www.ji-magazine.lviv.ua

Оксана Бойко

Час невблаганний. 6-й рік, як наш вчитель і колега споглядає на нас і на наші діяння з небес. 15 січня Кость Присяжний святкував би 85. Здається, зовсім недавно було 80. Відтоді настукало 5 років...

Невеличка стаття написана Костю Васильовичу на його ювілей.

... У нашій свідомості він ще з нами. Здається, що десь зник. Кость часто зникав для одних, і несподівано виринав у закутках Львова для інших. Зі Львовом він зрісся. Був інтегральною часточкою його культурного ландшафту. Привертав увагу своїм творчим і, водночас, аристократичним виглядом - довгий светер. червоний шалик, метелик, сандалі на босу ногу, - що пасував до середньовічних львівських кам’яниць. Він любив ці ренесансові кам'яниці, бо не одну дослідив, розкривши уклад патриціанського житла, щедро прикрашеного різьбою в камені, дереві, поліхромією. Відколи замешкав у нашому європейському місті, боровся за кожну його кам'яницю, кожні двері, кронштейн чи вікно, ліхтар та бруківку - елементи, без яких втрачається неповторний шарм Львова. Важко повірити, що так перейнятий долею Львова чоловік, не був його автохтоном.

Карл Штайнгауер - це він, Кость Присяжний, син вчителя, німця за походженням, якого 1937 року НКВД засудив до розстрілу за контрреволюційну і націоналістичну пропаганду серед вчителів. Страх змусив маму переписати малого Карла на своє прізвище, а від імени залишила лише першу літеру.

При житті Кость Присяжний був леґендою. Його ім’я асоціювалося з сумлінням РЕСТАВРАЦІЇ. Романтик з романтиків. Чимось він нагадував Сковороду. Захоплював винятковою інтелігентністю. Був Людиною м’якою і толерантною, а одночасно з твердою позицією. Володів енциклопедичними знаннями, знався на мистецтві, був гурманом поезії і літератури, знав світові культури. Любив Музіля, Сей-Шьонаґон і Мелвіла, захоплювався Бруном Шульцом. Кость Васильович знав український фольклор і був закоханий у правдиву українську класику. Був послідовним і цілеспрямованим борцем за збереження та фахову реставрацію пам’яток всієї культурної спадщини. Тому в питаннях збереження архітектурних пам’яток Кость Васильович завжди говорив про дуже конкретні речі, намага­ючись дати мудру пораду. Нині нам дуже Його бракує. Бракує мудрої поради. Не раз хочеться зателефонувати, як звичайно, і почути відповідь на найскладніше питання реставратора: 3 якого часу цегла? Звідки орнамент? Де знайти аналоги? Який має бути колір фасаду чи столярки на ренесанс? Де шукати фундаменти?.... Це колосальний багаж знань, реставраційний досвід та чуття, порівняння та аналіз. - Костю. звідки Ви це знаєте? - Інтуїція. Вона мене не підводить. Властиво, його інтуїція і була (на превеликий жаль, була) тим великим досвідом реставратора-практика. Костю Васильовичу пощастило побачити на власні очі різну архітектуру, подорожуючи багатьма європейськими і азійськими країнами. Нерозлучними були фарби та етюдник. Рисунки і акварелі з Узбекистану, Дагестану, Естонії, Литви, Грузії. Румунії, Словаччини. Македонії, Туреччини, Німеччини... Завжди ділився враженнями, з захопленням оповідав про історію і культуру кожного народу, його звичаї, мову. А найважливіше - переймав реставраційний досвід. - Не треба нічого видумувати. Вже давно перевірено, що найкраща технологія в реставрації-дідівська. Вапно, глина, саман

Беручи участь у міжнародних конференціях та семінарах, Кость Присяжний ділився своїм досвідом з реставраторами різних країн. І, навіть, дивував своєю фаховістю. зокрема, коли розгадав розташування конов’язі - ряду кілець на рівні другого ярусу монастирського муру... А на Міжнародній реставраційній літній школі в Македонії Йому вдалося реконструювати по фантомних слідах зруйновану землетрусом частину церкви монастиря Святого Йоакима Оссоговського.

Кость Васильович став вчителем для тих. хто мав бажання бути справжнім реставратором. Він був гордий своїми вихованцями-реставраторами, котрі з великим пієтетом ставилися до свого Вчителя, називаючи його «Богом реставрації».

16 01 2021

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=3631290713630064&id=100002475124219