Сяде? Не сяде?

У Мережі, навіть у нашому сеґменті, все ширше розгортається дискусія з приводу подальшої долі Трампа, після 20 січня. Причому, рівно тиждень тому суперечки були абсолютно іншої якости, позаяк остаточно голоси ще не були підраховані і хтось висловлювався за те, що, мовляв, дорахують - і Трамп таки вирветься кудись.

Але протягом тижня, коли підрахунок голосів, що тривав, без остаточних висновків, дав +5 мільйонів голосів на користь Байдена, реторика змінилася. Виникла теорія, за якою Трамп може вчинити державний переворот, призначивши одіозних соратників на керівництво силовими структурами.

Тільки оцей-от хід думок відображає наш менталітет. Тут, наприклад, якщо міністр потойбічних справ накаже своїм «орлам» чинити щось надзвичайне, то вони, найімовірніше, це чинитимуть, а у Штатах це - далеко не так. Адже керівники, в ранзі міністрів і навіть заступників - посади політичні й майже завжди - не кадрові, а тому - тимчасові й такі, що мають не дуже добрі зв'язки з відомством.

Тому злочинний наказ майже ґарантовано не буде виконано. Тим більше, Трамп устиг зіпсувати стосунки з військовими та федеральними спецслужбами, в першу чергу - з ФБР, а тому, не маючи лояльности саме структур, а не їхніх керівників, путч учинити неможливо у принципі. І от наприкінці тижня міркування про майбутнє Трампа набули нової тональности, а саме: «Сяде - не сяде».

Справа в тім, що у Штатах невизнання Трампом підсумків виборів і його впертість на початку процедури передачі влади теж багато хто оцінює як спробу незаконно утримати владу, й тому різні фахівці та експерти коментують цю тему. Іноді ті коментарі бувають такими гострими, що відкривають завісу над можливим майбутнім Трампа. Ось один з таких епізодів.

З Твіттера:

Tami Burages @tburages

Wow. McCabe says this regarding the Russia report:

“There is some very, very serious, very specific undeniable intelligence that has NOT come out... that would risk casting the president in a very negative light.”

Переклад:

“Овва. [Екс-голова ФБР Ендрю] МакКейб каже про звіт Мюллера ось що: «Є певні дуже, дуже серйозні, дуже конкретні незаперечні розвідувальні дані, що їх НЕ оприлюднено... що можуть показати президента в дуже неґативному світлі». Тобто, друга особа ФБР, дотрампрового складу, каже, що аґенція має незаперечні дані про вчинення Трампом федеральних злочинів.

Це випливає з того, що Бюро іншими справами не займається. Якщо вони щось таке нарили, то це саме злочинні дії й саме федерального масштабу. Причому, йдеться про період часу до вступу Трампа на пост президента США. Непрямим чином це підтверджується тим фактом, що Трамп, тільки-но зайшовши до Білого Дому, майже миттєво почав бити керівництво ФБР, кістяк якого працював як за Обами, так і до нього, за часів Джорджа Буша-молодшого.

Ще тоді на це багато хто звернув увагу і сказав, що це неспроста і що заруба там іде жорстка. Ну, а потім стало відомо, що приблизно таким самим чином Трамп зіпсував стосунки з розвідувальною спільнотою, яка посилено рила під верхівку російської політичної еліти. Це теж було сприйняте так, що Трамп дуже боявся, щоб, копаючи в цьому напрямку, розвідники не вийшли на його сліди.

Але всі ці заяви зроблено в обтічній формі, бо люди впираються в акти нерозголошення, що їх підписали ще тоді, коли влаштовувалися на роботу, й, очевидно, вони достеменно знають все те, про що кажуть, але не можуть називати конкретики, поки на них лежить ця заборона.

Підняти ці теми міг парламент США у рамках процедури імпічменту, але Сенат, який має республіканську більшість, відмовився це робити, а правоохоронні органи не можуть дістатися до Трампа з питань, пов'язаних з його президентством, поки він перебуває на посаді.

Як відомо, у США в 1973 році, в розпал Уотергейтського скандалу, який призвів до відставки президента Річарда Ніксона, прийнято закон, який забороняє судам висувати звинувачення чинному главі держави. Тут акцент ставиться на тім, що цей імунітет працює лише під час перебування фіґуранта на вищій державній посаді. Як тільки він виходить за хвіртку городу Білого Дому - все, він є законним клієнтом правоохоронних органів.

Тут є ще один важливий момент, що стикується з викладеним вище. Цей самий закон про імунітет прямо реґулює діяння чинного президента, вчинені ним під час виконання обов'язків вищої посадової особи. А от усі його чудеса, вчинені до вступу на посаду, цим законом не покриваються.

Мабуть, основною метою закону було створення імунітету президента від звинувачень у перешкоджанні правосуддю. Тобто, йдеться, наприклад, про масові заборони, що їх Трамп застосував до своїх підлеглих, аби ті не ходили за повістками ні до суду, ні до Конґресу, ні куди б то не було.

Виникла колізія, коли імунітет поширюється на президента, а не на його апарат, але даючи прямі розпорядження, Трамп делеґував частину свого імунітету підлеглим, і це спрацювало. От тільки ця маґія не вічна, і, як у Попелюшки, 20 січня карета перетвориться на гарбуз, і далі - за списком.

