бал.

Так ось: уже за попередників значення індексу функціонування держави в Україні знаходилося на дуже низькому рівні, сягнувши в 2018 році лише 3,21. Але протягом 2019 року відбулося подальше падіння: цей індекс знизився до 2,71, а наша держава у відповідному рейтингу серед 167 країн світу посіла сумненьке 131-ше місце… Подивимося на минулорічну ситуацію у всій пострадянській «вісімці», що розглядається (у дужках зазначено місце країни за ІД):

1 (3). Вірменія – 5,36

2 (2). Молдова – 4,64

3 (8). Азербайджан – 3,21

3 (4). Грузія – 3,21

5 (1). Україна – 2,71

6 (6). Казахстан – 2,14

7 (7). Білорусь – 2,00

8 (5). Росія – 1,79

Виявляється, що ця проблема була досить гострою майже для всіх країн «вісімки» – за винятком Азербайджану, де діяла відносно (загального занепаду демократії) ефективна держава. Але знову-таки відносно найгостріше вона поставала саме в Україні.

Висновок очевидний: у нашій країні (поряд із Росією, Білоруссю та Казахстаном, але це втіха – якщо втіха – слабенька…) зараз функціонує не просто неефективна, а КРИТИЧНО НЕЕФЕКТИВНА ДЕРЖАВА. Це стосується всіх гілок влади та системи державної служби. Сьогодні питання перед нашим народом стоїть руба: «Ефективна держава або смерть!» Принаймні української державності.

Сподіваюся бути почутим. Не хочу вірити, що наша народна більшість складається з безнадійних йолопів. Навпаки, вважаю конституційний Український народ – «громадян України всіх національностей» – дуже перспективним, лише трохи… наївним, чим злочинно користуються олігархи та владці. Ситуацію можна і треба якнайскоріше виправити. Тому:

Джерела:

Democracy Index 2018: Me too? Political participation, protest and democracy. – London etc.: The Economist Intelligence Unit Limited, 2019.

Democracy Index 2019: A year of democratic setbacks and popular protest. – London etc.: The Economist Intelligence Unit Limited, 2020.

Jahn E. International politics: Political issues under debate. – Vol. 1. – Heidelberg etc.: Springer-Verlag, 2015.

Democracy Index 2018 produced by EIU. Author – BlankMap-World6.svg: Canuckguy (talk) and many others (Wikipedia, 2019).

19 04 2020

https://newssky.com.ua/pro-indeks-demokratiї-ukraїni-ta-inshih-derzhav-postradyanskoї-єvropi/