незалежний
культурологічний часопис <Ї> |
 www.ji-magazine.lviv.ua Ольга ТокарчукНобелівський психозОльга Токарчук: «Після
Нобеля в мені нічого не змінилося, тільки світ змінився. Це досвід психозу, бо
люди в такому стані вважають, що з ними все в порядку, а світ збожеволів» Багато років
тому я усвідомила, що люди читають те, що пишу: коли з'ясувалося, що "Правік та
інші часи" продався великим накладом. Я сиділа на кухні у Валбжиху і намагалася зрозуміти, скільки то є. Зрозуміла,
що промовляю до багатьох. Письменники, коли вони починають писати, трактують
писання як вид експресії — не здають собі справи, що існує читач. Тоді, на цій
кухні, я отримала почуття сили. Чому цього не використати на благі цілі? Щоби
поділитися тим, що для мене є найважливіше? Подібне почуття супроводжувало
мене, коли мала написати нобелівську промову. Я сіла і написала цю промову за
два тижні. Мій наратор є більшим за мене. Наратор
є чимось потужним, він у певний момент зачинає диригувати писанням. Я пробувала
це показати в особі Єнти у "Книгах Якуба".
Не вмію придумати голос наратора. Чекаю на нього. В
певному сенсі я є технічним працівником — чекаю, поки цей голос з'явиться в
моїй голові, і тільки після того все рушить вперед. Ми живемо в
культурі, яка на всі боки крутить слово "любов". Це поняття втрачає
своє значення. В молодості дуже важливим для мене було слово
"уважність". "Чулість" поєднує і любов, і уважність. Його
дещо призабули. Це скромне слово не надихає, воно не
вписане у великі тексти. Матиме стійкість до інфляції. Воно апелює і до
людського тіла. Це слово супроводжує мене з давніх пір, власне від
"Правіку...". Після цієї книжки з'явилися критики, що ця книжка
наївна, "з моху і папороті". Люді, коли спішать, коли діють з
розмаху, не розуміють чулості. Це було для мене дуже особисте рішення. Я пишу з
чулістю навіть щодо огидних, відразливих постатей. Завше стараюся зрозуміти їхні
мотивації. Вибудувати їх так, щоб вони були реальні. "Чулість" апелює
до глибших пласті емпатії, розуміння.
Якою є моя
роль стосовно інтернету, який все переінакшує, вигадує? Питання читачів, які
хочуть знати, чи те, що я пишу, є правдою, мене сконфузило. В якийсь момент я
усвідомила, що змінився контекст сприйняття літератури. Яку цінність має нині
вигадувати в реальності, в якій і так є багато вигадок? Через це ми втрачаємо
вміння сприймати мистецтво, літературу. Деякі мої друзі буддисти й екологи
сприйняли "Веди свій
плуг понад кістками мертвих" і фільм Аґнешки
Голланд "Покот"
[в українському прокаті "Слід
звіра"] як заклик до екотероризму.
Зрозуміли мистецтво надто дослівно. Застерігаю від цього. Думки Ольги Токарчук на зустрічі у " Ґазеті Виборчій"
занотувала Наталія Шостак Olga Tokarczuk 23.01.2020 |