І тут знову виникає питання про те, що він може терміново піти на дембель з тим, щоб його змінник, Майк Пенс, вступивши на посаду, помилував екс-президента, як це зробив Джеральд Форд щодо Річарда Ніксона. Але тут варто не забувати важливого моменту: у тому випадку помилування торкнулося відомих і ще не відомих злочинів, що їх екс-президент вчинив чи міг вчинити, перебуваючи на посаді президента.

У США діє прецедентна система права, і, швидше за все, такий фінт у виконанні Пенса може виглядати ідентично. От тільки й за рамками президентської каденції в Трампа є маса подвигів, які стоять у черзі й очікують, коли дідусь вийде з Білого Дому назовсім. До слова, а хто сказав, що Пенс захоче бруднитися амністією не за "протидію правосуддю», як це було у випадку з Ніксоном чи Клінтоном, а за державну зраду? Чи наважиться він покрити кремлівського крота? Але залишимо це на совісті Пенса. Можливо, в нього «поняття» і «справедливість» не тотожні й він не допустить подібної ганьби. Хоча, з огляду на дії республіканської партії, це припущення видається вкрай сумнівним.

А от Deutsche Bank, де Трамп має близько півмільярда кредитів сумнівної якости [точніше, 420 млн. В ориґіналі очевидна одруківка: півмільйона], вже почав співпрацювати і з Конґресом США, і з прокуратурою Нью-Йорка. Адвокатам Трампа вдалося заблокувати надання інформації американською філією банку Deutsche Bank - Trust Company Americas, але от центральний офіс банку є поза юрисдикцією США й цілком може позитивно відповідати на запити іноземних правоохоронних органів, в тому числі й американських.

Але цей банк цікавий не лише тим, що Трамп отримував кошти безпосередньо від нього. Слідство прокуратури Нью-Йорка має у своїм розпорядженні дані, що через цей банк Трамп отримував гроші з російських джерел, що він довго заперечував і про що не він згадував, коли обирався президентом.

Є ще один важливий аспект цього дійства. Адже всім відомо, що Трамп легко пускає під ніж своїх близьких друзів із тим, аби самому не опинитися на нарах. Прецедент Манафорта вже став притчею во язицех. Донні легко жертвує ким завгодно, аби самому уникнути відповідальности. Проте тут - особливий випадок.

Група компаній Трампа – це, по суті, сімейний бізнес. Після його обрання президентом, знамениті вже Trump Organization, а також фінансова компанія Capital One перейшли в управління його синів. Причому, сини на той час вже працювали в топ-менеджменті цих компаній, і щоби стати до керма трампових бізнесів, їм не треба було демобілізовуватись з армії чи переходити з якихось інших місць роботи. А це означає, що, скориставши з механізму помилування стосовно себе, він підставить під удар своїх синів. Чи вистарчить у дідуся на це духу? Практика показує, що має вистарчити.

Коротше, наразі безліч цих, поки що поставлених у режим «пауза», розслідувань просто чекають моменту, коли вже можна буде працювати з Трампом як із простим обивателем, і тоді можна буде говорити про те, про що нині доводиться мовчати.

Ну, й на завершення, кажуть, що Трамп може сам себе помилувати за все, але таких прецедентів США не мають. Жоден президент США ще себе не помилував, а й поготів - не помилував за злочини, вчинені до обрання. Якщо таке трапиться, то буде зрозуміло, що злочинець і шахрай просто хотів відмитися у президентському кріслі.

Але ж амністія, навіть повна й беззастережна, не позбавить Трампа від боргів. А як тільки почнеться ця епопея, то далі все піде сипатися одне за одним. І в перебігу судових проваджень може з'ясуватися специфіка його відносин з РФ. Якщо навіть цього не можна буде розкрутити через амністію, все це впаде на плечі тих, хто його підтримує прямо зараз. Виявиться, що вони билися ось за таке, на чім проби ставити нікуди.

Але щось підказує, що амністувати Трампа за те, що він чинив до свого президентства, не вийде, а тому він може згадати про те, що Аль Капоне теж посадили не за вбивства й насильство, а за фінансові махінації. Від цього в Штатах ніхто не застрахований: ні бос мафії, ні екс-президент.

У всякому разі, він набрався боргів і з нього їх не вибивали тому, що він зійшов на Олімп, а буцатися з президентом США - то є ще та втіха. Але все зміниться, коли Трамп буде зовсім на вильоті. Тоді виникне ситуація, коли кожен кредитор намагається урвати першим, поки є з чого, й це може виявитися дуже кумедним видовищем.

Тож дуже скоро ми всі отримаємо відповідь на запитання про те, чому Трамп влаштував безпрецедентний цирк навколо передачі влади і що насправді рухає ним, коли він говорить про боротьбу за справедливість. Хоча, з його погляду, це й є справедливість, а в совку це навіть формулювалося у вигляді тосту: «Нехай в тебе все буде й тобі за це - нічого не буде». Але Штати - не совок, і слава Богу.

Джерело:

https://defence-line.org/2020/11/syadet-ne-syadet-chast-1/

https://defence-line.org/2020/11/syadet-ne-syadet-chast-2/

https://defence-line.org/2020/11/syadet-ne-syadet-chast-3/