www.ji-magazine.lviv.ua

Харківськa правозахиснa групa - інформ

Цими днями 83 роки тому в карельському лісовому урочищі Сандармох машина смерті працювала з особливою жорстокістю: кати із скаженою завзятістю вбивали людей, щоб прислужитися владі напередодні двадцятиріччя так званої жовтневої революції. З 27 жовтня по 4 листопада 1937 році тут розстріляли найбільшу групу ув’язнених – 1111 людей.

Людей знищували, виконуючи сумнозвісну постанову Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи». Саме цей ухвалений у серпні 1937 року документ дав поштовх найбільш масовій «чистці» в радянському суспільстві. Ворогів народу шукали і на волі, і за ґратами, у концтаборах.

Справи українських політв’язнів об’єднали в «Дело № 103010-37 оперативной части Соловецкий тюрьмы ГУГБ НКВД СССРП на 134 человека украинских буржуазных националистов». «Соловецьких в’язнів етапували морем до порту Кемь, звідти залізницею перевозили до м. Медвеж’я Гора (з 1938-го Медвеж’єгорск) й поміщали до СІЗО Біломорсько-Балтійського табору. Звідси засуджених зв’язаними доставляли у Сандармох, де і розстрілювали», – пояснюють в Українському інституті національної пам’яті. Відомо ім’я ката-«стаханівця», якому довелося в ці дні працювати буквально не покладаючи рук – Михайло Матвєєв.

Серед жертв тих осінніх розстрілів у Сандармосі понад 300 українців чи вихідців з України – поет-неокласик Микола Зеров, творець театру «Березіль» Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, письменники Валер’ян Підмогильний, Павло Филипович, Олекса Влизько, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріз, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий, історики Матвій Яворський, Сергій Грушевський (брат Михайла Грушевського), науковці Михайло Павлушков, Василь Волков, Петро Бовсунівський, Микола Трохименко, творець Гідрометеослужби СРСР голландець родом Олексій Вангенгейм, міністр фінасів УСРР Михайло Полоз і багато інших. «Це були люди, які ще створити б неоціненні духовні скарби, володіючи якими, ми стали б урівень з іншими цивілізованими народами. Але постріли тупого, малограмотного ката Матвеєва – виконавця волі чужої, глибоко ворожої нам російської комуністичної влади – змінили хід нашої історії», – пише колишній політв’язень та історик дисидентського руху Василь Овсієнко.

Згодом про це страшне місце в Карелії надовго забули. Лише влітку 1997 року члени міжнародного тавариства «Меморіял» Веніамін Іофе та Юрій Дмитрієв знайшли в урочищі Сандармох численні останки загиблих.

Російська влада не пробачила голові карельського «Меморіялу» Юрію Дмитрієву викриття страшного злочину. У грудні 2016 року проти нього порушили кримінальну справу про виготовлення дитячої порнографії. Дмитрієву інкримінували 9 світлин, які виявили в його комп’ютері, на яких його прийомна дочка зображена без одягу. Історик стверджує, що фотографував хворобливу дівчинку оголеною для контролю її розвитку й звітування перед опікою. 29 вересня цього року Верховний суд Республіки Карелія призначив Юрію Дмитрієву покарання у вигляді позбавлення волі на строк 13 років з відбуванням у колонії суворого режиму. На думку правозахисників, справу було сфабриковано з політичних мотивів. «Причина – не тільки в його багаторічній роботі з увічнення пам’яти жертв радянського терору. Сандормох став пам’ятним місцем, Меморіялом міжнародного значення. Сюди приїздили з колишніх радянських республік, України та країн Балтії, і з-за кордонів колишнього СРСР, з Польщі. Дні пам’яти знову і знову показували: масовий терор був не „збоєм“ радянської системи, а її основою. Тут відчувався зв’язок історії та сучасности: у 2015 році Юрій Дмитрієв говорив тут про війну на сході України. Можливо, це й стало „спусковим гачком“», – мовиться в заяві Міжнародного товариства «Меморіял».

Всього в урочищі у 1937 році було розстріляно близько 7 тисяч людей 60 національностей і дев’яти релігійних конфесій.

28 10 2020

http://khpg.org/index.php?id=1603904673